Догляд за близькою непрацездатною людиною чи дитиною з інвалідністю

Троє дітей

Непридатність

Хочуть перекрити найбільш поширену причину звільнення з армії. Вже не раз чув ’я йшов добровільно, рік відслужив, за#бався, хер зна скільки це все ще буде тривати, тому буду оформлювати опікунство’.

Наприкінці минулого літа приїхав в ппд в Мукачево і хотілось побути в спокої, в тиші деякий час. Думав про самотню вилазку в ліс, проте неочікувано знайшов необхідну тишу на кладовищі серед свіжих могил військових. Там мені стало легше. Стало легше навіть не так від прогулянки в тиші, як від самого місця, де я згадував полеглих проходячи біля їх могил. Тоді я зрозумів, що коли приїду в Київ, то зайду з квітами на Байкове кладовище, на Аскольдову могилу. У Львові зайду на Личаківський цвинтар. Хочу у кожному населеному пункті заходити на кладовище: віддати шану загиблим на війні, покласти свіжі квіти на їх могили, самому побути у спокої з думками.

Пам’ять про людей важлива. Полеглих потрібно пам’ятати.

Світла пам’ять Роману.

Жінкорептілоїди?

За подібною концепцією

need to know basis

важко зрозуміти справжній профіт, тому все це більше виглядає як набивання собі ціни, що для публічної компанії є досить важливим. На фоні скандалів з Teranos, WeWork, FTX etc., я відношусь з великим скептицизмом до подібних «досягнень» компаній, про які можна дізнатись тільки з газет і які практично неможливо перевірити та оцінити, навіть й під соусом «це військова тема, тому доступ обмежений».

В той же час я, наприклад, наразі не користуюсь «Кропивою» чи «Дельтою», проте із розмов з іншими військовими + з каналу «мілітарного» я розумію, що ці дві системи є надзвичайно корисними і ефективними у війську.

Ремарка про принтер була сарказмом на те, що у війську ти будеш виконувати те, що тобі накажуть і тільки при везінні будуть застосовувати твої навички за призначенням. Також навіть якщо зроблять ВОС «Стрілець-Заправщик катриджів», то з адекватним командиром тебе і твої навички застосують в правильному руслі. Подекуди і мені везе із цим, проте найближчим часом надіюсь таки перевестись з штабу в бойовий підрозділ.

Залежить від кола спілкування, зв’язків.

Маючи кума/свата підполковника десь в генштабі/міноборони то так, можна знайти місце, де буде можливість застосувати свої навички, тут я погоджуюсь.

За певними напрямками дійсно бракує спеціалістів.

Можна десь моніторити ці напрямки? Бо я моніторю LobbyX, де найбільше всяких мілтек вакансій публікується, то там не те щоб багато подібних посад видно.

Ого, штучний інтелект, аналітика супутникових даних, експертиза НАТО — за рік служби перший раз чую про цю систему. Мені як айтішнику в зсу цікаво було дізнатись, що у нас є така система і вона десь юзається (але це не точно).

*пішов виконувати своє штабне іт завдання по заправці катриджу на принтер*

P.S. моєму колезі, який служить по контракту, часто прилітають задачі по типу написати промову для командириа на святкування дня Х чи створити «прикольну та креативну» футболку для бригади і колега має хорошу репутацію в цій справі, зокрема за швидкість виконання подібних завдань.

На перекурі він зізнався, що з появою chatgpt та midjourney подібні задачі вже не напрягають його.

Якою є потреба у ІТ спеціалістах ЗСУ, ГУР, НГУ, СБУ, КОС?

Якщо упустимо моменти, коли джавіста можуть кинути в мотопіхотний батальйон стрільцем, то на бригадному рівні практично нема вакансій для ІТшників. Хіба піти кудись в ПВЗ (польовий вузол зв’язку) чи БУАР (батарея управління артилерійської розвідки) і там, якщо повезе з командуванням, можна спробувати займатись ребами/зв’язком/дронами. Зараз ще створюють роти бпла, там також можна займатись дотичною до ІТ справою. Але знову ж таки, посад для ІТшників як таких нема.

Щоб мати змогу працювати над ІТ системами треба подаватись в Міноборони/Генштаб/КОС, де є окремі відділи з розробки ПЗ. Але люди, які працюють в цих структурах навряд чи зможуть відкрито розповісти про внутрішню кухню цих служб, бо вся інфа про це, як правило, засекречена і за цим пильно будуть слідкувати товариші з СБУ та контррозвідки.

