Багато хто пояснює це ковідними роками, коли люди сиділи дома і приділяли багато часу іграм. Це створило таку собі бульбашку.
Щодо Ейдос та конкретно Ембрейсер, то моя гіпотеза в тому, що тут винуваті жадібні менеджери, які не дуже розуміли ситуацію — шведська компанія у 2020 та 2021 скупали усе, що не так лежало. А потім виявилося, що так не працює і потрібно робити справді гарні і цікаві гравцям ігри, щоб на них зароблять.
От вони останнім часом активно і реструктурують свої активи.
ходили у вишиванках і сосали чуби один у одного?
Взреготав)
А ви захоплюєтеся таким? Ми просто як раз про це готуємо матеріал, шукаю спікерів)
Розумію про що ви, але це ж все-таки блог. Конкретно цей жанр відрізняється суб’єктивністю матеріалу. Розробник має погляд на проблему з використанням конкретного рушія, у нього є певні аргументи і погляд на ситуацію з середини. Так, він виклав її у властивій йому стилістиці і це дещо... бентежить людей. Ба більше, автор наполягав саме на цьому форматі і на притаманних йому літературних засобах.
З іншого боку, зверніть увагу, яке жваве обговорення викликав підхід автора! =D
Моя іронія більше до реальних медіа «Ай-Ті тематики», які в нас є, і загалом теж не ігнорують ігробуд)
<3
що ви зробили за журналістів їх
Тут криється дещо нерозуміння того, хто ми є. Ми не ЗМІ, а саме спільнота ігрових розробників. Тобто, нам куди цікавіше, щоб про таки речі питали і писали не ми, а саме представники нашої спільноти. Андрій — один з них. І вже тільки за це ми йому вдячні)
Це, напевно, найзмістовніший коментар, який я бачив за дуже довгий час)
крім сухих документалок нічого особливо і немає
Ну, це не так. Звісно, про Голодомор свого «Списку Шиндлера» ще не зняли, але є, наприклад, «Гарет Джонс», «Гіркі жнива», є доволі потужний «Голод-33».
Та загалом я згоден, щось такого, щоб емоційно привернуло світової спільноти увагу до тему Голодомору — такого мало.
А в чому власне проблема? Чому кіно про Голодомор можна знімати, а ігри робити — ні? Чому писати художні книжки про Голодомор можна, а ігри робити — ні? Чому писати вірші про Голодомор можна, а ігри робити — ні? Тому що існує бумерський стереотип, що ігри це дитячі забавки, де ти тільки і робиш, що піу-піу-піу за покемонів? Чи є якась інша причина?
Оце ви зараз принизили ціле ком’юніті фанатів Ніер: Автомата!
Все ж є різниця між чернухою та похмурою атмосферою. І цей баланс варто тримати.
телемарофон поганий приклад
Але це чинний приклад.
воно мало зникнути ще рік тому
Але навіть натяку на це немає. Це головний державний медіаінструмент і він дозволяє собі такі історії
Для контексту, я взагалі не спримайю ігри, потипу Spider Man і тому подібне.
а які ігри «сприймаєте»?
Як в Кіберпанку! Там же є квест, що треба знайти карти таро, які типу графіті-мурали на стінах. Було б прикольно)
Але ж... це не означає, що я маю відмовлятися від слова «великодки», яке мені подобається...
Бо лише це у мене викликало здивування.
Те ще пані Катерина була гідесою до 38 років є маркером того, що наврядчи у неї суперздібності до акумулювання тони інформації та миттєвого її засвоєння
Чому ви зробили такий висновок? Чому це маркер саме цього?
От не бачив такого, коли грав. То шо, доведеться ще раз проходити?!)
Це один з найбільших скамів геймдеву останніх часів. Про такі випадки важливо знати.