Вище описав власний, а не зведений досвід багатьох інших власників. Також, якщо ви і маєте певне уявлення про мотоцикл, то наші досвіди використання геть різні. Тому мені досить дивно бачити безапеляційне і впевнене визначення моїх сухих цифр як «бред». Якщо коротко, у мене є такий досвід, у вас його нема, тому розумію певну недовіру.

До чого тут звичайний дорожній мотоцикл не зрозуміло, тому що я і не уточнював, що ж у мене. За 5К можна знайти і дорожнього, і недорожнього. Щодо захисту рук, опція корисна всім, і особливо дорожнім — захист від вітру і дощу. Якщо звичайно багато їздите, на тій же трасі. Замість дуг на дорожньому і слайдерів достатньо, так, згоден. Якщо ви ще не падали, тоді це питання часу тільки.

Мої шини стираються за сезон, це 8-10К км максимум. Крім того, треба позашляхові і дорожні набори. Дорожні служать і 15К, якщо не їхати на трек. Загалом у мене 10К і виходить на рік. ТО дороге, тому що часто треба ремонтувати байк — знову ж, у нас різні способи використання. Мотоцикл дуже часто падає, і це нормально. Відтак питання дзеркал, дуг і іншого.

Щодо виїздів — згодний, просто в певний момент, можливо, і у вас таке буде, приходить сильне бажання продовжувати кататися і не відвідувати після цього лікарів. Це можливо, якщо збільшувати рівень майстерності і/або зменшувати рівень складності. Тому з часом, замість забаганок, тренування стають нормою. і займають непомітно своє місце в бюджеті.

Щодо екіпу, після багатьох операцій і травм питання ціни екіпу стає не важливим. Найбільші видатки не в шоломі, як ви запропонували, а в більш практичних речах. Мова про мотоботи, оскільки саме ноги частіше страждають. Шоломи за 5К це швидше і є тою забаганкою.

Загалом, я зрозумів ваш посил, частково я з ним згодний, але моя відповідь стосувалася конкретного досвіду, не мав наміру виводити вартість користування для середньостатистичного мототрейні, який спорадично використовує мото, і проїжджає умовних 2-3К в рік.

дообладнання після купівлі (дуги, кофри, захист рук, руль, дзеркала) — 500, потрібна заміна раз в кілька років, все ламається
обслуговування, на рік, в доларах — 500 ТО, 300 шини, 600 бензин
щороку виїзди з групою і/або тренування і/або далекі поїздки — 600
екіп — 1500+, заміна раз в кілька років
середня операція з металосинтезом — 1000 (встановлення, без видалення)

Не менш часто плутають поняття Product Manager і Product Owner. Скрам, та й багато інших гнучких практик розробки, не є в першу чергу методологіями розвитку продукту. Основна причина хоча би в тому, що вони щільно вписані в «простір рішень» (навіяно аналогією векторного простору), замість «простору бізнес проблем».
Не дивно відтак, що менеджери, які займають посаду Product Owner’а — це часто представники відділу розробки. Основна їхня роль — обслуговувати, а не створювати і направляти беклог. Проблема в тому, що беклог описує все, що стосується продукту. Людина, яка опікується беклогом, автоматично починає відповідати за майбутнє продукту. Межа між продуктовим менеджментом і продуктовою розробкою таким чином стирається.
Чому це важливо? Згадаємо, як виглядає типова розробка продукту. Продуктовий менеджер проводить купу часу досліджуючи ринок, опитує потенційних клієнтів, відвідує профільні конференції, і все заради формування продуктового концепту. Концепт треба описати — формалізуємо у вигляді користувацьких історій. Провести зустрічі з командою і описати ключові речі — навіщо робимо, чому зараз, що має бути обов’язково і в якому порядку і т.д. Це все втілюється з допомогою команди дизайну в вигляді прототипу. Після цього продуктовий менеджер знову переключається на зовнішній світ — оцінка відгуків, удосконалення продукту, розробка нового або повна зупинка проекту. Тим часом, у команди розробки виникають мільйон питань, на які нікому відповісти, тому що продуктовий менеджер уже займається в цей час не менш важливими стратегічними питаннями. От для цього і є в компаніях Product Owner.
Очевидно, що часта зміна фокусів (світ бізнесу і світ команди), і жонглювання як стратегічними, так і щоденними, тактичними задачами, штука малоефективна. Це все відбивається на продукті — він втрачає цільність і вектор. Відповідальність — неадекватна, кількість обов’язків — непосильна для однієї людини. Тому розподіл обов’язків очевидний.
Підсумую. На двох стільцях сидіти можна, але не варто, срака боліти буде.