Serious Sam; DOOM; Wolfenstein; Painkiller

«заздрість»... Кому й чому?

+

1. Serious Sam TSE
2. Serious Sam TFE
3. Serious Sam (в рівній степені 2, 3, 4 частини)
3. Doki Doki Literature Club
4. Deus Ex
5. Command and Conquer 3: Kane’s Wrath
6. Half-Life
7. Half-Life 2
8. S.O.M.A.
9. The Talos Principle
10. Need for Speed Most Wanted (2005)
11. Need for Speed Underground 2
12. Need for Speed Carbon
13. FlatOut 2
14. Mafia: The City of Lost Heaven
15. Bioshock Infinite
16. Bioshock 2
17. Borderlands 2
18. Portal 2
19. GTA San Andreas
20. GTA 4
21. Painkiller: Battle out of Hell
22. Need for Speed The Run
23. Max Payne
24. Need for Speed ProStreet
25. Team Fortress 2

Замість того щоб покращувати сам рушій та виправляти на ньому баги, Unity вирішили доїти нас і вбити рушій.

Не дивно, бо СЕО Unity це колишній CEO Electronic Arts lol

CEO Unity, дякую йому та його команді що позбавляє нас бажання працювати далі на цьому рушії

Системні вимоги певно заважають lol (мені теж якщо чесно((((((( )

Доволі цікава стаття! Однозначно буде мені та іншим розробникам корисно в розробці

Стало менше «дитячого захвату», як от наприклад при купівлі нового бажаного авто в Need for Speed на яке я довго збирав. Проте більше мені тепер «вставляє» проходження складних вибробувань — деякі передбачені грою, деякі я для себе вигадую сам. Наприклад, я нещодавно пройшов обидва перших пришестя Serious Sam на складності Mental не зберігаючись і не помираючи, і це принесло якісне задоволення, «майже» як в дитинстві.

Просто стаючи старше, в нас зникає це відчуття що ми відкрили щось нове. В мене колись був ледь не істеричний захвати коли я вперше пройшов Half-Life у підлітковому віці, хоча ця гра не раз втрапляла раніше в моє інфополе. Просто немає такого захвату від чогось нового, але по великому рахунку все те саме

Мотивували йти до кінця початого шляху: «дійти до цілі або вмри на шляху до неї». На це вплинула Serious Sam.

Need for Speed — привила естетичну любов до авто та сформувала мій музичний смак (частини 2000-2007 років), мотивує самовиражатися

SOMA — змусила задуматися над складними речами як «хто я?», «що таке людина?», «до яких пір я є я?», «як я себе ідентифікую?»

The Talos Principle — надихнула переглянути тодішню філософію життя та сформувати нову, якісно нову

Ой, та багато: CS:GO; Serious Sam 3 та Serious Sam Revolution; Bioshock (всі частини); The Talos Principle; Spec Ops: The Line; SOMA; Plants Vs Zombies та малі інді. Найтяжче було Serious Sam 3 бо онлайн мертвий в грі і треба було залучати друзів з інтернету, і також було тяжко з Bioshock, особливо Infinite через грінд тих чи інших апгрейдів та грошей

Є змога зорієнтувати по цінам або по тому де їх знайти? Я теж починаю свій шлях і геймдеві, вже маю майже готову мобільну гру для Андроїд

гра може бути тупим шутером як Call of Duty чи Far Cry, а може бути складним та динамічним вічним боєм, як Serious Sam, DOOM, Painkiller, Ultrakill, Dusk та подібні. Дуже сильно від гри залежить.

Побільше б таких поліцейських

moba та будь-які ігри з ан*льним гріндом. Грінд це жах повний

Висновки вогонь, однозначно варті того щоб їх прислухатися

Як щодо героя шутера? ЛЕГЕНДАРНОГО шутера?

Це Семюель Стоун, більш відомий як «Серйозний Сем» в серії ігор імені себе.

Для багатьох хто проходив хоча б якусь з частин серії цей сильний тілом та духом герой є просто крутим чуваком, який одержимий помстою своєму заклятому ворогу Тах-Уму, більш відомому як Ментал, якого ми в серії жодного разу не бачили. І певно й не побачимо, що не є мінусом :) Такий собі G-Man навпаки: знаємо про нього все, але ніколи не бачимо.

