Так а причому проживають чи не проживають.

Тут готові воювати чи ні.
Якщо я в Києві проживав, але не готовий був за нього воювати.
Випустіть тих, хто не готов воювати.
Можна навіть з якимось обмеженням в правах — типу неможливість працювати на держ службі потім, чи неможливість голосувати. І я думаю все одно б мільйони чоловіків виїхали би...

Завжди думав сенс життя — це в бездоганно виконаній роботі

Вибачайте, але це якийсь баг в вихованні батьками :)

Для мене сенс життя — в реалізації себе і отриманні найбільш цікавого експірієнсу — як професіонально — на роботі, так і через реалізацію в комьюніті, так і в подорожах, отриманні вражень і т.д.
Для цього доводиться працювати — тому важливо вибирати те, що подобається, і де ти також можеш реалізувати себе і отримувати задоволення, визнання і т.д.
Але робота це все ж більше засіб — для отримання навичок, знайомств і реалізації власних ідей )
І отримання грошей, на які можна отримати інші цікаві експірієнси і свободу :)

Щось типу працюй, щоб стати вільним :)

таке питання, а якщо територія, яку треба віддати — це територія, де живеш ти і твоя сім’я, то віддаємо чи ні?

Вони в більшості претендували і так на окуповані території. На яких і так вже майже не залишилось проукраїнських людей.

Але тут треба дивитись на наступне — якщо зараз відкрити кордони, то дуже багато чоловіків втече з України. Разом з сім’ями. Або до сімей, які вже давно виїхали. Вони не готові воювати навіть за території, на яких вони живуть.

а от життя тих, хто тебе безпосередньо захищає на фронті — це просто тупе гарматне м’ясо

Як раз мені жалко життя тих, хто захищає мене на фронті. І я би хотів, щоб вони повернулись цілими і здоровими. І пошвидше. А не загинули.

Але я про гарматне м’ясо кажу саме про спосіб застосування часто людей. В тому числі, яких запакували в «бусик незламності», відвезли на ВЛК, і відправили через місяць на фронт. Відбиватись від м’ясних штурмів. Або самому штурмувати.

напевно нема причин і люди просто так в окопах, а точно не просто так, а заради амбіцій депутатів

До тих, хто самі пішов воювати добровольцями — моя величезна повага. Але вони скоро скінчаться такими темпами...
А політики продовжують красти, перекладати бруківку і т.д.

Не обовязково віддавати всю країну. У Петра ж вийшло якось домовитись до минських домовленостей наприклад.

Тут більш цікаве питання — якщо ви будете поранений — то ви нікому, крім вашої родини не будете потрібні. Навіть в вільній Україні. І не факт, що після поранення у вас вийде працювати і заробляти кошти...

А якщо б я наприклад помер на війні, то з великою вірогідністю моя жінка з дитиною, поїхали б кудись жити в іншу країну. Бо останнє, що їх тримало в Україні — то був я. Але вже без мене. І дитина росла вже би без мене.
То за що мені воювати?

Напевно у кожного є свої причини пійти воювати.
Але я для себе можу знайти причини тільки домовлятись. Да, щось віддати, да отримати якісь гарантії від заходу. Але продовжувати жити.
І все одно Україні колись доведеться домовлятись. І може й втративши частину території. Але в квітні 22го це можна було зробити ціною на порядок менших жертв.
Ну або в 21му може взагалі б без жертв ціною якихось політичних поступок.
Бо для мене людське життя (моє, моєї родини, моїх друзів) важливіше за територію, чи навіть за місце, де жити.

Так цікаво читати про 2014-2021.
Але ж тоді війна була локалізована в окремому досить проросійському регіоні.
Кордони весь час були відкриті. В Києві можно було спокійно жити, купляти квартири, радіти життю, їздити в Європу )
Ну і моє розуміння — що був би Петро — то продовжували б далі домовлятись, продавати рошен в рашці і спокійно жити )

Про повноцінну війну я думав з початку 22го, але чесно все ж думав, що вона скінчиться за декілька тижнів. Що нам доведеться якось домовитись, віддати Бамбас і продовжувати жити, може трохи менш спокійно.
Тому з країни не виїжджали, поїхали ближче до Карпат, щоб спокійніше було...)

Але але але...
Ніхто не хоче змінювати країну в більш ефективну сторону, а продовжують класти бруківку. І ніхто не хоче домовлятися.
А звичайні люди перетворились на гарматне мʼясо в реалізації амбіцій інших людей...

