Не факт що ядерною. Бо це взаємне знищення.
Можливо буде схоже на нашу війну зараз — з дронами (тільки буде набагато більше AI) та мʼясорубкою для звичайних людей...

Впевненості нема. Але краще їхати далі від розломів геополітичних плит, але в цивілізацію.

А скільки в Україні було готово?
Бо серед всіх моїх знайомих (це сотні людей), в 2022 добровільно пішли 4 чи 5 людей.
А десятки (а може вже й сотня) виїхали різними шляхами закордон до або вже після початку війни.
Історія показує, що 16% готових і активних достатньо і для прийняття жорстких рішень в рамках держави. І для примусової мобілізації неготових...

Далі можна знайти роботу, яка подасть тебе на грін карту. Схожий процес як якщо людина приїхала на H1B і хоче залишитись далі.
Звісно це не для всіх і не завжди легко, але реалістично.

Люди які кажуть, що точно не почнеться, дуже схожі на тих, хто на початку 2022 вірив в шашлики в травні 😅

Доречі хто далі їхав — так, схоже не планували.
Хто їхав поруч, в ту ж Польщу — багато хто планував повернутися (наприклад я). Особливо якщо в кого є гарне житло, подобались податки 5%, українське ком’юніті, рідні та друзі поруч...
Але звісно тепер вже набагато менше хто планує, і якщо Польща була тимчасовою локацією — тепер постає питання куди далі?

Там є соц внески. Точну цифру не скажу, але у людей виходить 16-20% податку з соціалкою, навіть коли гроші отримують з США

Ахаха )
Найцікавіше, що дуже багато неправдивих росіянських тверджень про Україну з 2014-2015 та з 2022 — з яких можна було тільки сміятись та вважати дурною пропагандою — зараз фактично справджуються...

Гарні країни :)
Жаль, що якщо обрав країну не з цього списку і хочеш переїхати, то вже тих гарних умов 2022-2023 не залишилось в усіх них :(

Так якби так просто — зараз хто приїжджає — одразу в ТЦК та учєбку їде прямо з кордону...)
Не вийде побачитись... :(
А так в мене проблем нема, як і бажань їх створювати, а ось за кума, який в Україні, болить...

Я дивлюсь зі сторони. І не сподіваюсь на швидкі зміни, але хотів би все ж якось побачити людей, яких знаю, і які зараз в Україні...

Так, але боюсь, на жаль, кордони будуть відкриті тільки після повного завершення військового стану та демобілізації. А цього не буде, поки буде існувати небезпека країні, тобто можливо ще дуже довго...

У цього питання є два виміри: безпека та податки.
Саме в такій послідовності.
Люди виїжджали, а хтось хоче виїхати, щоб отримати безпеку.
Але якщо колись кордони відкриють — значить в Україні буде достатньо безпечно, щоб в ній залишитись.
Тоді вмикається другий вимір — податки. Поки вони 5-10% — сенсу їхати в Польщу, де треба платити (з соціалкою) 20%+, або в Іспанію, де 30%+ нема.
Але якщо їх зроблять 20%+ — тоді переїзд в інші країни заграє іншими барвами...

Якщо розгориться 3-тя світова, то краще бути подалі від її епіцентру :)
Далі вже вибір як кому подобається — від островів Португалії, до Латинської Америки :)

Як на мене, значно краще було б зробити акцент не на створенні власної LLM. Адже зараз моделі кожні декілька місяців стають застарілими, бо з’являються все нові й нові від Facebook, Google, OpenAI, Anthropic та інших.

Натомість варто зосередитися саме на створенні, упорядкуванні та структуризації датасетів для тренування й бенчмарків LLM українською мовою. Причому ці датасети й бенчмарки мають бути публічними.

А вже як побічний продукт можна створити власну «референсну» національну LLM.

У такому випадку це не виглядатиме як «витратили кошти, створили, а через рік воно вже неактуальне». Навпаки, у цьому разі будь-хто зможе донавчити нові open source LLM на структурованих україномовних даних — це буде корисно для бізнесу, для студентів і науковців.

Я впевнений, що ці дані також потраплять у тренувальні датасети лідерів ринку штучного інтелекту, і їхні комерційні моделі ще краще розумітимуть українську мову й орієнтуватимуться в україномовних документах. Від цього виграють усі.

