тепер можна завантажувати ES-модулі за допомогою простого require()

Це топ 👏
Мабуть, кожен JS девелопер знає те відчуття, коли хочеться використати якусь константу з ES-модуля в файлі конфіги, який модулем не є. А тепер ця фігня вже відходить у минуле)

відкриваєте той же Djinni, та фільтруєте вакансії по мові
От прямо зараз, PHP — 265
Python — 185
Java — 160

Такий підхід не завжди правильний: важливо ще враховувати, скільки потрібно нових спеціалістів у певному напрямі, бо може бути так, що є хай під триста вакансій, але з них майже всі — рівня сіньйор / мідл, тоді як в іншому — вакансій сумарно вдвічі менше, але набагато більше — початкового рівня; або ж, припустимо, мова програмування повільно вмирає, але на ній написано купу легасі коду — і відповідно чимало вакансій. Тому, вважаю, варто підійти до питання більш всесторонньо, вивчаючи тенденції.
P.S. За жодну конкретно мову не агітую, бо давно не цікавився тенденціями на ринку: маю свій напрям — і в ньому розвиваюсь. Але згадалась ситуація друга, який років 5 тому добре як для початківця вивчив Java, бо побачив на ній багато вакансій, але ніхто на ній початківців не хотів; довго шукав роботу по Java, і в кінці його взяли на роботу з зовсім іншою мовою, яку навчили з нуля. І він мені порадив: вчи іншу мову, бо там буде знайти роботу майже нереально. Я перестав вчити Java, взявся за JS, і зі знайденням першої роботи не було проблем. Правда, то було у старому-доброму 2021, а зараз тенденції зовсім інші.

Повністю підтримую Вас, пане Бобре! Краще і не скажеш.

А чому плануєш через два роки з Вірменії ще кудись релокуватися, якщо не секрет?

Бо так і їхав до Вірменії з думкою, що на кілька років, а далі повернутися до ЄС) Мені Вірменія дуже класно зайшла: тут і про астму практично забув, бо клімат супер, і все просто чудово — податки низькі, люди приємні. Але розумію, що геополітична ситуація тут вкрай нестабільна. Як казали знайомі вірмени, війна тут може початись у будь-який момент. Тому будувати тут якісь плани, чи у майбутньому вкластися в нерухомість я б очкував. Звісно, якщо ситуація колись стабілізується, чого я щиро Вірменії бажаю, то я можу переглянути свої плани.

Дякую за цікаву інформацію про Хорватію! Розглядаю цю країну як варіант для свого наступного релокейту (орієнтовно через ~2 роки). Цікавить, як справи в Хорватії з податками: чи може іноземець відкрити ІП просто так без статусу тимчасового захисту, яка відсоткова ставка від доходу, а також інші збори; чи не велика бюрократія в держорганах, і т.д. Звісно, якщо знаєте таку інформацію 🙂

Для интереса глянул например термин на МРТ головы — первый доступный термин это ближайший понедельник в 10:00, какие несколько недель???

Записував маму на МРТ голови з контрастом в Luxmed на початку 2023 в м. Лодзь, то найшвидше було доступно через 2 тижні. Дзвонив тоді ще в кілька клінік, схожа ситуація. Не виключаю, що в іншому місці та / або в інший період може бути краще. Теж була справа в лора, коли лікар у приватній клініці назначив мамі курс лікування на 10 днів і сказав до нього прийти після того, але коли ми захотіли записатися до нього знову на прийом, то сказали, що найближче доступне місце до цього лікаря — щось за 35 днів, і всі місця раніше зайняті. Ще були на прийомі у досить відомій клініці Salve, то там так — заплатили, лікар побалакав менше 10 хвилин, задав кілька базових питань, не повʼязаних із хворобою, взагалі не поцікавився симптомами, потім назначив кілька препаратів і постарався пошвидше закінчити. Про прийом у NFZ краще взагалі промовчу.
Мені у Польщі робили гастроскопію — не сподобалося, що взагалі в жодній клініці, в яку я дзвонив, не знімають обстеження на відео і вдають, що взагалі не знають про таку можливість (тоді як в Україні, так і у Вірменії з цим жодних проблем немає).

Склалося враження максимальної недбалості та неорганізованості, низького рівня компетентності спеціалістів у польській медицині. Ще раз: можливо, це наш субʼєктивний досвід, з чим довелося зіткнутися; припускаю, що в когось він може бути значно кращий, — я тільки висловив свою думку.

Ти ж не зміг роздуплитись як працює медицина в Польщі і тому поїхав у Вірменію.