На щастя мені вийшло досить легально виїхати вже після того, як зрозумів що все це надовго

Тому рішення залишатися тоді було концептуально правильне.
Але зараз планую будувати життя на новому місці. І розумію, що навряд вийде повернутися в декілька найближчих років.
Бо війна надовго. А вільна країна — то гарний лозунг, але на жаль він не повністю відповідає дійсності зараз :(

Ми також були декілька місяців на початку війни у Тернополі — місто сподобалось :) Особливо тим, що жили поруч зі ставом і в 10 хвилинах пішки від центру — дуже класна локація :)
Дуже сподобалась сфера послуг — кафе, ресторанчики, кав’ярні, жінка знайшла собі фітнес і масаж, я знайшов гарний барбершоп. Все дуже якісне і в півтора-два рази дешевше за Київ :)
З мінусів — все ж центр маленький, мало історичних будівель. Погані дороги і тротуари. Якщо жити більше пари місяців, то трішки стає скучно... Ну і все ж не так багато різних кафе/ресторанів, тим більше більшість від одних власників (Заставні), де батько колись був мером міста :)
Ну і напевно якщо жити «на мікрорайонах» подалі від центру, то там взагалі сумно.

Зараз у Франківську — тут відчувається що у місті більше грошей, ніж у Тернополі. Більше центр і він краще зберігся. В декілька разів більше ресторанчиків та кав’ярень, є кращі торгові центри та більше новобудов і краще їх якість. Ну і взагалі більше двіжа — там промприлад і т.д.
Тому якщо релокуватись на все життя, або на декілька років поки йде війна — то Франківськ напевно краще — такий собі маленький і затишний Львів :)

в смт воєнкоми особливо активні :)

Усвідомлюю.
І найцікавіше, що багато хто це усвідомлює, і саме тому ті, хто вже виїхали, не думають повертатися.
А ті, хто не виїхав, думають як зробити, щоб не спіймав воєнком.
Або думають як легально виїхати.

Після війни не буде такого сенсу виїжджати. Може тільки якщо жінка з дітьми десь в гарному місці і поїхати до них )
А ось виїхати зараз, коли ти не знаєш скільки ще може бути війна, і чи не мобілізують тебе наприклад через півроку — от тут є сенс...
Якось не хочеться проживати залишок своєї молодості за парканом...
А ось чи повернуться ті, хто так зможе виїхати — тут вже інше питання, з айтишників може багато хто і повернеться, якщо залишилось власне житло :)
А тим, у кого житла нема — тим простіше все ж десь обоснуватись за кордоном і вже не повертатись...

Так ринок завжди становив десь 10-30% найнижчих/найкрацікавіших/найексклюзивніших пропозицій — це було саме те, з чого люди вибирали :)
Тобто це не одна-дві пропозиції. А десятки цікавих пропозицій в кожному районі, які і створюють ринок.
А все інше — це просто об’яви від людей, кому не треба продавати — вони не оновлювали оголошень, чи за кордоном, чи збирають статистику по ринку, чи просто не хочуть продавати дешевше, ніж купили )
Таких було багато і в 2009-2010, і в 2015-2016 роках, але ринок вони не створювали. Ринок був по найвигідніших пропозиціях (за умови що все ок з документами).

Якщо ви покупець, то вам потрібно не значне просідання всього ринку (для якого треба багато часу), а наявність декількох пропозицій за зниженою ціною в ваших бажаних комплексах чи районі з бажаним метражем.
В Києві такі пропозиції вже є в тих районах де я дивлюсь (наприклад 140 тисяч замість 200 на 2х кімнатні, чи 85 тисяч замість 130 на однокімнатні в домах на Печерську та Оболонський набережній в домах від 2004 року). В більш нових комплексах (наприклад ЖК Seven) бувають пропозиції за однушки з ремонтом за 70к замість 100к до війни за подібну

Зараз ціни впали і гарну однокімнатну з ремонтом можно пошукати тисяч за 80-90 навіть недалеко від центру ;)
Або двохкімнатну подалі від центру, але в гарному комплексі :)

Та ти просто не вмієш з будівельниками торгуватися і домовлятися )))
Майже всі працюють за кеш, з усіма треба торгуватися і все буде норм )
Не знаю як у Львові, а у Києві є ті, хто працює по договору, з комерційними пропозиціями і оплатою на банківський рахунок... Але в них в два рази дорожче )
Тому я вибирав не їх, і все норм зробили :)

Вони не падають, тому що люди не хочуть продавати )))
Чи банально об’яви не оновлювались вже рік, а працювало автопродовження...)
Плюс багато хто фізично не може продати (якщо прописан чоловік в квартирі)

