Плюсую. Думаю те, кто зарабатывает 2-3-4 евро в месяц тут всяким налоговым не интересны.
Особенно если это делать через украинский ФОП и тратить деньги с украинской карты.
Вот если кто зарабатывает 6-8-10 тысяч, а если еще и делает крупные покупки (там машину например), или много денег проводит через местные банки — вот тогда вероятно заинтересуются :)

Рахунки в будь-якому банку можна відкрити просто по факту тимчасового захисту. Відкрию секрет — дуже багато людей, що живуть в Європі по тимчасовому захисту ніде офіційно в Європі не працюють. Хтось живе на гроші з України (українські доходи, гроші від чоловіка, пенсії і т.д.), хтось ще додатково підрабатує в Європі за готівку (прибирання, няні, ремонти). Але всі мають місцеві рахунки в банках — для отримання виплат :) Ну і плюс щоб за квартиру, може ще якісь моменти платити )
Якщо ви мало заробляєте і мало витрачаєте з місцевої картки (до 1000-1500 євро на місяць) — нікого не буде хвилювати звідки у вас гроші :) А всі інші купівлі можна робити з українських карт )

Нема там смогу більшого за смог в Україні ;)

Думаю всі читачі цього сайту колись жили, або продовжують жити в Україні.
Проблема України, що більше твоя свобода — вже не твоя свобода.
Що за тебе можуть вирішити, що тобі робити.
Чи будеш ти жити в своїй комфортній квартирі, чи поїдеш кудись під Бахмут, чи під Авдіївку.
За тебе вирішать, де ти будеш відпочивати влітку. Чи не будеш.
За тебе вирішать, яку ти зарплату отримаєш, чи не отримаєш. І як ти будеш годувати власну сім’ю.
Це не найприємніший психологічно вибір. І просто жити, коли над тобою висіть цей тягар, мені було дуже складно... А якось розвиватись, щось вивчати, про щось мріяти, прям взагалі неможливо психологіно.
Хоча звісно приємно отримувати гарну зарплату в Україні, платити 5% податків, їсти в ресторанах кожен день, а ще й половина буде залишатись на інвестиції...)
Але не в грошах щастя...)
Тим більше зараз багато розмов, що війна може затягнутися на ще декілька років...

Я був в такій самій ситуації, але вийшло виїхати :)
Треба ризикувати і сподіватися, що пощастить...)

Так это как бы много :) Отдавать треть зарплаты на налоги, а потом треть зарплаты на квартиру — сомнительное удовольствие )

Смог буває тільки ввечорі, і тільки в дні високої вологості — тоді простіше просто не відкривати вікна ввечорі.
Поки що за всю осінь таких дні було десь 3...)
В принципі таке саме бувало і в Києві зі смогом. Тобто взагалі не відчувається різниця

Вдень проблем взагалі нема — можна і гуляти, і квартиру провітрювати без проблем :)

Так до війни він нащо не треба був )
Тим більше деяким під час війни виповнилось 27 — коли вже не дуже багато варіантів було його отримати )
Та і фактично коли ти в Україні без військового квитка і без проходження ВЛК — тобі максимум можуть адміністративку за ухилення від повістки дати. А якщо ВЛК була пройдена при отриманні квитка — то вже і відправку в частину можуть організувати...

Или не ими сделанного. Они могли быть в числе той четверти людей, которая в 2019 это хотела предотвратить :)

Для цього треба карта сталого побиту. Вона отримується через декілька років.
І ще треба буде встати на постійний консульській облік в посольстві. А для цього треба військовий квиток. А його отримати можна тільки в Україні 😅

Та ладно, хто хотів, той їздив :) Я ще до євромайдану побував в декількох європейських країнах. Візи давали без проблем. Візейр вже давно тоді був. Їздив по Європі на автобусах і автостопом, жив в хостелах :)
Все це було доступно студенту, який тоді паралельно з навчанням працював (і навіть не в айті)

І це не кажучи про заробітчан — ще в 90х та 2000х знайомі моєї мами працювали хто в Італії, хто на Кіпрі, це з тих про кого я памʼятаю ...)

Так отож.
Так по призвищу і імені часто можна досить просто знайти в Лінкедині компанію.
І наприклад її затегати...

