Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (ст. 12)

«Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної
інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного
матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен
установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої
статті 119 ЦПК) ( 1618-15 ).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу
та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а
також коли інформація є анонімною і доступ до сайта — вільним,
належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено
зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив
технологічну можливість та умови для поширення недостовірної
інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані
відповідно до положень ЦПК ( 1618-15 ) в адміністратора системи
реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента
мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи
ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному
ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб
масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід
керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової
інформації. »

Рішення щодо порушення цивільних прав фізичної/юридичної особи (в т.ч. честь, гідність, та ділову репутацію) приймає Касаційний цивільний суд України, а не думка окремої особи, сформована на підставі відгуків чи коментарів

Відповідаючи на ваше запитання — ні, я не представляю інтереси компанії

Саме так

1. СЕО компанії надав відповідь на незаконний допис, написавши відгук в коментарях.
2. Розголос конфіденційної інформації та умов договору — грубе порушення ділової репутації компанії, а також інших цивільних прав передбачених законами України
3. Компанія звернулась до суду в установленому законом порядку для захисту власної репутації, прав та свобод, передбачених українським законодавством
4. В брехливому відгуку йшлося не лише про затримку коштів, а й інша неправдива інформація яка може розцінюватись як порушення цивільних прав компанії

«Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будьякої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.» (ст. 32 Конституції України)

«Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.» (п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1)

«Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.» (ст. 91 ЦКУ)

«Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.» (ст. 94 ЦКУ)

Стаття 277 ЦКУ. Спростування недостовірної інформації

«1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

4. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.»