Так, офіцер, але не думаю, що посада/звання сильно впливає на настрій.
У мене були й поранені того тижня, сьогодні я заніс службове розслідування про сзч з мого підрозділу — не радісні події.
Негативний настрій швидко би зжер зсередини і я або б поїхав кукухою, або довелось би вигадувати спосіб зпетляти з армії. Треба триматись на позитиві, інакше буде біда.
На чому грунтується ваша віра в світле майбутнє?
На тому, що Януковичу і йому подібним не вдалось закріпитись після подій 2004 та 2013 років, що не пішли шляхом білорусії, що після лютого 2022 у нас чітко є визначення хто ворог і куди нам слід рухатись.
Корупційні скандали, провалення підготовки до оборони перед повномасштабним, відповідальність за десятки тисяч забраних людських життів та мільйони біженців — зараз головне вистояти, відкинути ворога, добитись гарантій безпеки, та отримати заморожені активи рф на відбудову країни (бажано взамін на реальні реформи судової та владної реформ).
И на шашлыки в мае обязательно поедем!
Цей сарказм взагалі недоречний
Я не вірю що війна якимось магічним чином виправить мізки наріду.
Нарід темний, ще й радянщина наклала великий відбиток на типі мислення, звичках людей. Проте й прогрес є:
— після майдану 2004 року був взятий курс на Європу, а не Азію чи сидіння на двух стільчиках
— після майдану 2013 року позбавились комуняк, велика частина проросійських можновладців втікла
— після повномасштабного 2022 року прозріли ті, хто мав якісь ілюзії з приводу домовленостей з рашкою і остаточно був взятий курс на євроінтеграцію; будь-які проросійські погляди є ворожими
Прогрес є, але він дається дуже великою ціною, нажаль.
Я ж пішов не за президента воювати чи наші еліти. То, що у нас не все в порядку з владою я прекрасно усвідомлюю. Проте мені, з моїми теперішніми викликами, новини про рукожопів з провладних кабінетів не виглядають як повна безнадійність, бо доводилось бачити і мати справу з більш гнітючими випадками несправедливості та неефектифності.
Поїхати і повернутись це хороший варіант.
Поїхати і залишитись там — скоріше гірший, ніж хороший.
чи віриш ти, що це світле майбутнє може бути побудоване на часі твого життя?
Можна далеко зайти з визначенням «світлого майбутнього», але в цілому вірю, що за своє життя в Україні можна буде краще жити, ніж до лютого 2022.
чи цікавлять тебе події, що відбудуться (а може і не відбудуться) за цим горизонтом?
Так, цікавлять
Журба охопила від коментарів і кількості лайків на них.
Зневіра — зрозуміла. Поради звалити — зрозумілі. Проте невже ніхто не вірить в те, що нам, як країні, вдасться пройти крізь війну та інші біди? Невже звалити це єдиний правильний вибір, який зараз має бути у молоді?
Може мені важко усвідомити ваші настрої, бо я з лютого 2022 мобілізований, варіантів звільнитись з служби нема, та й дітей нема, щоб по максимуму відчути весь ваш відчай за молодого хлопця (хоча я впевнений, що деякі коментатори також не мають дітей).
Були б у мене такі настрої, то я вже давно був би в сзч чи забашляв за влк, щоб знайшли болячку для свого списання.
Я ставлю собі цілі як у військовому плані й так само маю на меті повернутись до цивільного життя (тиждень тому підписав пролонгацію контракту з Глобалом, тобто місце за мною там тримається), на червень планую весілля і, можливо, ще один виїзд за кордон на час відпустки, здобуваю сертифікати по бпла та маю в планах здати PMP. І чомусь мені здається, що у вас варіантів якісніше проживати своє життя ’тут і зараз’ побільше, ніж у мене, але все одно переважає наратив ’ВСЕ ДУЖЕ ПОГАНО’ із бажанням чим скоріше звалити.
Я розумію, про що ви говорите, коли пишете ’тікай поки є можливість’ й ваша аргументація цілком логічна, тому не збираюсь вас в чомусь переконувати. Проте я вірю в те, що тут можна побудувати хороше майбутнє, нехай це й не так раціонально. Чим більше людей, які вірять в це світле майбутнє, тим ймовірнішим є світле майбутнє нашої країни (як би пафосно це не звучало).
