Зараз я на служб, скоро знову на фронті,. Тому найближчим часом запустити навчання у мене не вийде. Просто через відсутність чіткого графіку.
Коли з’явиться можливість, я напишу всім, хто зацікавився.

Мене теж. У мене після певних подій сильно змінилось відчуття квітів. Про це буде наступна стаття.

Перепрошую, людина може робити будь-які пластичні операції, та стать людини є константою. Це на рівні хромосом, які змінити не можна. Та це не є темою статті.

Щодо права вибору — воно є навіть на фронті. Якби я виконував ВСІ накази — був би вже мертвий. Тут треба знати статут і вміти ним користуватись. Є право не виконувати явно злочинний наказ. Якщо наказ явно дурний, то можна подати рапорт і попросити уточнити спосіб виконання... Та мені поки щастило за командуванням.

Єдина держава, яка винна в руйнуванні Бахмуту — це рф. ЗСУ працює над тим, щоб змусити її платити репарації.

Дякую за пропозицію. Так, тема цікава. Правда, не знаю, коли буду у Києві.

Ми були під Довгеньким в червні 2022 року. Досить травматичний досвід, — 5 днів без води і вихід з оперативного оточення. Ворожа арта крила страшно. Дякую за службу.

Є така приказка стосовно соцмереж — якщо ти не платиш за товар, то ти сам є товаром... Принваймні цікаво.

Я перебував в полоні після невдалого виходу з Іловайського котла. Всього в полоні провів 3,5 роки, з них останні 1,5 — в колонії ЗВК 99.

Умови були дуже тяжкими, особливо взимку. Холодна баланда, в камері температура +8, відсутність медичної допомоги.

Тому всі ми згадували і клято матюкали Червоний Хрест...

Тепер все зрозуміло. А хлопцям — дяка.

Короткий сон після обіду (якщо дозволяють обставини) або медитація.

Саме так і планував. Ви хочете більше про мій полон?

Дякую, що цінуєте.

Після перебуванні у підвалі ніхто не палав приязню до окупантів. І це, звісно, сприяло.

Я цікаво познайомився із історією Стокдейла. В підвал знесли з колишньої офісної будівлі всю літературу...

Так мені в руки попала книга"Від хорошого до великого" Джима Колінза. де є згадка про його історію. Його досвід мені сильно поміг. Він розповів про те, що в полоні оптимісти гинуть першими. Тому секрет виживання у поєднанні в своїй свідомості двох протилежних речей:
1. Твердо вірити у своє звільнення.
2. Ніколи не призначати дату свого звільнення.

Мабуть, я про це напишу наступну статтю.

Дякую, EMDR нам показували у госпіталі. Я практикував, але істотних результатів не отримав.

Дякую, що ви цінуєте.
Слово «воля» для мене це про про насилля над собою та силове ігнорування внутрішнього спротиву. Цього я не пам’ятаю. Так що для мене це не про волю. Хоча, можливо, я розумію це слово у вузькому сенсі.

З того місця, — так, доходили. Звісно, із затримкою.

Дякую за відгук. А чим для вас цей досвід є цінним?
Стосовно книги я вам написав у месенджер.

Дуже цікаво, спробую знайти і подивитись...

Дякую, що цінуєте.

Тема статті справді важлива, бо вигорання є досить поширенним і неприємним явищем.

Досить здивував підхід автора до матриці Ейзенхауера. Хочу зауважити, що в квадранті важливих, але нетермінових справ лежать такі важливі речі як навчання, розвиток, планування, інвестиції і навіть відпочинок. Можливо такі справи краще не відкласти, а запланувати?

Тому що саме фокус на термінових і важливих справах ставить людину в становище авралу, пожежника, який постійно має бігти на пожежу... Тож саме такий фокус часто і призводить до вигорання.

Звісно, такими справами не можна нехтувати, але жити тільки ними призводить до результативного, але неефективного життя.

Навпаки, фокус на важливих, але нетермінових справах приводить з часом до того, що кількість авралів в житті стає меншою.

В підтримку своєї точки зору можу навести ролик Стефано Кові youtu.be/RE19zmzv0gY
Він пропонує основну увагу при планування приділяти «великому камінню», — важливим, але нетерміновим справам.