Робив ставки на спорт і заощадив, щоб поїхати в Нову Зеландію на 7-місячні мовні курси.

розумію, що це можливо, але все одно звучить як казка.

там же «два типи інтерв’ю», а не «два типа інтерв’ю»

якщо можу чимось допомогти, то звертайтеся. Ви знаєте, де мене можна знайти.

я би експерта назвав Мурко :)

оце от несподіванка! Але ж яка крута ідея!

а стаття — вогень! До більшості з наведеного приходиш інтуїтивно, якщо у тебе є почуття ввічливості. Дуже дякую!

До вибуху в коментарях 3... 2... 1...

браво!

Законопроєкт від Мінцифри вводить поняття «договір про непереманювання»

сміявсь :)

інші хвороби не настільки заразні, як виявилося

ну, медсестри піддаються такому удару вірусом, що там жоден імунітет не порятує

ну, або мати сильний імунітет

так це ж насправді характерно десь так для 80%, якщо не 90% ІТ компаній України. Власне, тому у нас і так мало справжніх гігантів, бо решта просто бояться рости і прикриваються оцим от «сімейним типом бізнесу» або «це не наші люди». Бо не важко впровадити процеси, важко топ менеджменту самому цих процесів дотримуватися.

і працюють, і довго працюють. А потім самі ж і скаржаться, що умови погані.

О 8 годині ранку ви зі своїм другом, батьком і сусідом збираєтесь на городі, щоб обговорити прогрес у садінні картоплі. Ви розповідаєте всім присутнім про те, що вчора садили картоплю, сьогодні теж будете садити картоплю і що у вас немає жодних проблем, які заважають садити картоплю, крім комарів, які постійно кусають вас. Але це не вплине на якість і швидкість садіння картоплі та майбутній урожай. Після цього всі беруть лопати і продовжують садити картоплю. Це scrum-мітинг.

Щоразу, щоразу волаю з цього абзацу!

боооожечки, це прекрасно!!!

дуже цікавий огляд! Чекаю на нові історії про Азію.

так а чому Ви не спитаєте у працедавця напряму? Вони зазвичай розписують цю інформацію без проблем. Це нормальне запитання.

я завжди рахую тут: thetax.nl

Графік роботи дуже залежить від власників компанії та проекту. Наприклад у корейців та японців частіше за все суворий графік — запізнення навіть на 15 хвилин неприпустиме. А у в’єтнамців графік доволі вільний. Наприклад, на одному з моїх проектів був такий розпорядок дня: робочий день починався о 8:30, але ми приходили близько 10. Попрацювали декілька годин, потім обід, після якого в’єтнамці зазвичай сплять. Майже кожен має невелику подушку, на якій вкладається прямо на робочому столі. Іноді всі гуртом ідуть у мітинг-рум, вимикають світло та відпочивають. Узагалі з цим післяобіднім сном у мене було дуже багато цікавих історій. Наприклад, хтось був дуже зайнятий після обіду й не мав змоги подрімати. Тоді він робив це, коли всі інші люди вже працювали. І ось в офісі тиша, усі зосереджені, аж раптом лунає гучне хропіння.

Мало не заволав...