Тобто самі по собі підрозділи, де можна застосувати свої ІТ навички існують, проте посад там мало, пробитись туди непросто, наслідки від витоку будь якої службової інформації можуть бути сумними, замовник у вигляді військового командування/керівництва в кращому випадку просто не буде заважати/втручатись у кухню розробки (але шанси цього доволі малі).

Трохи проясню по волонтерській допомозі:

Умовно є 4 рівня можливої допомоги: державний, великі волонтерські фонди, середні та малі волонтерські фонди, індивідуальні збори військових чи їх родичів/знайомих.

* Найвищий рівень допомоги від держави формується на рівні генштабу/ОК/ОУ (оперативне командування/управління). Закриваються потреби по важкому озброєнню, великих БПЛА і т.п. на армію та ділянки фронту. Офіційно, довго, але на десятки/сотні тисяч людей;

* Великі фонди по типу ПЖ чи Притули закривають потреби на рівні бригад/полків/батальйонів. Робиться офіційний запит від комбрига чи комбата на машини, потужні дрони/бпла, дорогого обладнання, сотень броніків/касок і т.п. з послідуючою передачею через акти прийому-передачі на баланс військових частин. Чому держава не може допомогти з подібним? Деколи може, але в цілому ніхто у високих кабінетах не буде займатись поставкою 10 джипів на бригаду чи запарюватись на якісь «весільні дрони», бо працюють над постачанням САУ, байрактарів, танків з сумами в мільйони грошей. Тому основна перевага таких фондів у порівнянні з державою це швидкість закриття потреб великих підрозділів на тисячі/сотні військовослужбовців;

* Середні та малі волонтерські фонди зазвичай закривають потреби на рівні батальйонів/рот. На цьому рівні можна робити все ще швидше і простіше, ніж це роблять великі фонди. Умовно купити пару корчів чи тепловізорів і передати одразу на необхідний підрозділ без актів прийому-передачі, що займає лічені дні, а не тижні-місяці й офіцери потім не будуть відзвітуватися за знищене майно;

* Індивідуальні збори від родичів чи військовослужбовців закривають потреби найменших ланок, тобто взводів/відділень чи індивідуальні запити. Дрон, аптечки, тепловізор, пів свині з дому — все подібне входить в цю категорію. Якщо командир адекватний, то на цьому рівні також все відбувається швидко і без проблем.

На останніх двох рівнях проблеми здебільшого в доставці всього цього майна безпосередньо на роту/взвод, особливо якщо підрозділ знаходиться в гарячій точці. Деколи волонтери можуть під’їхати до необхідної точки, деколи офіцери напружуються для забору волонтерських речей.

Що стосується запитів на трьохточковий ремінь, планки пікатіні, коліматорні приціли, то краще подібні збори обходити стороною, бо ефективність подібних запитів невисока, плюс військовий може й сам купити подібні речі до 5000 грн, навіть якщо враховувати останнє урізання по оплаті.

Також на двух останніх рівнях завжди потрібно перевіряти достовірність інформації, бо шахраїв зараз дуже багато.

Резюмуючи, реальні фонди/волонтери невеликих масштабів також роблять корисну роботу —просто це робиться на нижчих рівнях.

Так, Шрайк добре пише. Повний текст його коментаря:

Давайте отдельно прокомментирую интервью Залужного. В «Шрайк Ньюс» я запостил один кусочек, но вероятно в других местах вы наткнетесь и на другие.

Из некоторой косвенной информации я давно сделал вывод, что Валерий Залужный не большой любитель выдавать что-либо вообще на публику. Его б воля, все сообщения о войне были бы в духе «наши войска мужественно противостоят врагу». Но мы живем в информационную эпоху и информация — это тоже оружие. А значит его нужно использовать.

И поэтому мы видим украинскую САУ «Богдана», которая мужественно стреляет в сторону моря, и решаем, что это благодаря ей освобожден остров Змеиный. Мы читаем в статье про ракетные удары по аэродрому Саки, и думаем, что удар по этому аэродрому наносился ракетами. И т.д. и т.п.

Естественно, все это направлено не на нас, а на противника. Не уверен, что такое информирование внесло большую сумятицу в их ряды, но хуже явно не сделало.

А кроме противника, у нас еще есть и союзники, которые помогают нам в том числе и оружием. И хотелось бы, чтобы помогали больше.

Когда Валерий Залужный дает интервью The Economist, он обращается к западной аудитории. Он говорит, что возможно новое наступление на Киев, что в Мордоре орки куют за Уралом россияне готовятся, а у нас недостаточно вооружений.