Але якщо вам треба саме купити, то вже досить багато є пропозицій на 30-40% нижче довоєнних (це я про Київ, думаю в Харкові так саме).
Ну і якщо ви будете продавати умовно щось за 120, то вам будуть приходити нахабні покупці і пропонувати 90 ) Тому реальні цінники, щоб продати, набагато нижче за те, що в об’явах (знаю з власного досвіду)

Якщо вам треба квартира, то зараз будуть з’являтися дуже солодкі ціни для придбання.
Процентів на 30-40 нижче за ціни 2021 року, і десь так на рівні 16-17 років.
Так таких квартир поки мало (це ціни тих, кому реально треба продати), але їх з’являється все більше і більше.

Я би на вашому місці збирав зараз, а купляв одразу після війни щось гарне — буде вже набагато менше ризиків, вигідних пропозицій стане більше — в тому числі тому що будуть продавати люди, які зараз не можуть продати (за кордоном, чи прописана особа чоловічої статі яка зараз не може виписатись).
А після війни великий попит одразу не з’явиться — тому ще якийсь час ціни будуть досить низькими.

Але це все якщо вам підходить сучасна Україна, де тебе можуть різко обмежити в правах, навіть коли в тебе вони мають бути, а влада може брехати заради рейтингів...
Мені підходить не дуже...
Тому поки не знаю що з цим робити, може купити десь в іншій країні наступну квартиру (власна квартира і дві інвестиційних поки недобудови в Києві вже і так є...)

За 150к зараз можно шукати на Печерську 2х кімнатну квартиру ;)
А на Харківській за 2 спальні в мурашнику можно знайти тисяч за 70 без ремонту, і тисяч за 80-90 вже з ремонтом (проте застарілим)

Мені здається ви кудись не туди дивитесь по цінам і знаходете ціни які були до війни і люди їх не обновляли )))
Ось наприклад 89 тисяч за 82 метрів поруч з метро Осокорки з плюс-мінус нормальним ремонтом якому 10 років:
flatfy.ua/...​392666824?utm_source=copy

За 120-140 тисяч можно взагалі взяти в самому центрі двушку без ремонту в будинку 2012 року:
flatfy.ua/...​400183206?utm_source=copy
flatfy.ua/...​393993666?utm_source=copy

Або навіть з ремонтом (але трішки старим) поруч з метро Печерська за 150 тисяч:
flatfy.ua/...​401008814?utm_source=copy

В Європі таких цін в крупних містах в центрі взагалі не буває

Так і в Україні можно купити будинок за 15 тисяч, просто не в столиці і побудований у 80-90х роках — саме такий будинок ви і купите в Іспанії за 150 тисяч )))

І аналогічно квартиру в Іспанії за 150 тисяч ви купите наприклад двохкімнатну в невеликому містечку побудовану в 90х роках і з досить посереднім ремонтом.
Тоді як в Україні ви ж напевно захочете купити в новому будинку в гарному районі і бажано в Києві чи Львові :)
Тоді як по якості таку іспанську квартиру краще порівнювати з чимось з 90х років і не в столиці )

Якщо порівнювати Київ чи Одесу с Мадридом чи Барселоною, то ціна квартир плюс-мінус подібної якості, з подібною локацією і з подібним ремонтом буде відрізнятися в 2-3 рази

Основна проблема в Україні це відсутність безпеки і свободи.
І навіть коли ти виїзжаєш в плюс-мінус безпечне місце, то завжди є ризик, що тебе спіймає дядя-воєнком...
І навіть коли ти маєш легальні причини не служити, чи мати можливість виїхати, то завтра можуть прийняти якусь постанову, що тебе цеї можливості позбавлять. Просто тому що можуть.
Ну а війна ще може бути декілька років...
І навіть після закінчення який сенс чоловікам повертатися, якщо їх права можуть бути будь-який час зменшено...

Є найбільш проста опція, навіть з вбудованими нотіфікаціями, коли світло зникло і коли з’явилось — поставити Ajax )
Достатньо одного хабу, але датчики з власного досвіду також корисні )
Доречі буде працювати як коли у вас оптика в квартиру, і роутер завжди в мережі, так і коли роутер не працює, коли нема світла чи нема інету у провайдера (там встановлена бекап 3g sim карта)

Також є найбільш дешевий і швидкий варіант — купити розумну вайфай розетку чи лампочку чи камеру, наприклад TPLink Tapo — по-перше це зручно )
А по-друге завжди можно зайти в застосунок і глянути — девайс активний (є світло і в мережі) чи ні :)