Стандартная зп джуна в Норвегии около 7400 $, мидла — около 10к, дальше еще больше.

Я как интерн работал за пол цены джуна, этого хватало и на пожить и на отпуск и на отправить деньги домой и на сноуборды и пиво вечерами но не особо часто. Если покупать продукты из сети уличных маркетов, снимать самое дешевое жилье (от 1000 баксов/месяц) то все это возможно.

Умножте это на 2 (до зп джуна) сможете часто ходить тусить и жить в более-менее норм квартирке, но для кайфа конечно не хватит.

Мидл живет на все 100 без проблем.

Синиор и выше получают столько денег, что о деньгах больше не думаешь, трудно допустимая роскошь для тебя — это свой дом за городом и крутая тачка в Норвегии. Если говорить об отпуске, то отдыхать дешевле чем жить.

Это все исходя их моего опыта жизни в этой стране и активного нетворкинга.
Налоги там реально страшные, но они себя оправдывают. Все зп указанны до изъятия налогов.
Выживать будете только если получаете менее 2000к баксов НА РУКИ.

Не достиг некоторого уровня (большие деньги, классная работа etc.) эти увольнения могут показаться странными, когда уже накопил денюжку и резюме с опытом на всяк пожарный впоряде, то в голове откладывается островок стабильности, такой себе «game saved», вы понимаете что в худшем случае вы сможете вернутся к этому уровню (±). На этот момент приоритеты могут изменится и деньги с местом работы уже не имеют такого значения как это было раньше, хочется теперь такого уровня который компания не может предложить — и это однозначно развитие на след. уровень.

В ином случае причина увольнения это просто из за неподходящих условий, или «+500 енотов» пока деньги в приоритете на 1м месте, в таком случае на след уровень еще рано.

Тебе — незачем, так как тебе видимо и тут нормально. Валить хотят те, которые жаждут большего от жизни, хотят изменений, новых ощущений и развития. Картинка мира складывается до 20 лет, а дальше.. а что дальше? А дальше все то же что и у твоих родителей за исключением вида деятельности и уровня з.п.

А там.. там все будет чуть по иначе, иное отношение, люди и подход к делам и к жизни в общем. И прикол в том что пока ты куда нить не поедешь ты не поймешь о чем я, либо начнешь понимать если тебе надоест работа и однотипное окружение и задачи.

Развитие это динамика :) На счет патриотизма — это навязанная любовь к тому к чему ты привык и не более того.

Ну якщо ти дістав такий опит, ти можеш передати його своїм дітям і виховувати вже поіншому надавши їм дещо інші цінності і світогляд а він в свою чергу може бути вирішальним для майбутнього дитини.

полезно будет иметь опыт общения с другими культурами и другими мирами — потому что, проведя 40 лет за “железным занавесом”, вырастишь ты таких же инвалидов как и сам.

В квоті про інвалідів можливо дещо перебільшено але ідею підтримую.

... а ще рік назад я думав як би мені на мідла перейти щоб ще пару сот баксів зрубати або як перейти на іншу контору... а тепер я думаю через які міста буде пролягати моя кругосвітня подорож, де мені зупинитися і відкрити один із планованих стартапів, чи десь в Таї чи на Балі (тут точно) і на скільки десятків тисяч грошей я планую вийти за якийсь час і (увага!) вау, це не обовязково IT !).. Незовсім звичні думки для простого смертного дева, а?

Чому плани міняються, чому те що вважалося вчора смислом твого життя сьогодні зовсім неактуальне і визиває позіхання? Світ міняється і ті хто старається не просто триматися на плаву, а вийти з сірої маси людей які нічого нехочуть від життя, нехочуть розвиватися і жаліються на все на світі, хоч самі собою нічого не представляють, люди які стараються бути активними в свому житті ніколи небудуть привязані до чогось одного весь час. Цінності міняються і щасливий той, хто це усвідомлює для себе і міняється сам. Це динамічні люди, неконсервативні, здатні бачити такі позитивні речі як в подорожах так і в сім*ї, які інші можуть нерозуміти в даний період часу.

Time matters. Для всього свій час.

