А може краще здатися США?))

Ой, я уявляю і бачу, як наші депутати усердно вчаться, проходять курси Гарварду — «Державне управління»))) Аж піт капає їх обличчя...

Уже придумав схему як забезпечити більшу мобілізацію: половина депутатів, суддів, прокурорів і всіх топ чиновників іде на нуль цього року. А половина їх міняє наступного. І так до перемоги. Можливо і війна по іншому піде.

Поверніть Ножаєва, він був наш загальнодоувській культурний об’єкт)) Добре, що хоч його творчість зберегалася і може передаватися із покоління в покоління.

А може це взагалі зробили, щоб полегшити життя воєнкомам?))

А я пропоную, відкрити кордони спеціально після війни і завести всі народи Азії, Африки та Південної Америки, всі хто хочуть хай їдуть)) А українцям дати виїхати. А президентом зразу після того вибрати Денисенка, який і не випустить їх всіх із України. Оце вже буде весело, коли ці всі люди зрозуміють, куди вони вляпалися... Коли їх жінки поїдуть закордон, а вони лишуться самі із Денисенком)

Ну, більшість вважає, що ситуація набагато гірша, ніж була. Це видно в багатьох коментарях. І ви для них смиряючий елемент. З яким люди готові сперечатися насмерть. Подивіться на коментарі. Це те чого ви хотіли досягти?

Якщо дійсно готові поставити життя в суперечках, то ви на правильному шляху. Якщо ж хочете мати реальний вплив на серця, щоб люди дійсно змінювалися, то треба знайти інший підхід.

Про те, що держава багато робить в цих умовах, то в мене дипломна була — «Інвестиційна дільність в умовах антикризового управління». Я би теж міг багато чого написати про управління кризами і дійсно передові методики щодо цього, але дуже сильно себе стримую... І думаю, що причина настроїв людей — не тільки їх суб’єктивізм. Але і факти.

Чесно, видно, що сильно стараєтеся в сфері написання статтей і відписуєте на кожен коментар. Але люди протиставляють вашій статті свій власний досвід — те, що знають і бачать.

Як варіант якби ви написали статтю з посилом «ситуація погіршилася в рази, але що робити?». І там приклади людей і їх мотивацію, як вони витримують тримаються завдяки ... І там вони описують якісь речі, які їх надихають і дозволяють не здаватися.

Або написати, що держава могла би зробити, щоб поправити ситуацію. Але це, звичайно, гірший варіант, бо прийдеться описати, що держава зробила для IT сектору під час війни. І можливо би держава дуже сильно на вас розізлилася б. Але всенародна любов програмістів вам би була забезпечена.

Дякую вам, але зараз я проходжу стажування у одній із фірм. Але воно мені далося дуже важкими зусиллями... Набагато більшими, ніж раніше би дався оффер. Часи змінилися. Це факт.

Коли ми оперуємо цифрами, а ви це часто робите, то ми повинні порівнювати релевантні показники. Це дуже важливо, як для людей, що прагнуть комплексно розбиратися і подати максимально неупереджені дані. І зробити правильні висновки, які грунтуються на аналізі.
«2 роки тому на джині було десь 30 тис кандидатів, десь 35 тис вакансій» Перші цифри. Де їх порівняння на Джині? А порівнювати треба із менше 9000 вакансій, тобто падінням близько 4 рази.
Наступне порівняння 14 тис. проти 2,5 тис.
Для того, щоб оцінити цей показник «Джунів наймали типу 200-300, зараз 100-200.» з позиції того чи ринок знаходиться в упадку чи ні, потрібно порівнювати співвідношення — кількість резюме/кількість наймів.
Оперуючи цими цифрами «Тобто джунів до 2 років досвіду навіть тоді фактично було типу 10 людей на вакансію.» потрібно порінювати із цифрами, які є зараз)))
«Навіть якщо брати оцінку в 15% реально безробітних (хоча серед джунів скоріше 30%), то це буде 200 від 0.15*33000=4% (якщо безробітних 30%, то 2%)» Це ж уже не офіційні дані, а ваш політ фантазії)) Для чого це приводити, якщо не має з чим порівняти? І неможливо перевірити.

Коли описуються статистичні дані, то вони завжди порівнюються із релевантними показниками. Якщо би ви не зверталися до статистики, а написали статтю про позитивне мислення, чи проактивність, то була б зовсім інша розмова і мій коментар.

А якщо порівняти те, що було і те, що є. То позитивну назву вашої статті можна написати — «Зараз ще не дно...», «Світло в кінці тунелю є, але невелике... »

Я з повагою пишу, просто реально оперуючи цифрами...

До війни були моменти по 2-3 співбесіди в день, без досвіду. Я отримав два оффери, але вирішив повернутися в попередню сферу підучити англійську. Через два місяці прийшла війна і все дуже різко помінялося...

І так до війни не було. Тому оці фразочки: «Так завжди було і буде» — просто неправда. Бо я маю з чим порівняти.

Тільки не має ідеї, що з цим робити? Я не про англійську, там все зрозуміло. А про те, як знайти роботу, коли тебе не випускають із країни і не має 2 років досвіду, а ринок падає. Ви в цій ситуації? Ну, можете починати панікувати)))

Пропоную додати автора статті в чат де 3000 тих людей, що закінчили курси і все ще без роботи. І де вони пишуть про фірми, які постійно тримають відкриті вакансії і нікого не набирають, або які дають завдання на 3-7 днів роботи, а потім всім відписують, що з’явився кращий кандидат, про людей яких не хочуть набирати з України, а в Грузії відкривають офіс і т.д... От же весело буде почитати ці сеанси антипаніки там!