Для технічних людей, так. Для більшої частини людства — це все щось нове і невідоме. middle-mile-execution. До загальної доступності, де ШІ замінює/доповнює існуючі процеси в загальному, ще досить далеко. Технологія вже існує. Але впровадження і прийняття займе роки.
Якщо щось утопічне. Для кожної людини щось своє. Судячі зі статті, загальне процвітання — це доступний до ШІ для кожного.
Шкода, що більше не можна редагувати повідомлення через деякий час:
«Як щось утопічне. Для кожної людини щось своє. Судячі зі статті, загальне процвітання — це доступний ШІ для кожного.»
Як ви розумієте вислів «Загальне процвітання»?
Якщо щось утопічне. Для кожної людини щось своє. Судячі зі статті, загальне процвітання — це доступний до ШІ для кожного.
Я так розумію, що всі стануть однаково багаті. Або хоча б забезпечить безумовний базовий дохід на рівні щоб вистачало на їжу та оренду. А також не буде війн та хвороб
Ви справді думаєте, що ШІ на таке здатен?
ШІ не повинен вирішувати ці проблеми. Інакше це повинен бути якийсь супер-інтелект, який керує людством. В статті йдеться більше про те, що ШІ — це помічник, який підсилить тих, хто ним користується.
Я бачу скільки ресурсів перекинули на AI всередині Амазону. Це явно приорітет.
Не розумію увесь цей негатив. AI — це дійсно прорив, масштаб якого важко поки уявити, але потенціал величезний. Як на мене, то основна перевага — це швидкість опрацювання даних і отримання висновків. Ніодна, навіть сама розумна, людина не здатна на таку швидкість/об"єм. Не потрібно переводити очікувати ідеальних результатів. Перфекціонізм — це досить велика проблема людства, як на мене.
Ну і Альтман просто робить свою роботу.
Це якийсь приклад з теоретичним конем у вакуумі. Таке відчуття, що людей насильно підвищують..
Кожна компанія має свої процеси для промоута. Так, майже усюди вони не ідеальні. Проте, якщо маєте пропозицію як покращити, її напевне з радістю приймуть. Це, до речі, може стати сильним кейсом для.. підвищення = )
Як вже казали нижче, Team and Tech Lead — це різні речі. Але, що одне, що інше — це про збільшення відповідальності. Якщо в планах є кар"єрний зріст до керівної позиції, то такий досвід може бути плюсом. Залежить від компанії та обо"взків.
Якщо питання тільки в +500, то напевне не варто.
Цікаво прочитати статтю після AI буму.
Почитав коменти і прифігів. Чи то війна насипає і люди нервові, чи то просто люди такі.
Друже, не зупиняйся. Якщо час і енергія дозволяє, то розкручуй свій бренд навіть більше ніж хард-скіли. Хард скілів багато, а ти один. Рано чи пізно кожна людина впирається у свої ліміти. Друга річ, коли вмієш об«єднати і надихнути інших. Тоді твої ліміти не обмежені. І так, тут справа саме у майндсеті.
Плюс, як бачиш, стільки сіньйорів набігло.. Зможеш будь-якому клієнту їх спокійно продати. Якщо інтервью пройдуть, звичайно. Нехай місцеві профі шукають роботу саме в тебе. Видно за 20 (чи скільки там в середньому) років досвіду не зрозуміли, як цей світ працює.
Дуже добре, що освоїв AI для навчання. Чомусь багато людей досі не розуміє на скільки це революційна річ. Вже є вакансії prompt інженерів, як окрема професія. Буквально усі топові тех. компанії кинули буквально увесь доступний ресурс в (Gen) AI. А хтось і досі хейтить і розказує як треба «правильо» вчитися роками... Але ж це все далеко не тільки про навчання. Потенціал безмежний. І саме зараз вивчаються потенційні ліміти. Про людей «у своїх бульбашках» ти, нажаль, правий.
Коротше: бажаю успіху і не зупинятись.
Тільки постарайся не згоріти десь по дорозі. Пам«ятай, що здорове харчування, здоровий сон, заняття спортом і соціалізація — це приорітет і фундамент. На цих речах повинно базуватись усе інше. Поки ми все ще люди, ти не зможеш зовсім «виключити» ті інстинкти, які роблять людей щасливими. Одного лише професійного успіху і грошей може бути не достатньо в довгостроковій перспективі.
