З однієї сторони Arma і DayZ теж не виглядали дуже якісно, але стали популярними

Звучить кумедно)

А що якщо змінювати відображення? Ти типу завжди граєш за укр, а вороги завжди рос. Просто вони візуально заміняються у всіх?

Велике дякую :)

Другий концепт-тизер Ехо Прип’яті. Концепт — бо це ще тести оточення, воно може повністю змінитись. Гра довго робиться, бо я вичаю довго дисципліни для гри. Наприклад останній рік вивчав музику та аудіо. Тепер сяду за анімацію, та оптимізацію. А потім вже буду
все до купи збирати. Тому у відео багато чого недороблено.

Погоджуюсь з першою частиною вашої тези. Але не погоджуюсь, що гравець теж винен. Його підсаджують на наркотик. І він часто сам про це не знає

Підтримую. Ну не прям так категорично, можна робити про Спейдермена, який пропагує правильні речі.

Ну фільми, вірші, які можна вважати мистецтвом, зазвичай дають людям подивитись на, щось звичне з іншої сторони. Можуть відкрити очі на деякі аспекти життя, до цього заховані для цього конкретного глядача. Чи подивитись як думають інші люди (зазвичай автори твору) зі сторони. Всі ці речі, як на мене, роблять людину трохи розумнішою. І через це — трохи допомагають в реальному житті — наприклад, бути більш толерантними. Чи краще розуміти як влаштований світ, і від цього більше брати життя в свої руки, не бути настільки залежним від інших людей, і маніпуляцій загалом.
Як на мене ця користь є, але не настільки велика і пряма. Тут треба споживати роками і роками такі витвори мистецтва, щоб воно помітно покращило життя.

Краще, допомогти гравцеві більш прямо. Допомогти бути щасливим, а саме: пропагувати доброту, толерантність, можливо ділитися позитивним життєвим досвідом. Що треба більше спілкуватись з бабусею дідусем, менше стресувати, робити більше добра навколо. Можливо навіть допомагати йому виробити корисні побутові навички. Що завгодно, що ти сам придумаєш. Можливо навіть казати йому, що треба менше грати, а більше спілкуватись з людьми в живу.
Це точно краще, ніж висмоктувати з гравця гроші, донати, і підсаджувати на голку дофаміну, чи будь яку іншу голку.

Буквально вчора, на цю ж тему писав у себе.

Ось перепишу сюди теж:

«Колись, десь, я чув, що людині подобається вирішувати задачі. Якщо в житті ці задачі часто абстрактні, та такі, що ти сам не знаєш, чи виконав їх чи ні. То ігри, як інтерактивне медіа, дозволяють вам, в контрольованому середовищі, вирішувати ЧІТКІ задачі, та отримувати за них ЧІТКУ нагороду чи покарання. Тобто ігри дають вам відчуття контролю, чого часто не буває в реальному житті, тому вони і приковують вашу увагу до себе. Гра чітка, логічна, зрозуміла. Життя — хаотичне, незрозуміле і іноді несправедливе.

Тому ігри частково це як наркотик, вони дозволяють вам піти від реальності.

Як на мене в цьому краса ігор і також небезпека.

Тому мені не подобаються методи та принципи деяких ігор, які підсаджують вас на себе усіми можливими способами, щоб заробляти на вас гроші. І так само, розповідають іншим розробникам, як це робити. Це як будь який меркантильний бізнес, розробникам все одно на психологічний стан гравця, чи на щастя в його особистому житті.

Це як новини, які використовують страх, для того, щоб ви читали чи дивились їх.

Чи музиканти, які використовують нудизм, для того, щоб звертали увагу на їх музику.

Чи ігри, які використовують гіперболізовану жорстокість.

Медіа та бізнес живляться нашими найпростішими інстинктами, і це проблема неконтрольованого капіталізму. Він перетворює суспільство на хлів в якому ми частково виступаємо в ролі худоби. Яку доять перепрацюваннями, страхом, приниженням, подавленням особистості, та іншими найпростішими інстиктами. І проблема в тому, що мало хто, це бачить. Але ви ж бачите? І якщо так, то щось будете з цим робити?»

Автор ORI пише, що треба перейти з «дофаміну» на «окситоцин». Але я не погоджуюсь і з цим. На мою думку, робити так, щоб людина заліпала у гру, це також — робити їй ведмежу послугу. Треба думати більш глобально — «як гра допоможе людині в реальному житті?», «Які знання чи навички моя гра дасть людині, які покращать її життя, зроблять щасливішою загалом?» Не через ескапізм, а через, щось справді корисне.

Дуже гарний стиль

Часто для графічного дизайну треба гарної якості текстури вишиванок. Але шось важко знайти. Якщо була б бібліотека було б круто

:)) Чи може в країну чудес Аліси

Просто зайчик-русак в процесі. Для гри Ехо Прип’яті. Думаю замінити назву на «Відлуння Прип’яті», бо це доволі популярне прохання в коментарях. А також музика, яку я пишу в процесі.

Слово Punk теж образливе, хоча це дуже популярна музика у світі.

Не знаю. Яка різниця, як називають. Хай називають, як подобається. Від цього гра не буде ні кращою ні гіршою.

Дякую, за питання) Розумію, що Чорнобиль не відчувається, як найоригінальніший вибір. Але були причини, чому довелося вибрати саме такий пост-радянський сеттинг. Зараз я їм дуже задоволений, бо регіон полісся, та історію Припʼяті дуже цікаво досліджувати, бо існує багато історичних, нон-фікшн та художніх творів, які розганяють фантазію, та натхнення, для створення своєї версії дослідження цієї атмосфери. Також дуже допомагає популярність цієї теми, щоб звернути увагу на свій проект. А саме, є комʼюніті людей, яким цікаво досліджувати закинуті будівлі та міста, і Чорнобиль є одним із найцікавіших місць для такого у світі. Сподіваюсь, що наша гра зможе дати унікальний погляд на таке дослідження, як мініму ми ставио перед собою таку задачу.

Звичайно є оригінальні ідеї, вже для інших українських сеттингів для наступних ігор, які ніхто, ще не реалізовував. І з радістю, в майбутньому будемо їх випробовувати.

Це буде гра про подорож містом-привидом Прип’ять, з гідом через рацію.
Стилістично гра буде схожа на Firewatch, тобто симулятор ходіння з акцентом на сюжет та дослідження оточення.
Сторінка гри в Steam:
store.steampowered.com/...​/2971430/Echo_of_Prypiat
Плануємо випустити гру в цьому році чи в наступному

Привіт. Продовжуємо працювати над Ехо Прип’яті.
На відео ранні тести оточення для села.

Я теж волгу не міг пройти декілька років. А потім залпом усю гру пройшов. Просто хотілося дослідити нормально, але часу не вистачало. Бо мапа цікава

А все, дочитав)) Вже бачу, що ААА не завжди гарний орієнтир