З мого досвіду, при файнтюнінгу LLM 90% часу й ресурсів іде саме на створення датасету, інфраструктури для роботи з ним і його ітеративне вдосконалення. Лише 10% — це сам процес і ресурси для донавчання open source моделі.
Тому дуже важливо правильно розставляти акценти: не на створенні національної моделі, а на створенні національного датасету й бенчмарків для навчання та тестування моделей.

Я не про те, що сіньйори не потрібні. Потрібні, але їх не має бути більше за 30-50% від команди.
І так, вони мають вирішувати ті задачі, які вирішать краще за джунів.
Мідли також треба, бо більшість не архітектурних і не інфраструктурних задач вони можуть вирішити майже так швидко і майже з такою ж якістю, але коштувати в 1.5-2 рази дешевше. Та і ростуть часто швидко.
Джуни також треба, бо вони можуть вирішувати відносно рутинні, не цікаві задачі для інших (зібрати датасет, проскрапити якісь сайти, заімплементити якусь відносно просту задачу по аналогії), при цьому коштують в 5-10 разів менше за сіньйора.
Ну і для мідлів та сіньйорів менторінг і навчання джунів це також може бути професійне зростання.
Для всіх є свої задачі, і якщо у компанії є обмеження по бюджету (а так у більшості) — то треба мати баланс різних рівнів розробників, а не тільки всіх сіньйорів

нууу... я не погоджуюсь
у нас є і заплановані OKR на квартал з розписаними ініціативами, і планування спрінтів
просто краще, коли всі члени команди кожен день завантажені і працюють як раз в сторону виконання цих OKR :)

плюс є справа в бюджеті — наприклад у компанії є бюджет ХХk$ на місяць на всю інженерну команду стартапу.
І за ці гроші або можна найняти ліда і 4 скілових сіньйора. Або трьох сіньйорів, трьох мідлів та трьох джунів.

Другий сетап з більшою вірогідністю буде ефективний, так як буде три міні-команди, де сіньйори буде лідити/менторіти мідла та джуна, будуть делегувати менш цікаві і більш рутинні таски, а займатись чимось більш складним і т.д. Плюс отримуємо більше залученність людей.

так, тут я під кількістю задач маю на увазі не скільки людина вирішує руками, а в який кількості (планування, обговорення, архітектурні рішення) приймає участь

В мене є дві відповіді:
* по-перше я сам на власному досвіді, та досвіді друзів та колег знаю, які задачі нудні для сіньйорів, призводять до їх вигорання чи пошуку другого фулл-тайму чи парт-тайму :)
* по-друге з точки зору менеджменту продуктової компанії/стартапу — набагато краще кожній людині давати достатньо складні задачі, які людина зможе вирішити за оптимальне [кількість людина-годин * вартість]
Тобто якщо сіньйор вирішив задачу за день (хоча насправді вона зайняла дві-три години, а потім пішов займатись власними справами), то це менш оптимально, ніж джун вирішив задачу також за день (хай буде 7 годин) і потребував однієї години допомоги сіньйора :)

Звісно три різні, хоча іноді на проектах може бути тільки одна чи дві.
Але концептуально, з точки зору компанії, що лід, що архітектор, що сіньйор, отримують майже одні й ті самі гроші.
(добре, архітектор може на 1-2k$ більше).
Але з точки зору складності, кількості задач і відповідальності зазвичай архітектор та лід роблять набагато більше...)
Тому й виходить, що багато сіньйорів не потрібно — їх має бути не сильно більше за лідів та архітектів )

Бо на початку розробки — це як раз задача сіньйора / ліда / архітектора — закласти цю архітектуру, базу даних, налаштувати клауд, взаємодію сервісів і т.д.
Далі йде взаємодія з продакт менеджером, аналітиками і треба просто пилити фічі в рамках тієї архітектури, яку заклали. Сіньйори від таких задач часто вигорають, бо нудно, і роблять їх довго.
Як приходять задачі — по різному: зробити сторінку — ось дизайн, інтегрувати сервіс — має бути такий результат, зібрати датасет, проаналізувати дані, протестувати промпти LLM для купи різних кейсів, заімплементити фічу Х для клієнта B на основі того, як зробили для клієнта А.
В усіх цих кейсах для виконання 90% задачі не треба сіньйор. А треба його залучення тільки на початкове обговорення та ревʼю проміжних етапів та результатів.
В такому випадку і для сіньйора це може бути цікавіше — бо він зробить за два тижні не одну складну і дві простих задачі, а одну складну і прийме участь в імплементації чотирьох-шести простих