Я в Пінгл вже майже півтора року. За цей час встигла побачити, як швидко зростає ця компанія — я прийшла в невеликий офіс, і з тих пір ми встигли двічі переїхати, і тепер в офісі більше людей, ніж я можу запам’ятати. Чула поширену загальну думку, що чим більше людей в компанії — тим менш «душевною» стає атмосфера, тим менше уваги отримують самі люди. Так от, не в цьому випадку. Нас стало більше, але менш затишним колектив не став, бо всі — просто класні! Всі отримують свою порцію уваги. Всі підтримують один одного.
Можливо, хороші люди притягують хороших людей? Такі слова можу сказати і про керівництво. Незалежно від того, хто ти — тобі завжди готові допомогти; готові до діалогу; і, звісно, ліди та менеджери завжди роблять все можливе, щоб для роботи були створені максимально комфортні умови.
Окремо потрібно відзначити підтримку компанії в цей складний воєнний період. Як кажуть, у темряві краще за все видно світло. На якийсь момент, здається, ми перестали бути просто колегами. Ми занадто небайдужі одні одним. Мабуть, це завжди було так, проте саме зараз такі речі відчуваються яскраво.
Класно відчувати себе частиною чогось великого і ще зростаючого.
Мій відгук складається з емоцій. Але, можливо, саме емоції і найважливіші? Людина проводить на роботі більше часу, ніж вдома (якщо не рахувати сон). Якщо робота дарує такі емоції... чи може бути щось краще?
Я зараз знаходжуся за кордоном. Працюю віддалено. Як і багато наших співробітників. Знов-таки, компанія робить все можливе, щоб забезпечити нам максимально комфортні для цього умови. Щоб впевнитися, що у нас все гаразд. Що ми справляємося з будь-якими життєвими трудностями, взагалі. Я зараз за кордоном, я тут одна, але я не почуваю себе покиинутою. І тільки дуже-дуже скучаю за офісною рутиною, за мітингами «вживу», за розмовами на кухні, за іграми в футбол та теніс в перервах. За п’ятничними настолками ввечері. За обличчями колег.
Все, все, з емоціями все. Підсумуємо конкретикою. Все-таки я програміст. Отже:
Люди — класні. Керівництво — робить все для комфорту співробітників. Професіональний ріст присутній, можна отримати фідбек на свою роботу, досягнення обов’язково помітять, а на помилки ніхто сваритися не буде — лише допоможуть виправити.
Проекти — інколи специфічні, але також — унікальні, великі, круті. Єдиний і найпекучіший біль цього всього — про них не можна розказувати аж до релізу.
Овертайми — ніхто не повірить, якщо я скажу «відсутні»? Окей, окей, буду чесною, за мої півтора року в мене було аж два. Загалом дедлайни добре сплановані, немає тиску та поспіху.
Ах так. Ще у нас (київський офіс) є хамелеон.