Шо за дискримінація?) На воєнку — нє, лише на облік =)

Так, рвались. Дуже хотіли, в неї вийшло, а в мене тоді грошей не було і бажання стільки бігати, принижуватися і проситись. У нас обох були звання майстра спорту з боротьби, думали, що це якось нам поможе. Не помогло. Нам крутили коло виска, бо на той момент в політеху ще жодної дівчини на воєнці не було. В будь-якому випадку, враховуючи кількість населення русні, в нас нема іншого вибору, як урівноважити права.

Так, має. Було б чудово. Коли я вчилась в Харківському Політеху, дівчат просто не брали на військову кафедру. Моя напарниця просто мріючи про цю «воєнку», обтоптала пороги всіх проректорів і ректора, і ще бозна скільки заплатила, щоб потрапити туди. Хоча хлопців брали просто так.

Пишаюся вами. Най не буде спокою русні від ваших пташок

Якщо зі світлом ще сяк-так вдається порішати — батарея тримає до 3 години, купила адаптер напруги і сили току, щоб заряджатись від прикурювача, то з інетом біда. Раніше мобільний завжди був резервом, зараз на нього не покладешся... чекаю на старлінк 9-й день. Ще десь 45-50 днів чекати((

Ніт. Я могла виїхати стопяцот разів до війни але досі в Україні.

Пишаюся Тобою, колего. Бажаю здоров‘я.

В нашому місті заняття зі стрільби є від міськради. Вчать поводитись з ак47 і стріляти з пневмату. Оце додалась така забава. Працездатність від бажання донатити ЗСУ, як виявилось, піднялась до небувалих висот

Мені завжди країна русні здавалась підозлілою якоюсь. Тепер всі підозри підтвердились. Після чого ненависть в перші дні війни переросла в зневагу до тої шобли.
З хороших змін радію нарешті, що українська мова нарешті остаточно виходить з підпілля, а то ми ховались чогось раніше, і всім здавалось, що нас мало.
Ну, і додалось оце прекрасне відчуття, коли пишаєшся своєю Україною, дуже-дуже любиш її. Це і раніше було, але стократно посилилось.

То героїчно спадкове. Якщо не звертати уваги на ту всю совкову ахінею, яку замість історії нам викладали в школах, а поцікавитись, як наприклад, Сагайдачний москву кошмарив, чи як наші князі завойовували морські шляхи, стає очевидніше, чиї ми нащадки. А не оце-во про сумні пісні і тяжку долю. Підписуйтесь на Братів Капранових =)

В 2015 році в Івано-Франківську набув нових обертів будівельний бум — туди евакуювали іноземних студентів медичних вузів, і вони масово почали шукати квартири, бо гуртожитків на тисячі людей просто нема. іноземні студенти на той момент в кількості 2000 чоловік лише з Луганська становили майже відсоток населення Франківська. Така кількість людей в маленькому містечку справді спричиняє ажіотаж у ріелторів і цілий будівельний бум. Так що нічого дивного.

Моє шанування

Але це неточно =)

Батьки у Харкові. Не хочуть до мене трохи західніше переїхати. Мама добре стріляє з дитинства, тато працює на Малишева, робить ті самі Оплоти. Нікуди їхати не збираються. В мене вибір хіба вернутись в Харків і подавати батькам набої.

То у вас стереотипы или про линукс, или про домогосподарок.

6 лет моей Убунте, она росла у меня с 12 до 18, ни разу на апдейтах ниче не слетало. Мне уже снести ее рука не поднимается :)

Якби ще якусь мінімальну хелловордну верифікацію для чистоти експерименту