Ага, як в тому відео, де питають військового:
— Ким ви себе бачите через 5 років?
— Я !бу бл%ядь, в землі...
Догляд за близькою непрацездатною людиною чи дитиною з інвалідністю
Троє дітей
Непридатність
Хочуть перекрити найбільш поширену причину звільнення з армії. Вже не раз чув ’я йшов добровільно, рік відслужив, за#бався, хер зна скільки це все ще буде тривати, тому буду оформлювати опікунство’.
Наприкінці минулого літа приїхав в ппд в Мукачево і хотілось побути в спокої, в тиші деякий час. Думав про самотню вилазку в ліс, проте неочікувано знайшов необхідну тишу на кладовищі серед свіжих могил військових. Там мені стало легше. Стало легше навіть не так від прогулянки в тиші, як від самого місця, де я згадував полеглих проходячи біля їх могил. Тоді я зрозумів, що коли приїду в Київ, то зайду з квітами на Байкове кладовище, на Аскольдову могилу. У Львові зайду на Личаківський цвинтар. Хочу у кожному населеному пункті заходити на кладовище: віддати шану загиблим на війні, покласти свіжі квіти на їх могили, самому побути у спокої з думками.
Пам’ять про людей важлива. Полеглих потрібно пам’ятати.
Світла пам’ять Роману.
Жінкорептілоїди?
За подібною концепцією
need to know basis
важко зрозуміти справжній профіт, тому все це більше виглядає як набивання собі ціни, що для публічної компанії є досить важливим. На фоні скандалів з Teranos, WeWork, FTX etc., я відношусь з великим скептицизмом до подібних «досягнень» компаній, про які можна дізнатись тільки з газет і які практично неможливо перевірити та оцінити, навіть й під соусом «це військова тема, тому доступ обмежений».
В той же час я, наприклад, наразі не користуюсь «Кропивою» чи «Дельтою», проте із розмов з іншими військовими + з каналу «мілітарного» я розумію, що ці дві системи є надзвичайно корисними і ефективними у війську.
Ремарка про принтер була сарказмом на те, що у війську ти будеш виконувати те, що тобі накажуть і тільки при везінні будуть застосовувати твої навички за призначенням. Також навіть якщо зроблять ВОС «Стрілець-Заправщик катриджів», то з адекватним командиром тебе і твої навички застосують в правильному руслі. Подекуди і мені везе із цим, проте найближчим часом надіюсь таки перевестись з штабу в бойовий підрозділ.
Залежить від кола спілкування, зв’язків.
Маючи кума/свата підполковника десь в генштабі/міноборони то так, можна знайти місце, де буде можливість застосувати свої навички, тут я погоджуюсь.
За певними напрямками дійсно бракує спеціалістів.
Можна десь моніторити ці напрямки? Бо я моніторю LobbyX, де найбільше всяких мілтек вакансій публікується, то там не те щоб багато подібних посад видно.
Ого, штучний інтелект, аналітика супутникових даних, експертиза НАТО — за рік служби перший раз чую про цю систему. Мені як айтішнику в зсу цікаво було дізнатись, що у нас є така система і вона десь юзається (але це не точно).
*пішов виконувати своє штабне іт завдання по заправці катриджу на принтер*
P.S. моєму колезі, який служить по контракту, часто прилітають задачі по типу написати промову для командириа на святкування дня Х чи створити «прикольну та креативну» футболку для бригади і колега має хорошу репутацію в цій справі, зокрема за швидкість виконання подібних завдань.
На перекурі він зізнався, що з появою chatgpt та midjourney подібні задачі вже не напрягають його.
Якою є потреба у ІТ спеціалістах ЗСУ, ГУР, НГУ, СБУ, КОС?
