все, точно піймав, я все придумала, щоб що ? пара, і в парі жінка і в неї двоє дітей і вона моя подргуа. В чому проблема? Вони жили в Будапешті 5 років до того. Ви за якісь дивні деталі чіпляєтесь, а не за сенс. а сенс в тому, що допомагати можна навіть живучи закордоном( матеріально, протестуючи( так протести мали значення в перші дні дуже серйозні).

божечки, якщо ти жінка з двома дітьми, одному з яких 2 місяці, а ти так сатлось жила до цього в Будапешті. Божечки, це хоч шось більше за дивні коменти)

1) Речі не мають значення. На другий день війни мені подзвонила мама з села, яке швидко опигилося в окупації, і сказала, що росіяни вбили фермера по сусідству. З того часу була єдина думка: батьки в небезпеці. Коли я їх вивезла з окупації, мені стало все рівно, що вони можуть втратити дім, збереження, машину. Коли твої родичи в безпеці.... це неймовірне відчуття. Теж саме підтвердили всі мої друзі і знайомі, які вивезли батьків, родичів з окупації.Здається, що всі гроші світу можна повернути, а життя ніколи.
2) Моральний дух має надзвичайне значення. Батько моєї подруги з Азову і був в Маріуполі. На другий тиждень з ним пропав зв’язок. Десь три тижні всі розмови з нею я повторювала : треба вірити, вірити поки нема поганих новин, а вона могла лише плакати. Він виявився живим, але в дуже важкому стані. Ці три тижні здавалися вічністю... Наша з подругою формула ( вона зараз в лікарні з батьком, він не ходить): «ти думаєш, що не можеш, а потім трохи можеш.» Треба не втрачати моральний дух, вірити. І в перемогу також.
3) Про країну треба дбати, де б ти не жив. Багато хто з моїх друзів був закордоном. Але координація була неймовірна. Знайома пара їхала протестувати під посольство в Будапешті, хтось віз броніки на кордон з Польшею, хтось писав, хтось перекладав пости. Лише ця неймовірна колаборація допомагала.
4) Інформація — неймовірна зброя. Треба відстежувати наративи в суспільстві, розуміти, що обговорюють люди в чергах та топіках, про що жартують. Треба вміти направляти наративи в потрібні русла, а не «зрада, новий коханець у когось»
5) Я хочу після перемоги будувати щось в своїй країні. Я з міста, яке зараз окуповане. Я не знаю, як пояснити те відчуття, коли в тебе забрали вулицю, якою ти ходив до школи, улюблений пляж, улюблене місце на дачі батьків. Я не знаю, але воно зараз видається неймовірно прекрасним. Я хочу там будвати щось нове, розвивати, бо воно цінне.
6) Податки -це мінімум, вибачте, але під час війни так і є.

Cупер!

Я теж не хочу сумувати.Я не хочу читати про Іспанію чи Швецію не тому, що мені сумно.А тому що сьогодні я хочу знати, як живуть жінки в Рівне чи Тернополі.Чи в Одесі чи в Жовкві.Я тому написала цей тупий текст про Чернівці.Ми маємо бути в фокусі у самих себе, бо ми тут в зараз.Ми, це я, вибачте, взяла на себе відповідальність сказати, що більшість ІТ спеціалістів зараз в Україні. Я сужу з того, що чоловіки не мають права виїхати, а не всі жінки, як могло б здатися, переїхали.Тому керуючись принципом демократичної більшості переводжу фокус.

Так всі все знали, ну чесно

Ну того що не треба коли сумно говорити про депресію, а коли сирени про ПТСР.Це діагнози серйозні, щоб їм так розпоряджатися.

Ну так все зрозумiло.Все логічно.

Вибачте, просто цікаво, як їм стане легше в країні, де рівень життя набагато вище, працювати треба набагато більше і є проблема в знанні мов?

Точно дякую

Ні, я не те мала на увазі 1) в першій фразі акцент на слові " пропагувати".З початку війни я бачила статті про ресторани Швеції, пляжі Іспанії в гори Швейцарії на доу( 80% читачів при тому чоловіки).Хто хоче їхати — має їхати, але не треба робити вигляд, що тут не лишились мільйони людей, у яких більш серйозні проблеми(війна! економіка, робота, імідж країни, волонтерство).Ще раз повторюю, я не проти тих хто їде, я проти наративу "ми поїхали, нам тут добре, ось я вам покажу як".2) ну організовуйте збір на кордоні, якщо вважаєте потрібним, це не до мене. Військовий стан є в конституції, про війну писали всі.

Я прям відкрила і на сайті МОЗ перечитала, що може стати причиною ПТСР( це дуже серйозний діагноз, щоб таке ставити).Катування булінг, домашнє насильство, теракти...але ну явно не попереджувальні сирени в мирному місті.Але мова не про сирени.Кожен має робити так, як вважає необхідним для його дітей.

нема статті — нема критики!) Я хотіла написати про те, що не важливо, поїхав ти чи лишився ( якщо можеш лишитися, лишайся, якщо хочеш їхати- їдь ( але, блін, хоча б не пиши статті про ресторани в Швеції). Але ми всі в одному човні... давайте якось на дорослі теми говорити: як підтримати економіку, як побудувати позитивний імідж країни, як живуть міста України, а не Барселона. Бо ми не всі поїхали і не всі поїдемо. Треба як індуси підтримувати спільноту, навіть з-за кордону.

тому я і пишу тут на доу цю статтю, а не десь в іншому блозі. З вами погоджуюсь, що якщо нема де працювати, а десь в Польші є завод, то краще на завод, ніж «перечекати без роботи». Якби ми знали скільки чекати... Текст для людей, у кого є віддалена робота.

ПТСР не може виникнути від сирени, сирена- це не травмуюча подія. Травмуюча подія- бути свідком бомбування, зазнати тілесних мук, бачити смерть, втратити близьку людину. Не сирени і не черги на заправках. Не треба всюди ПТСР прикручувати. До того ж, ПТСР виникне лише у, приміром 3 із 10, які переживуть травмуючу подію, інші її зможуть пережити. Інакше б всі сироти назавжди були зламані. Залежить від підготовки психіки.

я думаю, з появою дитини жінку набагато більше має цікавити і економіка, і образ країни, і війна як раз таки.

Та да, що я тут розписалась про імідж країни і економіку.Були б у мене діти, такою фігнею не займалась би.Ото будуть діти, зрозумієш!

Я чесно не знаю, як дитяча психіка може постраждати від нестачі бензину чи навіть сирен.ПТСР значить зіткнення з травмуючи ми подіями — це явно не нестача бензину чи похорони.Я загалом нічого не пропонувала, я пропонувала вирішувати кожній жінці самій з урахуванням того, що війна може іти роками, наприклад.Просто ми вже якось поділили людей, виходить, на чоловіків і жінок, а тепер ще на жінок з дітьми і без. І якось виходить, що останні — це теж не дуже важливі люди для суспільства.Виходить, жінки з дітьми в принципі можуть ні про що не думати в бути поза суспільством.І це головне питання до мого тексту( не про PR країни, не про прогнози економіки, не про прогнози на війну, а саме відсутність дітей))Хоч би один комент про важливість піару...ні..тільки про дітей).

Я писала про Чернівці, тут така сама ситуація, як і в Кракові чи в Парижі, приміром.Якщо не читати новини, то можна і не помітити, що війна.Ви спитаєте: " А якщо стане небезпечно?"

тут ви праві, підтримка потрібна зараз просто, щоб вижити, в буквальному сенсі.