Зараз на місці, докладаю: на першому поверсі мола є відділення Шпаркаси з банкоматами, але всі вони не підтримують NFC. Так що можете не їхати сюди, кіна не буде.

Теж цікавить це питання. Відпишіться, будь ласка, чи вдалося ним скористуватися.

Тільки не кажіть, що це не теж саме, що Eihnbahnstraße:) Піду, подивлюсь.

Дякую за відгук! А як вам лівостороннє водіння, наскільки швидко вдалося освоїти? І яку краще автівку брати напрокат: маленьку, електро?

А я не розумію, як можна писати мовою ворога на українському форумі. Точніше, дуже добре розумію, для чого це пишеться...

Є знайома німкеня, що переїхала до Дубліна. Вона в захваті (навіть до університету там поступила). Треба буде з нею поспілкуватися, дякую за підказку!

А нема таких WG, як в тому ж Мюнхені або Берліні, де оренда ділиться на кількох осіб? Тоді можна було б дозволити собі і в нормальному району жити. Щодо природи згодна, але клімат для мене взагалі не проблема. Тут 90% часу іде дощ, і коли вже дуже дістає сірість, планую пару тижнів подорожі в Італію або Португалію — і все ОК. Сонце 100% денного часу теж дістає:) Працювати краще на холодну голову.

Жити все одно доведеться на перших порах десь тимчасово, а там видно буде.

Дуже дякую за детальний відгук! Дебільний побут — вже цікаво. Читала, що досі змішувачі на два крани, і треба затикати корком раковину, щоб помити руки теплою водою:) Але не знаю, чи й досі це актуально.

Конкретно щодо Великобританії, я виросла на англійській літературі: Робін Гуд, міс Марпл, Шерлок Холмс, Олівер Твіст, Джейн Ейр, Джеймс Бонд, Стівенсон, Шекспір, Честертон, Толкієн. І на музиці — від Бітлз до Квін. Там трішки інший наратив, ніж у казці про розбите корито:) Англійську вчу з 5 років, це у мене як третя рідна мова. При цьому, я жодного разу не була у Великобританії. Навіть трішки боюся туди їхати: а що як розчаруюся? Або, навпаки, так сподобається ця країна, що треба буде думати, як залишитися?

Дякую за погляд із середини! Більш-менш стає зрозуміло:)

Це не про те. Хоббі у мене є, пригоди я собі організую, спортом займаюся. Це, скоріше, про стиль життя — і про можливість щось змінити, не чекаючи пенсії. Армію підтримую (у мене син у ЗСУ), донати роблю, податки плачу. Але життя — це більше, ніж просто віддавати борг першій і другій батьківщині (я шуткую, що Україна — це сувора мати, а Німеччина — ласкава мачуха). Життя довге, і є можливість змінити перспективу, розширити кругозір, реалізувати мрії дитинства і плани дорослої людини.

Рік Стівс (укладач відомих путівників Європою) сказав якось, що є три європейських міста, де б він міг прожити цілий рік, відкриваючи для себе весь час щось нове. Це Гамбург, Лісабон і Рим. З першими двома варіантами згодна, щодо третього, побувавши там минулого року, скажу так, що це місто для молодих, 20-річних, в яких енергії повно і вони не знають, куди її дівати. Ну і мова: навіть у Римі ніхто не говорить англійською.

Питання у тому, куди саме? Одразу Лондон, чи щось не таке шокуюче?

Вже є багато десятків років проживання там, дякую:) Не думаю, що Ненька ще мене чимось здивує. Хоча... Хто такий Гринкевич?

Повне зібрання творів Шекспіра у перекладі. Для батьків. Із другої (за 5 млн купоно-карбованців) — в оригіналі. Для себе.