Смішно. Це ти не зміг роздуплитись, про що я писав) Жодна з причин переїзду не стосується медицини. І так, якість тих лікарів, з якими доводилося стикатися в Польщі, залишає бажати кращого — як у NFZ, так і у приватних клініках, — якщо коротко, то професійна некомпетентність та брак уваги до пацієнта, виписування стандартних схем лікування «на відчепись»; коли записуєшся на УЗД чи МРТ — черги по кілька тижнів, жах взагалі. Припускаю, що в когось було по-іншому — я описував лише те, з цим зіткнувся я, в кожного досвід різний. Вже доводилося лікуватись у Вірменії — все без порівняння краще.

З десяток речень навіть лінивий айтішник зможе вивчити.
А робота все одно буде англійською

І як із запасом у десяток речень зможете, наприклад, зняти квартиру? І чи знайдеться достатньо охочих здавати в оренду житло людині, з якою взагалі неможливо поспілкуватись? Навіть не вдасться порозумітися з господарем та / або ріелтором. А як з офіційними установами? З купівлею товарів / послуг у магазинах, аптеках? На прийомі у лікаря?
Особисто я навіть не уявляю, як я би зміг вирулити в державі, з переважною більшістю населення якої неможливо порозумітись, — мабуть, це був би зовсім гаплик. Для мене це має бути або держава, де 80+% місцевого населення норм розуміє англійську / російську (ну або ще німецьку, бо колись знав її так на рівні В2 — призабув, але нагадалось би швидко), або принаймні якщо це словʼянський народ, який спілкується подібною мовою — щоб на початку було хоч дещо інтуїтивно зрозуміло, поки не вивчив мову і не втягнувся. Угорщина за цим критерієм відразу пролітає.

Як же я люблю заходити сюди і читати подібні дописи волелюбних анонімусів. Це, мабуть, єдине, що наразі залишилось хорошого на всьому ДОУ :)

Ага, если из дома не выходить, вообще. :)

А що такого жахливого у Бразилії, щоб аж не виходити з дому?

Румунію

Мені у Facebook ледь не кожен день попадається реклама такої собі підозрілої конторки «EU RO Group». Навішують вермішель на вуха, наче їхні «юристи» можуть знайти підстави для ледь не миттєвого отримання громадянства Румунії. Полюбе якийсь скам: it’s too good to be true, казочок у реальності не буває, а якщо були б такі лазівки, то ними б масово користалися, і Румунія прикрутила би схему.

Величезна повага до цієї людини 👏👏👏

Сербію та Молдову відразу відкинемо

Цікаво, чому Сербію відкидаєте? Виключно з політичних причин (як-от, теоретично значний відсоток симпатиків рашки серед місцевого населення, про що я не раз чув і через що сам туди не поїхав, плюс гіпотетична загроза воєнної ескалації), чи, можливо, знаєте про якісь конкретні об’єктивні перепони, що не дають змоги там, наприклад, легально проживати чи вести діяльність?
—
Не дізнавався детально, але якщо порозмірковувати суто прагматично, то на крайняк виглядає, як варіант: з одного боку, принаймні де юре точно не антиукраїнська, не підтримує окупації територій України та визнає її територіальну цілісність, адже сама має дзеркальні проблеми — але от ворог(и) Сербії з протилежного табору, що швидше плюс, адже вона навряд чи буде створювати приїжджим громадянам України такі ж проблеми, які, ймовірно, можуть створити держави-члени НАТО. До того ж, словʼянська мова, яку не надто важко вивчити, витрати на життя не повинні бути захмарними, і, якщо не помиляюсь, не під міжнародними санкціями, можна отримувати виплати по SWIFT.

а подружитись з вірменами то можна?

Вірмени дуже дружні: готові допомогти, раді поспілкуватись. В мене там вже є хороші знайомі серед місцевих, з якими іноді спілкуюсь, із сусідами товаришую.

Вам вже писали що Вірменія теж може бути не найкращим вибором в плані глобальної безпеки, але добре що ви знайшли «свою» країну, сподіваюсь все буде спокійно.

Дякую. А Ви в якій державі зараз живете і куди плануєте, якщо не секрет?

Оце так новина!
А де можно почитати про це?

