Ця історія зайвий раз показує як важливо мати підписаний договір, й що усні домовленості не завжди щось за собою несуть. На мій погляд, своїх грошей ТС не отримає, але це буде йому наука на майбутнє.

Я вам пишу не тому, щоби виправити, а щоби проінформувати, що нам відомо з цього поводу.

Ну а звідки відомо, що вони саме так не роблять? Що нам відомо?

Around 600 roles to be cut in AI Superintelligence Lab

Скасовуються посади, а не звільняються співробітники.

The company encouraged those affected to apply for other roles internally

Ось це воно й є, саме те, про що ви сказали. А те, що при внутрішній ротації, при переході з AI Superintelligence Lab до TBD Lab влаштовуються співбесіди з самого початку, так це розповсюджена корпоративна практика, не мені вам пояснювати.

там просто визуальная заглушка, легко обойти

Думаю, так сделали, потому что solarwinds аутсорсили в Украину. Как сейчас не знаю, но до войны у украинских галер они были клиентами.

Рекрутери можуть відправити резюме до смітника, бо початковий фільтр резюме здійснюють, власне, вони.

Это — не более чем реклама их конторки. Ну и очевидно, что статья если и не написана, то сильно обработана LLM.

Хто кого убив й де саме аккаунт заблокований: в банку чи в резерві?

Та й коли рядовий росіянин робив революцію?

В 1905-м, 1917-м, 1991-м.

Есть нюанс. Ни Николай II, ни М. С. Горбачёв не были творцами той системы, которую они возглавили. Они были неспособны её сохранить, за что и поплатились.

Так, справедливо, межа між «об’єктно-орієнтованою» і «не об’єктно-орієнтованою» мовою не завжди однозначна.
Lisp із CLOS справді має об’єктну модель із multiple dispatch, а JavaScript — прототипне ООП. Але обидві мови вбудовано підтримують об’єктність як частину своєї семантики. Тобто це не «емуляція патернами», а механізм, передбачений дизайном мови.
У випадку ж C — мова сама по собі не має понять класу, об’єкта чи поліморфного виклику. Усе це можна імітувати через структури, вказівники на функції тощо, але це вже користувацька надбудова, а не властивість самої мови.
Тож питання не в тому, який саме вид поліморфізму (через наслідування, тайпкласи чи multiple dispatch), а в тому, чи є він складовою семантики мови, чи його треба реалізовувати вручну.

згідно визначення С — об’єктно орієнтовна мова.
є доречі pdf про те, як на С реалізувати все, що є в с++.

Є неявне визначення, що мова вважається об’єктно-орієнтованою, якщо вона підтримує ключові принципи ООП (інкапсуляцію, наслідування, поліморфізм) на рівні самої мови, а не лише через патерни чи ручну емуляцію. Тому С не є ООП-мовою за дизайном, навіть якщо можна реалізувати схожі конструкції засобами мови.

Цікаво, що нижче бачу два коментарі на захист цієї послуги з акаунтів, зареєстрованих протягом доби. Зрозуміло, що ці коментарі єдині для цих акаунтів. Це дає їжу для роздумів. 🤔

Архитектурные решения о том, какую БД использовать для проекта, принимаются на таком уровне абстракции, на котором мало кто думает о том, как выполняются отдельные операторы.

Ну ось мені не до вподоби, що десь замість нормальних всім зрозумілих позначень починають казати «а для польської ось так». Якщо б для всіх словʼянських, я б ще зрозумів, є така традиція, і то дуже обмежена... Що, так складно написати [kʲ]?

Я розумію це занепокоєння, але реальність така, що в польських працях з фонетики переважно вживається [c]. Часами простіше скопіпастити нормативну транскрипцію (джерело для транскрипції IPA слова włoski є у статті), ніж, маючи неоднозначність запису [c] на увазі, зробити перерахунок цього запису. Таким чином, щодо [kʲ] — в наукових працях польські вчені пишуть [c], так вчать писати на полоністичних факультетах університетів, от решта й повторює за ними.

Я за скасування цього «ви» для одного; якщо буде потрібно — і форсованими методами.

Що цікаво — англійська мова пішла іншим шляхом, й там взагалі скасовано «ти», you вживається як для однієї людини, так і для групи.
Японська мова пішла третім шляхом, й там формальне あなた (ти/ви) вживається лише коли невідомо ім’я того, до кого звертаєшся, інакше звернення йде по імені з відповідною хонорифікою.
Й, до речі, в польській мові ввічливе звернення на «пан» в третій особі, хоча в сучасній мові таке звернення вживається дедалі рідше. Навіть безадресне звернення в рекламах чи в інструкціях йде в однині, «на ти».

