Хочу залишити свій відгук про взаємодію з MOJEM та, можливо, зекономити комусь час.
Нещодавно я подалася на вакансію, зі мною зв’язався приємний та ввічливий рекрутер. Ми домовилися про першу зустріч. Я виділила цілий день, аби дізнатися про компанію більше. Перечитала все, що є у відкритому доступі, аби впевнитися, що ця компанія мені підходить, і підготуватися до співбесіди. Прочитала хороші статті на Vector, Happy Monday, Lezo.
Думаю собі: як круто, що ця компанія так розвиває бренд роботодавця та активно волонтерить. Це підходить до моїх цінностей.
І ось нарешті співбесіда. Я хвилююся та хочу, аби все пройшло добре. Той самий ввічливий та приємний рекрутер починає зі мною розмову.
Щиро розповідає про те, чим займається компанія (приємно було бачити, що йому самому це до вподоби), далі про волонтерську діяльність, а потім — обережно говорить: «SENSITIVE ІСТОРІЯ» (дослівно) і розповідає, що так вже сталося, що у них в колективі є РОСІЯНИ. Але після 2022 року вони виїхали, і взагалі, вони просто люди з іншим паспортом, і вони донатять, і т. д.
Моєю реакцією було заціпеніння і дурнувата посмішка. Я була в шоці, відверто. У мене було відчуття, що в мене вкрали весь мій день. Адже якби я хоча б десь побачила цю інформацію про «ХАРОШИХ РУСКІХ С ПРОСТО ДРУГІМ ПАСПАРТАМ», я б точно не дала шансу співбесіді.
В моєму CV жирним шрифтом написано, що я не працюю з росією, рос. мовою і т. д. Я не розумію, як, подивившись моє CV, портфоліо, соцмережі, можна було б хоч на секунду припустити, що я це проковтну?
Я дякую рекрутеру, що про наявність росіян у команді він сказав мені у перші 5 хвилин співбесіди — це прискорило процеси, і співбесіда тривала 6 хвилин. Але те пригнічення, що я відчула опісля, зіпсувало мені весь вечір і досі відчувається, ніби мене обілляли холодною водою.
Дорогі MOJEM, ви не побудуєте бренд роботодавця в Україні, маючи такі секретики за спиною. Точніше, може, й побудуєте, але він буде хитким. Я сподіваюся, що серед ваших кандидатів я не одна відмовилася від співпраці. І я щиро надіюсь, що колись у вас буде стільки відмов — скільки достатньо, аби переоцінити свої пацифістські настрої до росіян.
Не всіх схавають, правда.
Мені не вкладається в голові, як це можливо. Як компанія може волонтерити, донатити мільйони і водночас мати робочі місця для росіян? Де у вас беруться сили та ресурси, аби емпатувати цим людям?
Можливо, у вас не гинули близькі. Інакше я ніяк не можу аргументувати вашу толерантність до цієї нації.
А на останок хочу написати для вас казку!
«Сидить Ванька з Моджема з падмасковья заграніцей (с не такой пазіциєй послє 22 лютава) і каже друзьям інастранцам, что с украінцамі работаєт і всьо хорошо, нє соряца.
А іноземець думає собі, тю, та, може, й дійсно, все не так погано, один народ, дружать. Не піду на мирну акцію, задоначу сьогодні на боротьбу зі зникнення рідкісних поросят.»
Хочу залишити свій відгук про взаємодію з MOJEM та, можливо, зекономити комусь час.
Нещодавно я подалася на вакансію, зі мною зв’язався приємний та ввічливий рекрутер. Ми домовилися про першу зустріч. Я виділила цілий день, аби дізнатися про компанію більше. Перечитала все, що є у відкритому доступі, аби впевнитися, що ця компанія мені підходить, і підготуватися до співбесіди. Прочитала хороші статті на Vector, Happy Monday, Lezo.
Думаю собі: як круто, що ця компанія так розвиває бренд роботодавця та активно волонтерить. Це підходить до моїх цінностей.
І ось нарешті співбесіда. Я хвилююся та хочу, аби все пройшло добре. Той самий ввічливий та приємний рекрутер починає зі мною розмову.
Щиро розповідає про те, чим займається компанія (приємно було бачити, що йому самому це до вподоби), далі про волонтерську діяльність, а потім — обережно говорить: «SENSITIVE ІСТОРІЯ» (дослівно) і розповідає, що так вже сталося, що у них в колективі є РОСІЯНИ.
Але після 2022 року вони виїхали, і взагалі, вони просто люди з іншим паспортом, і вони донатять, і т. д.
Моєю реакцією було заціпеніння і дурнувата посмішка. Я була в шоці, відверто. У мене було відчуття, що в мене вкрали весь мій день. Адже якби я хоча б десь побачила цю інформацію про «ХАРОШИХ РУСКІХ С ПРОСТО ДРУГІМ ПАСПАРТАМ», я б точно не дала шансу співбесіді.
В моєму CV жирним шрифтом написано, що я не працюю з росією, рос. мовою і т. д.
Я не розумію, як, подивившись моє CV, портфоліо, соцмережі, можна було б хоч на секунду припустити, що я це проковтну?
Я дякую рекрутеру, що про наявність росіян у команді він сказав мені у перші 5 хвилин співбесіди — це прискорило процеси, і співбесіда тривала 6 хвилин. Але те пригнічення, що я відчула опісля, зіпсувало мені весь вечір і досі відчувається, ніби мене обілляли холодною водою.
Дорогі MOJEM, ви не побудуєте бренд роботодавця в Україні, маючи такі секретики за спиною.
Точніше, може, й побудуєте, але він буде хитким. Я сподіваюся, що серед ваших кандидатів я не одна відмовилася від співпраці. І я щиро надіюсь, що колись у вас буде стільки відмов — скільки достатньо, аби переоцінити свої пацифістські настрої до росіян.
Не всіх схавають, правда.
Мені не вкладається в голові, як це можливо. Як компанія може волонтерити, донатити мільйони і водночас мати робочі місця для росіян? Де у вас беруться сили та ресурси, аби емпатувати цим людям?
Можливо, у вас не гинули близькі. Інакше я ніяк не можу аргументувати вашу толерантність до цієї нації.
А на останок хочу написати для вас казку!
«Сидить Ванька з Моджема з падмасковья заграніцей (с не такой пазіциєй послє 22 лютава) і каже друзьям інастранцам, что с украінцамі работаєт і всьо хорошо, нє соряца.
А іноземець думає собі, тю, та, може, й дійсно, все не так погано, один народ, дружать. Не піду на мирну акцію, задоначу сьогодні на боротьбу зі зникнення рідкісних поросят.»
Най щастить!