Проходила співбесіду в компанії «Укрнафта» на вакансію графічного дизайнера, аутсорс. Наче все пройшло ок, були присутні три співробітниці і домовились, що згодом компанія дасть свою відповідь стосовно мене. Пройшло, можливо, два дні, як мені зателефонували з позитивним рішенням, треба було тільки заповнити документи для перевірки служби безпеки. Я все заповнила, відправила і стала чекати. Пройшло трішки більше неділі — відповіді не було. Зателефонувала їм і отримала відповідь, що в компанії думають, як створити договір з дизайнерами і коли він буде готовий, то відправлять мої документи для перевірки, пообіцяли обов’язково перетелефонувати. Але пройшов вже місяць... Відповіді нема ніякої — не розумію, договір так довго створюють чи десь їхня служба безпеки вирішила, що я — злодійка? Дуже неприємне враження від компанії — не серйозні, неповага до кандидатів з самого початку.

Працювала графічним дизайнером в цій компанії з вересня 2022 року по лютий 2024 року. Коли була на співбесіді дійсно зацікавила їх вакансія та робота в цій компанії — вміють себе презентувати і це, скоріше все, що в їх силах. Корпоративна культура відсутня, якоїсь мотивації немає, перспективи кар’єрного росту чи якогось розвитку рівні нулю. І ще один «цікавий бонус» — несвоєчасна заробітна плата, що і послужило моїм довгим пошукам роботи. Два директора фабрики тільки обіцяють, що ситуація виправиться, що це новий «бізнес-план» компанії, але затримки заробітної плати не тільки продовжуються вже півтори року, та ще й збільшується термін цих затримок. Наскільки мені відомо, зараз затримують зп вже на 2 місяця. І варто ще згадати, що рівень зарплати там низький, який не підвищувався років 3-4, якщо не більше (директори готові переглянути рівень зарплати тільки в тому випадку, коли людина звільняється і готові підвищити її рівень так на 2 тис грн, не більше).
Окремо хочу виділити про перспективи професійного росту, яких тут немає. Вся перспектива — це задовольнити дурні капризи юної дочки директора Марія Паращенко. Марія — розбещена дитина, яка щойно вивчилась на маркетолога (можливо, я не цікавилась її освітою) і, не маючи жодного досвіду пішла працювати до татка керівником відділу маркетингу, який складається тільки з однієї особи — неї. Я не буду писати за випадки її відвертої брехні, коли вона сильно тупила, але всю вину спихувала на інших, не буду писати, які дебільні завдання вона мені ставила, що після серйозної відповідальної роботи в провідних компаніях я майже депресувала від того, якою дурницею я займаюсь... Не буду писати, які вона має проблеми з поясненням та подачою завдання, як вона все робила на «від*бись». Це вийде дуже довгий відгук. Коротко кажучи, ця «спеціалістка маркетингу» ні з чим не парилась, бо є татусь — фінансовий директор компанії, який тут же побіжить на захист свого чада.
Ну, і коротко про головного директора, який вважає себе супер маніпулятором. Іноді розмова з ним викликала таке розчулення, коли він старався своєю маніпуляцією хоч якось контролювати персонал. Ніколи не забуду, як він мені сказав, як сильно я його підставляю, коли прийшла я до нього з заявою на звільнення. Серйозно? А те як він мене (і не тільки мене) підставляє з затримкою заробітної плати ось вже рік, він не згадує собі?
Нікому не раджу працювати в цій компанії. Повірте — це марно витрачений ваш час.