Кумівство рулить світом. Можливо тільки в пост-совку його-й прийнято хейтити. В америках і європах це називається networking.
Ми в Ванкувері. Тут білих (європеоїдів, чи як нас там) напевне меншість. Азіатів дуже багато. Але так, діти мирно бавляться разом. В загальному, важко сказати чи людина емігрант чи виросла в Канаді тільки по зовнішньому вигляду. Треба почати розмовляти. Далі по акценту розумієш. В цьому якраз проблем немає.
Але суспільство всеодно не таке вже й добре і пухнасте, як може здатися тим, хто не в Канаді. Причому часто якраз «білі» можуть себе досить грубо поводити.
Про права чоловіка, якщо доходить до суду, можна забути. Їх немає. В сімейному суді 99% програє людина з членом. Ніякої дискримінації, звичайно-ж. В загальному, до адвокатів і до суду краще не попадати. Сильно дорого, довго, і не еффективно.
Але це так, мій bias. Якось так склалось. Свої поюси є. Просто треба навчитись «правильно» жити.
Якщо далеко їхати, то можна. Близькі, популярні і гарні місця майже завжди забиті. Також заборонили палити відкритий вогонь на кемпінгах через великі лісові пожежі.
Дійсно можна. Просто спочатку не звично після Європи. Якщо відїхати від Ванкувера кілометрів на 100, то стає реально пусто.
Заради паспорта і їхали в принципі. Просто всеодно про Канаду забагато доброго кажуть. Тут спочатку взагалі не легко. Треба час щоб щоб звикнути жити правильно.
З 2020 року у Варкувері (я, дружина, 2 дітей 3 і 6 років зараз). На 130 тисяч з сімєю їхати немає сенсу в Торонто чи Ванкувер. Жити можна, але прийдеться сильно економити.
===Мінуси.
Медицина гівно. Можуть зробити якусь операцію безкоштовно, але чекати треба дуже довго, а якість не те щоб сильно висока. Як повезе з лікарем. До гарних спеців величезні черги. Платна медицина майже відсутня.
Дентисти і не критична медицина (косметична) — дорого.
Школа — ± (дивлячись, що цікавить).
Дитячі садки — мало і дорого, дітей не кормлять, відновідно треба збирати lunch boxes кожний день, що реально бісить. Знайти before & after school (коштує 1000CAD в місяць на дитину) дуже важко, бо немає місць. А так садки з 8 до 5, школи з 9 до 3, що означає, що у повний робочий день обоє батьків не зможуть. Крім того, в школах на рік є з 10 PRO-D days, коли школа не працює, бо вчителі розвиваються. Тоді дитина вдома, або треба домовлятись з кимось, щоб приглянули.
Взагалі Ванкувер і ближні міста тупо не витримують кількості людей, які сюди їдуть. Відповідно все буксує. Місця в популярних зонах відпочинку (парки, пляжі, озера) знайти важко. Треба або бронювати на перед, де є можливість, або приїздити дуже рано.
Нерухомість — будують з гівна і палок. Все дорого, дуже дорого. Як рент так і купівля. Шумоізоляція відсутня. Зочеш privacy знімай будинок. Будинок за мільйон — це халупа, в якій не дуже хочеться жити. Це якщо ближче до Ванкувера дивитись (в межах години їзди машиною). Можна поїхати далі, там ще можна знайти щось дешевше. Квартира за мільйон може вийти пристойною (2або або 3бр, в залежності від локації). Але зовсім не те, що можна очікувати, за таку ціну.
Подорожі — далеко від усього і дорого подорожувати (літаки/поїзди). Навіть на RV треба часто бронювати місця для ночівлі, що не так дешево, як могло-б здатись.
Сфера послуг така собі. Все дуже дорого (невиправдано). Якість... треба шукати хороших спеців. В принципі — це правда усюди. Просто тут немає кореляції ціна/якість. Тупо все дорого.
Високі податки. Хоч податок і прогресивний, але якщо непогано заробляєш, то точно платиш більше 40%.
Ведмеді. Літом — купа, усюди. Інші тварини також трапляються, але не мішок найбільше звертаєш увагу. Я тут навчився розрізняти чорних і грізлі і дізнався, що чорі в основному безпечні, а от зустріти в лісі грізлі — це дуже й дуже погано. Вони полюбляють смакувати їжу живою. Але це такий собі мінус. Якось звикаєш і не паришся особливо.