+ в те, щоб мати дітей та сім*ю. Це життєвий період який рано чи пізно має наступити і подефолту це має бути щасливий цікавий період. Але ой, чекайте, що це? А це те, що називається відсутність 100%ї свободи. Тепер життєві рішення мусиш узгоджувати, також часу різко нінащо нехватає, твоя основна цінність — сім*я. Твої обовязки збільшуються а свобода обмежується і далеко не факт що ти тепер зможеш подорожувати так як ти би зміг немаєчи сім*ї. Тепер це не ТИ а ВИ.

а тепер розглянемо інший варіант, коли ти сам, в тебе (як і в більшості людей на планеті земля) є мрія подорожей, ти відкритий для світу і готовий дістати любий експіріенс, ти молодий, активний, тобі все цікаво.. і ти відчуваєш що це якраз цей період який ти маєш використати для себе, для задоволення, можливо свої проекти, попробувати себе в різних професіях, дістати чим побільше різного досвіду. Чи не класно це? А коли ти «набісився», «набавився» своєю свободою, тобі вже наприклад десь біля 30, ти вже багато де подорожував, багато що бачив, відчув як живуть люди в інших містах планети, ти відчуваєш що вже дещо пізнав світ навколо себе, можливо твої проекти принесли прибуток, або можливо ти нарешті знайшов те, чим тобі цікаво займатися і працюєш саме там (о, мій коханий С#), а також комусь до душі

сделать карьеру, выучить все интересные технологии

тепер тобі можна вже і осісти і завести сім*ю і дітей і перейти на наступний рівень життя. Як думаєте, цей варіант кращий?

Висновок. Я хотів сказати що для всього свій час і якщо ти відчуваєш що хочеш щось саме зараз — роби це, але знай до яких наслідків це може привести і виставляй пріоритети. Те що симпатизує одній людині — зовсім протилежне іншій. Чому подорожі це класно? — тому що це розвиває тебе, твою особистість, ти відчуваєш що живеш, ти щасливий і показуєш свій відео блог або фотки з забугра де ти був і що бачив, в тебе немає відчуття, що життя хрінове, зп мала, діти задовбали, країна жахлива і т.д, тобі просто по кайфу. Я вважаю що варто хоча б до 27 років дістати від життя по максимуму, а тоді вже устаканюватися. І думаю мені повезло що саме цим я зараз і збираюся зайнятися)

Ще недавно я цього всього не відчував і нерозумів прікола. Дуже хотілося би щоб інші усвідомили та відчули цей ритм життя який відчуваю зараз я)

ІМХО підтримую думку що програмування це скучно і весь день ти будеш сидіти перед екраном і тикати кнопочки.

Підтримуйте і розвивайте в дитині те що їй подобається і чим вона захоплюється, вона вам скаже дякую за це. В іншому випадку буде займатися тим що неподобається — а це не добре.

Подивіться навколо, далеко не 100% програмістів раді від своєї роботи.

Це саме я думав рік назад. Поміняв країну, роботу, проект, зарплату, але продовжував програмувати — радості хватило на 3 місяці, далі все те саме лише в більших масштабах. В результаті я покидаю професію програміста щоб немучитися.

Люба професія тебе заставить сидіти за кампоп весь день чи ти пишеш тести для процессорів чи кодиш нема різниці. Вихід один — почати щось своє в айті, тобто знайти проекти, переадресовувати роботу фрілансерам, з часом появиться команда, репутація, таким чином знайомі відкривали аутсорс фірму, або як воно закордоном називається консалтингові фірми (по суті воно то саме).
В цій діяльності не все завязано на роботу за компютером, + ти не працюєш на дядю а тільки на себе що придає ініціативу та бажання рухатися вперед. + ти босс зі всіма привілегіями.
З правильним підходом та розвитком в тебе своя команда яка заробляє тобі гроші в найперспективнішому ринку IT. Але це гуліверські плани, мало хто потяне.

Немуч себе, ПМ теж горбатиться і ще більше ніж прогер причому всі гроші всерівно забирає роботодавець і досижувати до нього займе пару років мінімум)

Дивися ширше на речі і щасти.

Я в Норвегии/Осло. ЗП 3700$ для интерна, мин затраты:
1050 — податки
1200 — стремная комната в общаге на 15 м
350 — еда
150 — транспорт

Остаеться 1000. и поверте, под конец месяца сильно не секономить (кафешки, лижы...).

Вывод — работать на заграничного заказчика напрямую но из Тайланда или Бали :)