Блін, оце обідно) Впевнений, ти знайдеш своє місце! :)

Вельми вдячний!)

Дякую за підтримку! Радий, що надихає! :)

На цей відос з ШІ слопом можна дивитись вічно. Хоч і з болем та ригаючи, але це фантастичне дно))

Дякую за підтримку!)

Стараюсь та працюю, дякую! ^_^

Хех, чому я не здивований? :D

Правда, але тут нє. Цей текст рукописний, і кілька стилістичних правок від модераторів DOU. За основу брав свій щоденник розробки з портфоліо.

У нас є вільні посади в підрозділі, можете написати в особисті — скину деталі по рекрутингу :)

...але і я теж так пишу :\

Дякую)
Чесно, але Стім того не вартий. Це ж коротенький vertical slice для портфоліо, а не повноцінний досвід. Тому Стім-реліз в майбутньому це наступні плани)

Дякую, успіхів і Вам! :)

Також зараз в нашого підрозділу триває збір на 3D-принтер!
Буду вдячний за підтримку!
send.monobank.ua/jar/3XCZkHTryW

Дякую за підтримку!

Варто пробувати!

Дякую! :)

Дякую за підтримку! :)

А стосовно ставлення: як правило, більшість оточуючих і не дуже то розуміють, чим я займаюсь :D
Перед побратимим просто не треба випєндрюватись, а для командирів важливо, щоб ти не діяв проти правил. А в решті тобі допоможе стара армійська мудрість: «В армії можна все, поки не спалили»))

Дякую за коментар!
В кінці-кінців, у кожного є вільний час. Іноді він просто прихований, на приклад — 30 вільних хвилин між двома задачами. Де-юре ти ж працюєш (типу «фізично присутній» в наряді), але де-факто — тупиш 30 хвилин і чекаєш нову задачу. Ось такі шматки часу я і навчився конвертувати в користь.

Зараз, звичайно, мені це набагато легше дається. Але починалось у 2022-му з того, що носив в кишені книжечки Very Short Introduction, і по 5-10 сторінок в такому темпі читав.

Дуже добре розумію тезу про «відчуваю, що тупію» — так майже у кожного військового сьогодні. У мене також були моменти, коли я сидів в ТікТоку годинами, а мав би щось робити. Ці моменти вже боляче, але через силу треба вирізати — хоч я сам прекрасно розумію, що морально немає сили цього робити. Та це як в мемі: «через силу, через не хочу, через ще трошки» — єдиний варіант вилізти з цього застою.

Дуже дякую за приємні слова! ^_^