Я зовсім не здивувався, адже сам потрапив у Грузії в одну аномальну ситуацію ще 14.09.2023, коли прилетів в аеропорт Кутаїсі. Так от, на паспортному контролі там всіх нормально пропустили — крім мене і ще одного хлопця з паспортом цієї самої прекрасної демократичної держави. Далі мене буквально за плечі відвели в якусь поліцейську кімнатку збоку, і там влаштували справжній детальний допит — серед питань, які пригадую: де народився, де прописаний в Україні, чи маю я стосунок до армії, де жив у Польщі (точна адреса!) і чим займався, де саме збираюся жити в Грузії і чим збираюся займатись — на це питання я не мав точної відповіді, але вони аж вимагали, щоб я їм точно назвав місто (рандомно назвав Тбілісі). І потім мої відповіді вони записували в якийсь пошарпаний журнальчик совдепівського вигляду. Справді якийсь сюр: кого і якого дідька це має хвилювати? Я якось на автоматі їм навідповідав що прийде в голову, щоб тільки відчепилися і пропустили, і щоб я поїхав собі далі до Вірменії — згідно зі своїм планом Б, який я негайно вирішив активувати. Отака чухня. Я взагалі не хотів про той треш розповідати, але раптом комусь це допоможе зробити правильне рішення і в жодному випадку не потрапити до Грузії. І навіть якби не ця ситуація, я б точно валив з Грузії — кілька днів, які я в ній провів, мені з головою вистачило, і більше не хочу (що ще не сподобалося — останній абзац цього повідомлення: dou.ua/...​rums/topic/46911/#2760560).

P.S. Закінчу приємним: через кілька днів після цього я в’їхав до Вірменії, і прикордонник, який поставив мені штамп у паспорт, з усмішкою сказав «добро пожаловать в Армению». Було майже благоговійне відчуття, що ступив на святу землю. Всі 8 місяців, що я тут живу, мене зустрічають унікально приємні, добрі та щирі люди (я це дуже ціную); за кілька днів мені відкрили підприємця; податки, як і витрати на життя, низькі; свіже повітря, якісна їжа; чудові краєвиди, бачу зі свого вікна квартири на 11 поверсі біблійну гору Арарат. І, що важливо, Вірменія жодного разу не попадалася на дискримінації, сексистсько-ейджистських витівках чи заявах офіційних осіб стосовно нашої братії (принаймні поки що — та і не надто імовірно, що таке буде, бо у Вірменії свої проблеми, а українців тут зовсім мало). Такі держави негайно потрапляють у мій чорний список — причому навіть не через те, що я вбачаю в цьому якусь небезпеку, бо скоріше ні, але принципово хочеться бути від цього всього бруду якнайдалі та не бути об’єктом жодних маніпуляцій. Тут я повноцінна людина, а не унтерменш із зіркою Давида у смугастій піжамі.

українцям, що вже мають внж, доведеться для отримання російського громадянства пожити в рашці деякий час

Можуть запросто загребти на «сво» — якраз дуже легко це зробити з людиною, яка в рашці не має родичів, знайомих і т.д., — взагалі ніхто й не дізнається. Таке не раз вже траплялося з азіатами, яким захотілося отримати паспорт із двоголовою куркою-мутантом.

Розвели тебе з цим присяжним перекладом, даремно гроші витратив...

По-перше, ні копійки не витратив — якби таки вирішив залишатися в Польщі і робити карту побиту, то ще б добре все зважив, почитав би уважно закон, поцікавився би в айтівців, які вже це проходили (адже закон — це тільки частина, і має значення ще й практика його застосування), ну і попитав би в інших конторах; по-друге, не було на чому розводити: конкретної перекладацької агенції ніхто не радив — просто йди куди хоч і зроби присяжний переклад.

Я без нікого, бо там список документів на друкарці за пару годин робиться.

З питанням легалізації краще не ризикувати зовсім, навіть якщо ризик мінімальний: на кількасот $ айтішник точно не збідніє, але хай краще компетентні люди, які цим професійно займаються, зберуть і уважно перевірять весь пакет документів. Наприклад, я вважав, що мені для карти побиту достатньо подати документи реєстрації JDG, ZUS + фактури, які я виставляв замовникові, але, як мені пояснили «помагатори», я ще повинен додати присяжний переклад контракту із замовником. До слова, переклад контракту з англійської на польську коштував від 2200 Злотих і більше — питав у 5 різних перекладацьких бюро: вони там якось цікаво відміряли сторінки, що їх вийшло в рази більше. Ну але це вже зовсім інша історія.

ну на карту побуту теж не треба ні довідок про несудимість, ні дипломів. І можна все робити без помогаторів

В Єревані теж купа індусів у спортивних штанах і вʼєтнамках ішли за мною подавати на ВНЖ. Воно-то можна, але там отакенний пакет документів, що точно десь критично тупанеш (на карту побиту їх ще більше). Економити на цьому — то себе обдурювати. Я вже був свого часу майже почав робити карту побиту — теж через контору, але в останній момент вирішив, що на біса мені здалась та європка (і тим більше Польща), якось дістало все, спакував валізи — і на Кавказ)