А тепер дайте відповідь на питання:
* як воно було мільйонам поляків, чиї рідні загинули на війні, під час бомбардувань, обстрілів, в лагерях і тд. І який жах було все це пережити безкінечні майже 6 років для тих, хто все це пережив.
І як було чехам, чи французам всі ці роки. На чиєму місці ви би більш хотіли опинитись?
Якщо нема вибору опинитись десь в Аргентині, а тільки в одній з європейських країн...
* де приємніше гуляти — в Празі, чи Парижі, де повністю збереглось історичне місто, чи в Варшаві, де воно повністю було зруйноване і половина центру — радянські сталінки та хрущовки?
І так, слава богу поки нема ризику повної окупації країни. І у нас поки не стоїть вибір між французьким і польським сценаріями.
У нас поки що залишається варіант Фінляндії. Ще залишається.
Звісно це не повна аналогія, бо тоді фіни вимушено стали на сторону зла через 1.5 роки, але вони спробували зробити реванш.
Так і ми могли би спробувати через декілька років, якби би були мудрішими...
А тепер дивіться.
Я не про самоповагу, а про стратегію. Як особистісну, так і стратегії країн під час тієї ж 2 світової.
В Чехословаччині за всю другу світову війну загинуло ~2% населення. Вони вирішили не зупиняти другу світову своїми людьми.
Фінляндія спочатку була жертвою Радянського Союзу під час зимньої війни і втратила 27 тисяч загиблих, все ж вирішила зберегти життя власних людей, і підписати мирний договір на умовах Совєтів. А потім через півтора року спробувала взяти реванш і деокупувати втрачені території, але коли Совєти були зайняти війною на інших фронтах. В них загинуло ~2.5% населення.
Франція також спочатку воювала, але потім зрозуміла, що не витримує. І вирішила зберегти життя французам, і продовжити боротьбу в заморських територіях, чекаючи слушного часу для деокупації і повернення. Під час війни загинуло всього ~1.5% французів.
А от Польша вирішила битись до кінця і втратила загиблими сумарно ~6 мільйонів, або 17% населення...
І нагадаю, що Радянський союз переміг Німеччину в
Тому моє розуміння, що все ж далі справа політиків зробити так, щоб вивести країну з війни на прийнятних умовах. А також зробити можливості для подальшого реваншу і деокупації країни під час продовження/наступної війни. Як це зробила Франція, та спробувала зробити Фінляндія.
А не воювати до останнього українця, розповідаючи про щит Європи та кордони 1941...
А ще не забувати, що крім загиблих та зниклих безвісти сотен тисяч військових та цивільних, в нас ще є мільйони жінок та дітей, які виїхали, і чим далі буде війна — тим менше шансів на їх повернення — а це ще збільшить демографічну яму від такої війни на виснаження...
Конечно есть :)
И если человек в Украине, то к нему при хоть какой-то публичности, быстро могут с СБУ прийти...)
Как например приходили к создателям телеграмм каналов с повестками :)
Открою страшную тайну — у нас много кто даже служит со своим собственным оружием — ARки, разные винтовки и т.д. Особенно это актуально для снайперов и бойцов спец подразделений.
И они (при наличии чехла) и с незаряженным орудием даже в поезде могут ехать. Конечно при наличии разрешения. У нас, в Украине.
И почти любой человек может себе купить карабин (главное без автоматического режима огня) максимально просто и с достаточно быстрым оформлением разрешения.
Поэтому у нас реальность по оружию не сильно отличается от Швейцарии.
А вот ношение заряженного оружия, особенно пистолетов, в общественных местах и в Швейцарии и у нас фактически запрещено. И это правильно.
А что Швейцария? Там разве можно по улице с пистолетом гулять?
Там разрешения выдаются на покупку и хранение. А стрелять можно в тирах. Все как и у нас. Может чуть больше разрешенных типов оружия.
Но у нас вы так же можете купить карабин или винтовку.
Но разрешение на ношение с собой пистолета там фактически очень сложно, почти нереально получить. Поэтому люди их просто хранят дома и стреляют в тире.
Аналогично в Израиле — нельзя просто так носить оружие, если ты не военный.
Поэтому там и преступности меньше, в отличии от Штатов
Только в штатах, где разрешено свободное ношение, намного больше убийств, чем в штатах где запрещено.
В той же Европе свободное ношение запрещено наверное везде.
И поэтому в Испании, где весьма большая преступность, самое плохое что могут сделать — это вырвать сумку и убежать.
Было бы пистолеты — это бы привело к ежедневным перестрелкам и кучи лишних гражданских жертв — как среди просто прохожих, так и среди тех, кто решил не отдать сумку и попробовать пострелять...
В принципе где-то в Техасе сейчас так и есть очень часто...
Ну але ж навіть тоді саме примусова мобілізація була тільки у рейху.
А так щоб вигрібати всіх на фронт, то це вже в
І саме тому там прямо в конституції прописано, що неможливо примусово мобілізувати людей.
В інших країнах мобілізація також була, але це було більше про резервістів і добровольців. Бо фактично країни програвали до того, як втягувались у довгу війну...
