AI і так може тримати контекст всього проєкту, але це створює додаткові проблеми і якраз інженер має слідкувати за розміром контекстного вікна від задачі до задачі. Чим більше шуму в контексті, тим гірша якість відповіді. Тому робота зсувається не на «як написати код», а на те, як правильно сформувати контекст для агента — що підтягнути, що винести окремо, коли почати нову сесію. Це нова інженерна дисципліна і вона вимагає глибокого розуміння системи, а не послаблює його.
Також у тексті змішані дві різні речі — побудувати і мейнтейнити. Продукт менеджер зможе написати MVP, провалідувати ідею і т. д. Якщо це проста гіпотеза. Але як тільки продукт іде в продакшн, з’являються міграції, інциденти, регресії, security, performance на реальному трафіку. Це вже не «написати код», це володіти системою у часі. Промптами не вирішується. Тому теза про 1-2 людини замість 5 працює для внутрішніх тулів і прототипів, але не для серйозного продукту.
І щодо порогу входу. Поріг самої дії дійсно впав, за вікенд можна зібрати щось працююче без бекграунду. А от поріг професії навпаки виріс, через те, що раніше ти просто мав навчитись писати фічі, а зараз ти маєш навчитись працювати з системою у часі, а це досвід в першу чергу. Раніше цей досвід накопичувався природно, ти писав код, дебажив, релізив, ловив інциденти. Зараз AI забрав ту частину, на якій раніше росли. А робота, що залишилась людині — judgment, архітектура, верифікація AI-коду — складно вчитись без бази