И это правильный посыл — «дайте еще».

Причем посыл от самого что ни на есть профильного человека, а не от очередного специалиста по СМИ и коммуникациям.

Кстати, в уже упомянутой статье Залужный пишет примерно то же самое — враг силен, он может продвигаться на Киев, в Запорожской области, на Донбассе, наступать из Беларуси, способен овладеть Николаевом и Одессой. И что ЗСУ попробуют нанести контрудары в 2023 году, но для этого нужно многое сделать.

Статья опубликована 7 сентября. А вскоре после этого ЗСУ освободили Харьковскую область, а затем и Херсонское правобережье.

Поэтому Главкома нужно поддерживать. Враг силен, а нам нужно оружие. Это правда.

Но при этом нужно понимать, к кому он обращается.

Копець: не будучи кадровим військовим пройти пекельця 2014-2015 у складі штурмових груп, коли стан справ у нас був незрівнянно гірше, потім повернутись до цивільного життя не спившись, освоїти нову професію, знову піти добровольцем через повномасштабне вторгнення і зараз знову проходити через всі жахи війни, ставши повним кавалером ордена ’за мужність’. Які люди, які часи.

Моя повага і шана вам, Максиме.

P.S. натрапляв на пам’ятку від вашої бригади photos.app.goo.gl/RCZVm1xHPHKA2TGN6

+

Класний гайд про класну тулу, дякую!

П.С. не можу не згадати мем на цю тему im.ge/i/Fbvuca

lobbyx періодично постять ЗСУшні вакансії

Наприклад
thelobbyx.com/tor/zsu-it
thelobbyx.com/tor/zsu-airscout

Видають, але часто форма вимащується до стану, що простіше її викинути, ніж випрати; якщо прати форму, то бажано мати заміну; швидко зношується; губляться чи спалюються речі і т.д.

Чекати офіційних поставок форми доводиться тижнями-місяцями.

Я не автор, але спробую відповісти з досвіду недавніх поїздок по нульовкам Запоріжжя та околиць Бахмута-Сіверська:

* Піксельний одяг, форма
* Павербанки великої ємності (20.000+)
* Аптечки та турнікети
* Ситуативно просять воду, сигарети, запальнички, мобільні телефони, каву
* Інше

Чим ближче і гарячіше фронт, тим більше питання стоїть не «що доставити?», а «як доставити?». Буває, що військовим пробратись навіть на ксп роти вже напряжно і треба вичікувати момент тиші, щоб проскочити — в таких умовах вже не йде мова про волонтерську допомогу, хоч би їжу та воду доставити людям.

+

Чи правильно я вас розумію, що вам цікаво, чи не привласнюють більшість допомоги у західних областях України, бо лише мала частка доходить до фронту? Якщо так, то можу відповісти що я спостерігаю останній місяць по «волонтерці» для нашої бригади:

По-перше, до штабу і військових частин часто приходить допомога, яка необхідна для переселенців (підгузники, прокладки жіночі, ковдри і т.д.) в результаті потрібно додатково займатись логістикою речей для переселенців.

По-друге, я не бачив випадків привласнення чужого майна. Відділ, який розподіляв волонтерську допомогу на фронт сфокусований тільки на тому, щоб все по максимуму доходило куди потрібно.

По-третє, проблеми з волонтерською допомогою здебільшого через некоректні запити або банально погану комунікацію. Якщо від людини є конкретний запит по речам до конкретної особи (взводного, ротного, комбата) і ця конкретна особа в міру адекватна, то все прибуде по призначенню. Те саме по запитам до друзів/знайомих: якщо адекватний командир підрозділу, то все буде добре. Інша мова йде про те, що не всім може вистачити волонтерської допомоги, яка була відправлена на бригаду, бо тут вже вище керівництво дивиться на пріоритети по підрозділам при розподіленні.

Піти в піхоту, розвідники чи артилеристи? Без попередньої підготовки, хоча б мінімальної, мало хто захоче у себе бачити непідготовлену людину у підрозділі без критичної потреби. Потрібен час, щоб «притертись» до підрозділу, зрозуміти навички людини, як вона поводиться у бойових умовах і чи не кине свою позицію при обстрілі і т.д. «Ти сильний рівно настільки, наскільки сильний найслабший із твоїх воїнів.»

А так хоч ти в прес-службі, рембаті, батальйоні логістики тобі все одно потрібно бути готовим стріляти, займати оборону, якщо є інформація про можливий напад.