І доречі рейх на завойованих територіях примусово робив тільки промислову мобілізацію — тільки забирав людей на роботу до себе.
Тому в принципі в Європі є закономірність — чим менше на території країни були активні бойові дії- тим менше загиблих. Іноді різниця на порядок...
Так з ЗУС після 2 років буде виходити десь
А там вже є формати типу Digital Nomad в Іспанії під 24% (але треба все правильно по документам зробити, щоб отримати такий відсоток)
Та і насправді десь в Штатах в Маямі чи Техасі податки також біля 20% для плюс мінус типових зарплат (особливо якщо є жінка і подавати декларацію разом).
Тому Польща і 12% + зус виглядає добре, але тільки в перші 2 роки )))
Я про те, що публічно вільно і критично оцінювати мобілізацію в Україні можуть тільки ті, кому мобілізація не загрожує в даний момент.
Бо сидячи в Україні єдине що хочеться робити — не висовуватись і нічого не писати і не критикувати від свого особистого імені, бо інакше можуть бути проблеми. Принаймні в мене так було 😐
Такі моменти публічно можуть обговорювати тільки ті, хто зараз вже не знаходиться в країні.
Знаходячись в країні можуть і СБУ статтю пришити (була би людина, а стаття знайдеться), та і особливо «патріотично налаштовані» люди наробити скріншотів і затегати роботодавця в твіттері/фб :)
Тому такі моменти, як і все що повʼязано з виїздом, або створенням підстави для відстрочки, обговорюють тільки в закритих чатиках «для своїх», ну і на кухнях...)
Коли переді мною в
То я обрав програмісти і не пожалкував :)
Бо ще тоді активізм і депутатство було про робити щось проти когось, і отримувати потім трохи грошей ) або наприклад квартиру в новобудові, проти якої був активістом і т.д.
Коротше зрозумів, що програмістом можна також нормально заробляти, але не треба йти на компроміси з совістю :)
Моя рефлексія про весь карʼєрний шлях :)
Бо якось старт був майже безпроблемним, а далі життя покидало трохи )))
* не виїхав на початку лютого 22го, хоча розумів, що буде війна і був панікьором для своїх друзів та колег
* не уходив з компанії тоді, коли переставав розвиватись як спеціаліст, а залишався заради грошей і стабільності (2 рази)
* ставив розвиток компанії в пріоритет і навіть на шкоду своєму особистісному зростанню (треба зберігати баланс, і тоді і ти і компанія будете у форматі win-win)
* робив добровільний дауншифтінг відмовляючись від менеджерських обовʼязків, але залишаючись в тій же компанії (якщо вигоріли — краще покинути компанію, відпочити і піти кудись ще, а не залишатись і дауншифтитись)
* приймав контр офер від компанії та залишався
Але основні покупці в них все одно Індія та Китай. Плюс є Туреччина і купа менших країн, для яких важлива ціна покупки.
Тобто все одно в них не перестануть купувати нафту і газ. І значить гроші не закінчаться ніколи.
Звісно грошей від продажу ресурсів може стати менше, а курс долара стане 200 рублів замість 100. Але не думаю, що з того нам стане набагато легше...
Так, буде цікаво.
Все ж з того, що я чув asylum набагато простіше отримати зараз росіянам та білорусам.
Особливо якщо є задокументовані факти їх протестів проти уряда, кримінальних справ, визнання «інагентом» і т.д.
Українцям це набагато складніше. Хоча умовному Арестовичу, проти якого є багато задокументованих погроз не від уряду, а від звичайних людей, думаю це реально.
З іншого боку десь натрапляв на інформацію, що людина в Канаді змогла отримати статус біженця додав інформацію про методи, як саме у нас відбувається насильна мобілізація — «бусифікація», погрози, побиття, утримання декілька днів в стінах ТЦК і т.д.
Плюс на цю тему виходили статті New York Times (здається) і ще якісь.
Тобто теоретично це може бути причиною для отримання притулку і в Штатах. А от як насправді — питання.
Інша компанія не зможе зробити L1 в Штатах — для неї треба мінімум рік попрацювати в іншій локації.
Перебіжати можна тільки коли компанія з L1 подала на грінку і ти її отримав... а це роки 4 сумарно
Дякую за відповідь — цікаво більше від вас деталей :)
Як давно шукали роботу (в 2022, чи вже в 2023?), як швидко отримали постійний ворк авторізейшен, як швидко знайшли саму роботу?
І чи обіцяла компанія займатись вашою подальшою легалізацією? Наприклад через подачу на грін карту або H1B ?
Дякую!
Так, по квартирі у нас би було простіше — і пожити у родичів, або вони би були поручителями.
Але так — все інше супер актуальне — буде про що подумати і почитати :)
Я все ж вважаю нашу ситуацію схожу на фінську.
Бо якщо росіяни заключать з нами мир на умовах нейтральності (як з фінами), то вони через рік попруть далі вертати свою імперію — на Балтійські країни, Польщу, та й навіть Фінляндію.
І при включенні всього НАТО в війну своїми солдатами і всіма технологіями (на боці поляків і балтійців) у нас би був шанс на реванш