А комент може бути абсолютно правдивим — наприклад про особливості мобілізації.
Але ж це не патріотично критикувати владу і ай яй яй...

Так як би директору.
Написав комент у соціалочці, який потім деякі диванні патріоти сильно захейтили...)

З Києва, чи Харкова, чи Дніпра до Чернівців їхати ще годин так 10-15 потягом або бусиком. В кращому разі без пересадок.

Поки люди вмирають, державні інституції могли б змінюватись і покращуватись.
Інакше навіщо люди вмирають? Можна ж було б в квітні 22 підписати якийсь мирний договір, погодитись на спів-існування, не вступ до нато і т.д...
Жили б як Грузія наприклад... Довелось поступитись трохи гордістю. Але жити, а не виживати.
За ці наступні півтора роки продовження боротьби загинуло в десять раз більше людей, ніж за перший місяць. І в сотню разів більше, ніж в Бучі, аналогію з якою так люблять проводити. Але ж нічого не змінилось.

Корупція тільки збільшилась (мільйони людей за гроші виїхали, чи відкупляються від воєнкомів, рєшають вопросікі).
Бруківку продовжують перекладати.
Еліти продовжують почувати себе як до війни — в них бронь від мобілізації та можливість їздити через шлях і листи від міністерств.
А звичайні люди або воюють (хто міг і хотів), або бояться бусиків незламності, або вимушені були виїхати.
До Євросоюзу ми не вступили, і навряд вступимо найближчі роки. До НАТО наш поки також брати не хочуть (особливо поки ми воюємо).
При цьому мільйони людей виїхали і навряд вже повернуться...
Бо якщо б війна закінчилась в 22му, то думаю більшість точно би повернулась... А зараз не впевнений...
На фронті ми за місяць або захоплюємо одне-два села, або втрачаємо їх же на іншому напрямку, без надій на те, що щось зміниться...

І нащо то все?

Згоден. І в мене вже були кейси, коли за інакшість думок, мене захейтили в своїй же компанії... Бо «ми все розуміємо, але публічно так не можна»...
Тому тепер я котик, вибачайте :)

Так у нас не можна бути за перемовини — одразу зафукає активна меншість. Хоча чогось вже більшість чоловіків «на гражданці» на фронт не хочуть. І якось не проти перемовин, бо воювати не хочеться...
Багато хто розуміє, що ця війна може йти майже безкінечність для росії, але для нас не на стільки, бо людей у нас менше...
Тому такі й вступають до вузів, правдами та неправдами виїжджають, або просто никаються від воєнкомів :)

А чому зараз бунту нема?
Такі ж обмеження є, а бунту нема.
Всі втиху вирішують свої проблеми і виїжджають. Хтось назавжди.
А хтось отримує можливість їздити через шлях або білий квиток туди-сюди.
А всі інші сидять в країні тихо

Ясно )
Ну в мене було декілька критеріїв:
* низькі податки
* гарний локальний ринок праці та ком’юніті
* знайома і зрозуміла мова і культура
* адекватні ціни на житло в нових будинках і можливість його купити в іпотеку

Під всі ці критерії підходить тільки Польща )
Все ж я не розумію як жити і працювати біля моря ) Точніше мені там взагалі працювати не хочеться )))
Ну і великі податки 30+% не дозволять нормально назбирати на житло. А нове житло в великих містах, де є робота (наприклад та ж Барселона) коштує рази в два дорожче за Варшаву...
І все ж польську досить легко вивчити, а знати локальну мову може знадобитися, якщо хочеш залишитися надовго — для спілкування з держ органами і тд...)

В мене велика тераса, купив садові меблі — тепер красота — майже як на подвірʼї будинку )))
Я користуюсь електрогрилем — звісно це не газовий, але також виходить дуже смачно )

Не знаю як у кого, але в мене в договорі прописано, що неможна легкозаймисті засоби зберігати і використовувати. Тому навіть і не думав особливо про газовий гриль...
Але електро вистачає )

По парковці — в Варшаві майже усюди паркомісце (а іноді два) включені в вартість аренди. Але електрозарядок на паркінгах тут не бачив (але й не сильно шукав)