Якщо упустимо моменти, коли джавіста можуть кинути в мотопіхотний батальйон стрільцем, то на бригадному рівні практично нема вакансій для ІТшників. Хіба піти кудись в ПВЗ (польовий вузол зв’язку) чи БУАР (батарея управління артилерійської розвідки) і там, якщо повезе з командуванням, можна спробувати займатись ребами/зв’язком/дронами. Зараз ще створюють роти бпла, там також можна займатись дотичною до ІТ справою. Але знову ж таки, посад для ІТшників як таких нема.
Щоб мати змогу працювати над ІТ системами треба подаватись в Міноборони/Генштаб/КОС, де є окремі відділи з розробки ПЗ. Але люди, які працюють в цих структурах навряд чи зможуть відкрито розповісти про внутрішню кухню цих служб, бо вся інфа про це, як правило, засекречена і за цим пильно будуть слідкувати товариші з СБУ та контррозвідки.
Тобто самі по собі підрозділи, де можна застосувати свої ІТ навички існують, проте посад там мало, пробитись туди непросто, наслідки від витоку будь якої службової інформації можуть бути сумними, замовник у вигляді військового командування/керівництва в кращому випадку просто не буде заважати/втручатись у кухню розробки (але шанси цього доволі малі).
Трохи проясню по волонтерській допомозі:
Умовно є 4 рівня можливої допомоги: державний, великі волонтерські фонди, середні та малі волонтерські фонди, індивідуальні збори військових чи їх родичів/знайомих.
* Найвищий рівень допомоги від держави формується на рівні генштабу/ОК/ОУ (оперативне командування/управління). Закриваються потреби по важкому озброєнню, великих БПЛА і т.п. на армію та ділянки фронту. Офіційно, довго, але на десятки/сотні тисяч людей;
* Великі фонди по типу ПЖ чи Притули закривають потреби на рівні бригад/полків/батальйонів. Робиться офіційний запит від комбрига чи комбата на машини, потужні дрони/бпла, дорогого обладнання, сотень броніків/касок і т.п. з послідуючою передачею через акти прийому-передачі на баланс військових частин. Чому держава не може допомогти з подібним? Деколи може, але в цілому ніхто у високих кабінетах не буде займатись поставкою 10 джипів на бригаду чи запарюватись на якісь «весільні дрони», бо працюють над постачанням САУ, байрактарів, танків з сумами в мільйони грошей. Тому основна перевага таких фондів у порівнянні з державою це швидкість закриття потреб великих підрозділів на тисячі/сотні військовослужбовців;
* Середні та малі волонтерські фонди зазвичай закривають потреби на рівні батальйонів/рот. На цьому рівні можна робити все ще швидше і простіше, ніж це роблять великі фонди. Умовно купити пару корчів чи тепловізорів і передати одразу на необхідний підрозділ без актів прийому-передачі, що займає лічені дні, а не тижні-місяці й офіцери потім не будуть відзвітуватися за знищене майно;
* Індивідуальні збори від родичів чи військовослужбовців закривають потреби найменших ланок, тобто взводів/відділень чи індивідуальні запити. Дрон, аптечки, тепловізор, пів свині з дому — все подібне входить в цю категорію. Якщо командир адекватний, то на цьому рівні також все відбувається швидко і без проблем.
На останніх двох рівнях проблеми здебільшого в доставці всього цього майна безпосередньо на роту/взвод, особливо якщо підрозділ знаходиться в гарячій точці. Деколи волонтери можуть під’їхати до необхідної точки, деколи офіцери напружуються для забору волонтерських речей.
Що стосується запитів на трьохточковий ремінь, планки пікатіні, коліматорні приціли, то краще подібні збори обходити стороною, бо ефективність подібних запитів невисока, плюс військовий може й сам купити подібні речі до 5000 грн, навіть якщо враховувати останнє урізання по оплаті.
Також на двух останніх рівнях завжди потрібно перевіряти достовірність інформації, бо шахраїв зараз дуже багато.
Резюмуючи, реальні фонди/волонтери невеликих масштабів також роблять корисну роботу —просто це робиться на нижчих рівнях.
Є вакансії по безпілотникам в 128 бригаді з нормальним грошовим забезпеченням, адекватним командуванням і гарантованим потрапляннм в підрозділ forms.gle/n3ZkMqBm6SzGUCUr5