Не розумію навіщо продовжувати чіплятися, коли ситуація визначена? :)
Ми прочитали, що

W polskich transkrypcjach miękki odpowiednik spółgłoski /k/ jest często oznaczany, dla łatwiejszego odróżnienia, symbolem ⟨c⟩

й на цьому можемо крапку й поставити. Не можу погодитися з тим,

що знак непридатний для пояснення без допоміжних деталей,

бо коли з контексту очевидно, що йдеться саме про польську мову, то таким саме чином очевидно й те, як ця позначка IPA читається для польської мови. Здається, ми сперечаємось тут за «аз», бо маємо спільне розуміння як саме читається останній склад в слові włoski, а не можемо домовитись яким значком його позначати: чи [ci], чи [k̟i].

Як будь-яке вікі, воно може містити повну маячню.

Може. Але, здається, не тут.

У даному випадку проблема саме в недовизначености знака, як для словʼян.
Але навіть там сусідній варіант [vu̯osʹḱi], з явним мʼяким [k]. А в звуковому варіанті досить чітке [ɫ], ха-ха.

Там не «сусідний варіант», а інша система фонетичного запису. Що ж стосується запису IPA [c], то контрінтуїтивно вона означає саме м’яке ’к’. З цієї статті: W polskich transkrypcjach miękki odpowiednik spółgłoski /k/ jest często oznaczany, dla łatwiejszego odróżnienia, symbolem ⟨c⟩, jednak nie jest on podniebienny, a prewelarny, dlatego w wąskiej transkrypcji dokładniejszym zapisem jest ⟨k̟⟩ lub ⟨kʲ⟩.

Мабуть, він був українець, а не поляк?

Ні, він поляк, який переїхав з Кракова до Ряшева бо, за його словами, там більше можливостей для його практики. Народився в Кракові, середню освіту отримав там же, закінчив Інститут стоматології Ягелонського університету в Кракові.

Це той саме Кулеба, за наказом якого громадянам України припинили видачу паспортів за кордоном, який казав, що навіть, якщо українець живе за кордоном більше десяти років, він має кинути все й повернутись за першим закликом («сидіти за кордоном і отримувати послуги від держави не вийде»)?

Мені сподобалася скоромовка з читанки для подставувки:

Było sobie trzech Japońców: Jachce, Jachce Drachce, Jachce Drachce Drachcedroni.
Były sobie trzy Japonki: Cepka, Cepka Drepka, Cepka Drepka Rompomponi.
Poznali się: Jachce z Cepką, Jachce Drachce z Cepką Drepką, Jachce Drachce Drachcedroni z Cepką Drepką Rompomponi.
Pokochali i pobrali się: Jachce z Cepką, Jachce Drachce z Cepką Drepką, Jachce Drachce Drachcedroni z Cepką Drepką Rompomponi.
Mieli dzieci: Jachce z Cepką mieli Szacha, Jachce Drachce z Cepką Drepką mieli Szacha Szarszaracha, Jachce Drachce Drachcedroni z Cepką Drepką Rompomponi mieli Szacha Szarszaracha Fudżi Fajkę.
Kto powtórzy całą bajkę?

Тепер вже ви причепились :) Тим не менш, відповім.

От тут я вимагатиму уточнення, чи справді такі варіанти є, чи ви знаки плутаєте. [l] це «середнє» l, і тут воно, мені здається, неможливо: буде [ɫ], наше тверде.

Чув цей варіант від стоматолога з Ряшева. Можете списати на ефект зіпсованого телефону.

нормативна вимова [ˈvwɔsʲci]

[c] недостатньо чітко визначений знак, у одному з варіантів він є фактично наше «ть»; ви дійсно його десь чули в такому слові, і це ширше ніж на два далеких села? Чи це описка? Якщо ні, краще позначати [kʲ].

В питанні нормативності довіряю Вікисловнику. Він дає саме такий варіант запису IPA.

Szczepan Brzęczyszczewski, Mszczonowieścice, gmina Grzmiszczosławice, powiat Trzcinogrzechotnikowo © 1937, Kazimierz Sejda, C.K. Dezerterzy.

Ще до Тадеуша Хмелевського з його Гжегожем.