Тут місце для коментарів до статті, а не для коментарів до життя\мами\світу.

Те що ви написали у першому коментарі предмета статті не стосується, це якась зовсім інша тема, щодля вас важлива і може бути це комусь цікавою. Пропоную вам винести її в окрему статтю.

Те що написали зараз — стосується. Напишіть, будь-ласка, конкретніше: яка думка для вас є ненауковимою? Де саме присутня гра слів? Яку проблему я перебільшив?

Коментарі це місце для обговорення предмету статті, і вони можуть тезу(и) автора: розширювати, звужувати, підтримувати, спростовувати, доповнювати.

Ви в цій темі не експерт, тому слухати вас не буду.
Я на цій темі добре знаюся, бо і маю відповідну освіту та й працюю в цій темі.

В медицині є поняття синдром, а є — хвороба.

Синдро́м — стійка сукупність симптомів із загальним патогенезом. Синдром може складати клінічну характеристику усієї хвороби або її частину, при цьому об’єднуючи прояви патології однієї або декількох систем та органів організму людини.

У 2019 році вигорання включили в Міжнародну класифікацію хвороб (ICD-11) як синдром.

Я написав декілька статей про вигорання, ось тут: про симптоматику, стилі, як ропізнати. Там є і стаття про результати досліження проф. вигорання IT.

Погоджуюся: відсутність балансу між активним та пасивним відпочинком шкодить здоров’ю.
В статті під спортом мав я мав на увазі фізкультуру. Дяюкую, що підмітили, наступний раз буду уважніший з термінами.

Напишіть вашу думку в більш зрозумілій формі, будь-ласка

А з якою метою ви тоді написали коментр?

Я так розумію, що тема для вас актуальна.

Але не можу зрозуміти, ви яку думку зі статті хочете підтримати/спростувати/розширити?
Перше речення про стрес, інша частина — про те як визначати стресостійких людей. Яке це має відношення до статті?

Правда, якщо не звертати увагу на надмірний стрес, то це може призвести до проблем зі здоров’ям. У вас є досвід? Поділіться, будь-ласка

Тема вас особливо не цікавить, але ви зайшли сюди, прочитали статтю та відкоментували її. Я здивований.

А які конкретні питаня поза теми стресу, але в суміжних сферах вас цікавлять?

Яким саме твердженням зі статті ви не вірете?

Я в статті не писав, що таке стрес, лише наводив декілька окремих прикладів. Тому і запитую, а що ви розумієте під стресом?

У мене складається враження, що ви не читали статтю. При чому тут Радянська Армія та рівень стресу тоді і зараз? Ви яку мою тезу хочете спростувати?

А як би ви хотіли, щоб було написано? Чого не вистало, було замало? Якщо у вас є тексти, які ви вважаєте взірцями на схожі теми — поділіться, будь-ласка.

Тобто в и хочете щоб текст був більш насичений внфломацією та науково обґрунтованим?

А які конкретно теми/питання вас цікавлять? Бо стрес — це дуже загальна тема.
Для прикладу: як пити і не п’яніти; як працювати і не стресувати/менше стресувати; як швидше відновлюватися після стресової події; техніки для розвитку стресостійкості; чому не вдається займатися спортом регулярно; як порозумітися з жінкою; як розрулювати конфлікти з керівником/колегою. Конкретні питання.

Або напишіть якийсь робочий/життєвий кейс і я, можливо, напишу статтю на цю тему.

1. Справді, в IT про співробітників буває піклуються аж занадто, а якщо стресу замало — то це може бути проблемою, бо він необхідний як повітря. Якщо замало викликів, змагання, ризику, то життя\робота стає нудним. Програмісти так часто жаліються на рутину та відсутність цікавих задач — хіба це не «замало стресу»? Цікава задача == складна задача.

2. От у кого забагато стресу в IT, так це менеджерів та всіх хто працює з людьми, особливо у тих хто лише починає свою кар`єру на посаді (1-3 роки) та тих, хто до цього працював у ситсемі людина-техніка (часто програмісти)

Справді, в суспільстві, особливо на просторах країн СНД, існує стереотипна думка, що коучі\ментори байдикують, і що це все &уйня.

Але вже є багато досліджень про те, що кар’єрний коучинг ефективний: економить купу часу та нервів, що, в результаті, покращує задоволеність життям. Такі ж дослідження можна знайти і про психотерапію і про менторинг.

Заперечувати стереотип не бачу сенсу: як і серед IT-шників, так і серед консультантів є люди, що працюють неефективно, але там і там є спеціалісти, які приносять клієнтам значну користь.

Ви не знаєте хто я, як я працюю, чим саме займаюся, але хутко навішали на мене ярлик. Це ваше когнітивне викривлення і я пропоную вам поставити його під сумнів.

Якщо наважитеся, то навіть приходьте на сесію. Ось список послуг, які я надаю в ідентичності консультанта:короткострокова психотерапія, кар’єрний коучинг та менторинг\наставництво. За посиланнями я детально описую процес роботи та який результат можна отримати.

А що саме ви називаєте стресом?

Якби все було так просто, то жили б ми у світі, де рожеві поні пишуть вірші-пиріжки, харчуються веселкою, а какають метеликами.

Уже все давним давно написано «як треба», і звучить очевидно: спілкуйся конструктивно, займайся спортом, харчуюся здоровою їжею, не відкладай важливі справи, цінуй себе. Але чомусь люди продовжують дратуватися, конфліктувати, мати поганы звички, плутатися у цілях та своїх планах.

З чого б це?

Бо є завчені неефективні поведінкові патерни, неконструктивні глибинні когнітивні переконання, руйнівні життєві сценарії через які вся ця мурня відбувається.

І це не просто.

Цікаво, а що найчастіше є причинами напруження?
Видихнути — тобто зробити перерве, взяти відпустку, виспатися?

Це правда, порушення роботи щитоподібної залози значно впливає на настрій.

Я в цій темі не спеціаліст, якщо є підозра на захорювання, рекомендую звернутися до лікаря. Я ж працюю зі зміною неефективних поведінкових патернів на більш ефективні через роботу з когніціями та емоціями.

Цікаве спостереження: все спеціалістів підходять до роботиі зі здоров’ям більш комплексно: разом зі зверненням до психотерапевта проходять медичний чекап та перевірку у психіатра, щоб переконатися що справа точно не в біології.

Я так розумію, у є власний досвід у цій темі? Поділіться, будь-ласка, мені цікаво

А які тексти по цій теми є для вас взірцями?
Як мало б бути написано, щоб вам було цікаво\корисно?

Ми нещодавно у войс чаті доу обговорили цю проблему та дійшли до висновку що вигоряння не існує, а ті хто «вигоряють» — то інфантильні створіння яким просто треба взяти відповідальність за своє життя.

1. «Ми» — це хто?
2. Це неправда. Така думка обговорювалася, але висновку, але тверджень, що це правда я не почув. Навпаки, її були тези, що ставили її під сумнів.