Правда, звернення до екзистенійних данностей, як-то скінченність життя, робить будетті турботи менш значимими.
Можливо варто подумати над іншим терміном для позначення проблем, що описав у статті.

ще одна спроба з вами вами вийти на діалог: поставте мені питання, якщо маєте та розкажіть про свій досвід — як справляєте з життєвими глухими кутами? Мені цікаво

Правда, але ви використовуєте цей термін для описання взаємодії між людьми. А це не сфера застосування математики чи фізики.

А як ви називаєте ці сесії?

Це несвідомий вибір. Професія програміста — одна з найбільш раціональних у світі, і тому вона добре «захищає» від неприємних емоцій. В цьому коментарі трохи про це писав.
Коли клієнт приходить з запитом «нічго не хочу, мало що цікавить» і хоче більше приємних емоцій — то працюємо ми також і з тим, щоб вчитися вічувати «неприємні», автентичні емоції: страх, гнів, сум, відразу. І тоді вдається відчувати емоції протилежного спектру: радість та подив. В КПТ основний з концептів роботи з клієнтами — це як раз прожиання неприємних емоцій.
Люди, особливо технарі, дуже схильні їх уникати. І за це є своя розплата.

Я працював з більше ніж двома десятками спеціалістів як клієнт, бачив зі сторони як працюють більше сотні різних спеціалістів (на супервізіях, інтервізіях, тер. групах, навчальних групах) і тому я знаю як розпізнати професіонала.

Про це написав у статті як розпізнати сумнівного психотерапевта

Саме завдяки тому, що я почав практикувати якомога раніше, поєднуючи це з навчанням та супервізіями — мені вдається бути ефективним для більшості клієнтів, що приходять до мене в консультації.

Оскільки я не працюю з психічними розладами, то максимум чим можу нашкодити — так це витратити 30хв клієнта на нульовій зустрічі. А то це зазвичай корисно, бо якщо я бачу що з цим клієнтом буду неефективним, то пораджу до кого звренутися.
В форматі довгострокової психотерапії можна нашкодити, але я, наразі, клієнтів в нею не беру.

я припускаю, що ви самі ніколи не працювали з коучем\психологом і маєте лише теоретичні уявлення про це, і той не можете знати, як справді відрізнити гарного спеціаліста від поганого

Ви проігнорували мої питання.
Арівідерчі.

Коли писав сттаті на DOU, то очікував багато негативних коментарів, але думав що вони будуть стосуватися змісту та теми статті, що читачі будуть прискіпливо вчитуватися.
Але ніт — більшість направлена на мене.
Як не крути, важливість тем про психологію, емоції, психічне здоров’я заперечувати вже не виходить, та й стаття написана гарно. Що робити? Атакувати автора 😀

Спостереження: люди йдуть в цю професію для того щоб менше відчувати (сам так зробив), і коли на профільному порталі з’являється стаття про чуттєве, хоч і логічною мовою — то це дуже чіпляє.

І я радий, що зачіпив читачів за живе.

Погляньте уважно на сайті де, скільки і у кого я вчився перед тим як робити такі висновки.

Ви маєте право сумніватися та не довіряти мені як професіоналу, навіть 100$ не всім подобаються. Але ставтеся, будь-ласка, з повагою. Бо замість того щоб порозумітися і подискутувати ви принижуєте мене. Ви зі своєю жінкою в такому ж стилі спілкуєтесь? Мені прикро, якщо це так. Саме щоб такого насильницького спілкування в світі та Україні було менше я і займаюся психотерапією/коучингом, я з таким часто стикався раніше. І мені в кайф допомагати людям налагоджувати стосунки.

Спробую останній раз вийти з вами на конструктив:
1) то ви користуєтеся послугами коучів/психотерапевтів? Розкажіть про свій досвід, будь-ласка
2) ви написали що психологія це псевдонаука і не працює. Чорним по білому. То як ви пов’язуєте цей факт з тим, що ви пишите що професіонали коучі/психотерапевти корисні якщо професіонали. Плутаєтеся 😅
3) що для вас означає професіонали? Напишіть, як ви обираєте професіонала в цій сфері
4) як ви справляєте з життєвим глухими кутами? Поділіться досвідом

не проєктуй це на інших.

Якщо психологія не працює і є псевдонаукою, то чого ж ви використовуєте термінологію з неї в повсякденному житті? Концепт проекцій родом з психоаналізу

Психотерапія потрібна не всім. Далеко не всім.

Розкажіть про свій досвід: як ви справляєтеся з життєвими кутами? Мені дійсно цікаво.

Ще 16 годину тому ви писали, що психологія це псевдонаука і не працює, а тепер пишете, що психологи і коучі корисні. 🤔

Здається, зачіпив вас за живе.

Коли є нарцистичний розлад (роздуте ЧСВ по-народному), то хоч 5 вищих освіт за кордоном отримай та 20 курсів по 5 років заверши — все буде недостатньо.

80% програмістів та менеджерів в IT без профільної освіти, 99% самоучки — бо якщо освіта і є, роботу з нею не отримаєш.
А от психотерапевтам/коучам/психологам — ні в якому разі не навчатися самостійно, лише 5 вищих.

і ще одне питання є, яке ви проігнорували 🙂

чомусь інші питання ви проігнорували 🙂

Цікаво, а тобі є куди 5к витрачати на місяць? Ну придбаєш 1 квартиру, ну 2, ну 3. А що далі?
І чи допомагає 5к бути популярним у жінок які ведуться не лише на гроші? Будувати гарні близькі стосунки?

На сегодняшний день в нашей команде есть практикующий психоаналитик, арт-терапевт.

🔥

в настоящее время я почти ежедневно использую их в работе HR Business Partner, чтобы поддержать себя и коллег из Unicsoft в стрессовых ситуациях.

Розкажіть дітельніше, як саме?

До речі, для HR-ів та урпавлінців рекомендую тренінг з психічного здоров’я та добробуту в бізнесі від Mental Health and Emotional Well-being for Business, який проводять Анна Метельська та Альона Михайлюк. Сам проходив.

Я пишу тут, бо маю право: маю айтішний бекграунд, айтішних клієнтів, час від часу програмую, маю айтішні проекти на який заробляю гроші.

Тут місце для конструктивних дискусій, а не для тролингу. Прощавай.

Для мене фінанси для мене не є основним пріоритетом у житті, а в темі mental health мене більше мотивує сенс та цікавість. Можеш таке уявити? :)

А ти сексом по-науковому займаєшся? Ходиш по-науковому? Проблеми в стосунках зі своєю жінкою по-науковому вирішуєш?
Наука — важлива частина життя, завдяки їй ми маємо купу цивілізаційних благ. Але ще є суб’єктивна частина життя, яку неможливо виміряти. Це питання сенсу, щастя, стосунків між людьми.