Чим же ж Сем такий хороший?
Будете сміятися але для мене він був щонайменше як чудовий друг, а як максимум як батько, якого в моєму доволі самітному дитинстві так не вистачало. Цю роль він чудово виконував завдяки різним речам, серед яких (я спиратимуся на лор серії про який багато хто не в курсі якщо чесно, я це виправлю):
1. Попри те що він допустив страшну помилку (нічим не підкріплений перетин поясу астероїдів навколо незгаданої сиріанцями планети чим пробудив Ментала), він бореться з цими наслідками — за своїх рідних, за своїх побратимів, за все людство. Попри всі поранення та страждання, він йде далі до єдиної мети — спробувати виправити все.
Сем навчив мене не боятися проблем, наприклад тих що були та є останнім часом в моєму житті — сприймати їх як виклик та можливості, а не як покарання.
2. «Один в полі не воїн» — забудьте цей вираз назавжди. Дух, бажання та біль на шляху до мети здатні змолоти будь-які негаразди. Краще візьміть на озброєння «Я виконаю свою мету або помру на шляху до неї». Це й демонструє Сем, будучи повністю на самоті (хоч і кампанію трошки сгладжує Нетрікса, та ще й як!) вбиваючи тисячі монстрів на своєму шляху до Ментала і пам’ятаючи, що це все його вина. Ця незламна воля є чудовим прикладом для наслідування.
Без підтримки в житті може бути тяжко, тільки це означає що нічого не вийде. Все у ВАШИХ руках!
3. Повна впевненість до кінця — це підкреслюється влучним гумором. Сем глумиться над своїми ворогами будучи повністю впевненим в своїй перемозі, проте звісно ж що це не сліпе переоцінення своїх сил — недооцінювати ворога не можна, яким би він не був. Будь то сотня біомеханоїдів з ненависними скелетами Кліра, Угх-Зан Третій чи власна совість — на кожного знайдеться своя методика.

Ці всі описані якості та Сема як особистість я почав бачити та що головніше — розуміти — тільки з віком, коли ставав більш свідомим. В самотньому дитинстві, коли мати просто була в мене, а батько вічно на роботі, то це була просто чудова гра з класним геймплеєм та стилем. Зараз, досі, навіть більш самотнього, для мене це взірець для наслідування (геймплей все ще на висоті, проходив і буду проходити далі, навіть робити власні мапи та інший контент по грі). Попри все Сем мене вчить не боятися труднощів, сміятися їм в обличчя та ставати кращим, навіть коли навколо тільки ти, сам на сам з собою. Сам на сам з Хаосом.

Жоден герой мене так не зачіпав, і наврядчи зможе, яка б не була в нього історія. Звісно зараз «добряки за все добре» то вже кліше, але це все відчувається по-іншому...

Мене можете назвати простим фанбоєм, що буде правдою, але ж немає диму без вогню :)

Хочеться по-людськи сказати особисто «Дякую!» тим хорватським дідам, на плечах яких і є ідея Сема «Серйозного» Стоуна, особливо його «духовному батьку» Давору Хунські. CroTeam навіть уявити не можуть, наскільки позитивно впливає їх персонаж на мене та таких як я. Нас небагато, правда: Serious Sam це більше ігровий андеграунд ніж мейнстрім, але то неважливо, хоча й хотілося б щоб більше людей цим прониклося (ну й звісно геймплеєм, який чомусь пам’ятають як просто «біг спиною вперед з затиснутою стрільбою», що коректно НАДЗВИЧАЙНО рідко, але це вже інша розмова).

І це «Дякую!» хорватам я скажу, щойно ми виграємо справжню війну проти рашки.
Справжній герой — ось він такий. Він своїми діями, поглядами, думками та намірами повинен наставляти на те, що якісно покращить наші життя. Це є справжня творчість. Ось чому я граю в ігри та їх створюю.

Serious Sam це більше ніж шутер. Це більше ніж просто гра. Це глибоко в серці, і я випускати цього не збираюся ;)