Європейські люди — це тут minority. Не те, щоб був сильний расизм (хоча дружина декілька раз зустрічалась), але й не все так просто, як би хотілось.
===Плюси
Англійська мова. Старше дитя ходить у французьку школу. Вчить відразу дві мови (+ українська). В принципі нормально.
Універи — є нормальні. Є можливіть скирдувати у tax free акаунтах для дітей на навчання. Ці акаунти дають можливіть інвестувати у акції або торгувати (якщо є хист) і не платити податки з доходів на них. Є варіанти так збирати на навчання, пенсію, перше житло.
Клімат мені подобається. Літо шикарне, зима не холодна. Місцеві дощі я люблю. Тут майже завжди без вітру. Також, через те, що буквально все поросло мохом, мало бруду та пилюки.
Природа дуже гарна. Комбінація гір, океану, дощових лісів та озер виглядає супер. Для поціновувачів трейлів тут рай. Їх тут купа різних.
Спокійно. Наркомани в принципі не агресивні. Є цензура на новини. Про всякі злочини майже не пишуть. Яка реальна ситуація не зрозуміло, але народ хоч не накручує себе задарма.
Паспорт за 5 років. З Канадським паспортом подорожувати просто. Можна працювати і жити в штатах по спец. візі для Канадців.
Коли звик до місцевих цін, майже усюди стає дешево.
Якщо їхати у FAANG, то по грошах буде нормально. В залежності від позиції і як сторгуєшся, 200-500CAD в рік можна мати. Це дає можливіть як купити житло так і інвестувати.
Штати близько. Це розширює географію подорожей. На машині по дуже гарних пейзажах можна доїхати з Варкувера до Каліфорнії.
Океан дає можливіть кататись на човниках, кайтах і т.д. Можна порівняно не дорого купити (невеличку) яхту. Обслуговування звичайно буде коштувати, але це не щось сильно недоступне. На рівні машини.
Є більш-менш доступні лижні курорти відносно близько.
Якщо вирішити питання з покупкою житла, то потім досить легко і спокійно можна жити. Життя побудоване так, що коли один раз розібрався і налаштував, то в принципі все працює роками. Можна скірдувати на пенсію і бути впевненим, що воно не пропаде. А також просто жити.
В настопному році маємо отримати паспорт (якщо до того часу не депортують мене, як ухилянта). Далі буде видно, чи тут лишаємось, чи кудись далі поїдемо.
Канада здоровенна, клімат різний. Ви в якій саме Канаді?
Ми в Ванкувері вже 3+ роки. Клімат дуже навіть хороший (як на мене). Двоє дітей (6 та 3 зараз). В цілому дуже навіть нормально, хоча спочатку треба було звикнути. Проте, після отримання паспорта думаємо може кудись ще спробувати. Чи то в штати (гроші), чи то в Європу (влб).
Не тільки. Таких людей багато усюди.
Сійньор — це коли тобі платять як йому. Усе інше — субьективно.
Проте, зараз не найкращий час для зміни роботи.
Апатія означає «нудно». Поняття «нудно» може ховати під собою багато речей. Проте, основна причина нудьги в тому, що ти змушений робити щось неприємне. Очікування неприємних відчуттів від процесу — це основна причина прокрастинації. Чи більше неприємного у житті, тим більше незадоволення, апатії, і депресії.
Можна дивитись на це по іншому — коли отримуєш задоволення від процесу, нудно ну буває. Навіть на «самому-самому» у світі легасі проекті.
Потрібно пропрацювати моменти, які викликають неприємні емоції на роботі (чи в житті, поза роботою). Правда в тому, що це може бути ніяк не пов"язано з конкретною, поточною позицією/компанією/проектом (читай, на будь якій іншій роботі з часом апатія знову з"явиться).
Причин може бути багато, причини можуть бути різні. Я б не шукав їх тільки у роботі.
Не знаю, чому саме так той викладач викладав.. Проте війна використовувавлась як продовження політики усю історію людства. Сили та наслідки не завжди оцінюються вірно, тому агресор може програвати в результаті. Але, на прикладі рашки — після війни в Україні, якщо не буде повного розвалу рашки, то навіть натяк на «можем повторить как с хохлами» буде дуже сильним аргументом.