Тоді ДОУ непотрібний ресурс, як такий. Сайт спільности українських програмістів не потрібен спільноті українських програмістів. Бо є

lingua franca

. І навіщо я встряг в холівар? Всьо, далі без мене. Там зверху хейтер Кожаєва з манерами Кожаєва. Можна з ним похоліварити.

ну и нахер оно всралось то их «локальное комьюнити», простите?

Ось і відповідь. Бо у них локальне ком’юніті живе, клєпає військові дрони для окупантів, а тим часом українці, як завжди, сруться про «флюєнт інгліш», «особистий бренд», «як ерат відкрив девцентр в індусятії, тож порадіймо» і таке інше. Банальна модерація контенту. Тільки Макс Іщенко зацікавлений в грошах, і я його розумію, бо це все потрібно якось тримати, але гроші одночасно і ховають це саме локальне ком’юніті. Бо все скотилося з професійного в менеджерське і HR. Коли останній раз на ДОУ були чудові гайди або технічні статті? Якщо тобі так подобається все американське, чого ж ти тут пасешся? Бо, можливо, хочеться спілкування з тими, хто поряд, а не з індусами з якогось всратого Остіна чи Бенгалору.

Це як раз є типовий приклад української меншовартості. Ми українці чи американці\британі\інші? Росіяни вважають себе великими, тому у них немає проблем з тим, щоб розвивати своє локальне ком’юніті. Тут же ми приходимо на ресурс, який своєю назвою натякає, що це УКРАЇНСЬКЕ, але тут намагаються розповісти, типу нафіга нам своє, давайте користуватися чужим? Чуже — це добре, але коли є своє, це набагато краще, бо є комунікація всередині, ми реально можемо обмінюватися досвідом, ті ж відгуки про компанію тут як приклад чудового інструменту. Я пам’ятаю, коли були часи оффлайн мітапів і спеціалісти могли спілкуватися на тему программування, технологій і іншого технічного стаффу без цієї дичини від HR про особистий бренд і флюєнт інгліш. В США такі заходи і локальна комунікація дали початок не одному успішному стартапу. А ми все дивимось туди і все під них. Чим ми гірші і не заслужили нашого? Чому наші спеціалісти замість того, щоб писати і обговорювати технічні речі мають думати про дурню? Це не здорова позиція і ситуація. Як заповідав Кобзар: «Учітесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь...». Українська ІТ-спільнота дала світу, без перебільшення, дуже багато, у неї має бути свій осередок, вона це заслужила. А особистий бренд і флюєнт інгліш нехай лишаться HRам з роздутим его на сторінках LinkedIn.

Здається Ви мало читали Хабр. Там не питають, а пишуть. Ну от наприклад якийсь ноунейм зацікавився якоюсь нейронкою. І він про це напише. Але постарається написано професійно, типу «я вибрав такий-то інструмент, тому що...», або «конфіг я підправив так, тому що...». І це круто. Далі цей ноунейм, якщо більш менш норм написав, почитає коментарі від інших, можливо щось покраще, а можливо він гуру і буде далі розповідати що і як він робив. Коментарі доволі сильно модеруються, тому срачі в стилі ДОУ «та ви всі дебіли, у мене особистий бренд і я краще вас усіх знаю» там доволі рідко зустрічаються. Ну якщо стаття не від джуна з его більшим за нього. Проблема Сироварні в тому, що тут просто не толерується це. Тут толеруються замовні статті від галєр, тупі кулсторі про успішний успіх, якісь гендерні «проблеми», або діставші ці «зарплатні опитування», які малюються на все ті ж замовлення. Можливо я щось упустив. Зі смертю одного італійського ресурсу все стало ще гірше. Але так, дивлячись на Хабр у мене з’являється заздрість. Особливо, коли потрапляю на статті електронщиків. Там взагалі тіпи реально обмінюються досвідом і цікавими дослідами по темі статті. І це не про те, що Хабр — топ, а Доу — ні. Це про сенси і наповненність.

За майже 10 років в ойті, виділив декілька холіварів, які любить роздмухувати Сироварня, якщо немає про що писати: «Англійська в ойті», «Жінки в ойті», «Особистий бренд в ойті», «Риночек в ойті», «Галєра чи прямий контракт в ойті», «Рекрутинг в ойті». І кожного разу одне й те саме: купа хом’ячків з личками помідорів, лідів і хед оф галєра тойлетів починають срачі. В кінцевому етапі все зводиться до грошей. Якщо потрібно когось прогнути на гроші, то з’являються запитання про англійську (тут я згоден з топовим коментарем, що достатньо могти пояснити все так, щоб тебе зрозуміли, але і самому викладати інфу, щоб тебе зрозуміли), про гендерні квоти, особистий бренд і спікерство у різних мітапах, про досвід на галєрах і, моє улюблене, на це місце багато кандидатів, але половина з них в ретроградному меркурію, а інша половина не стакається по гороскопу зі знаком Терезів, бо керівник Терези. Ох і дікуха.

Типова робота адвоката, прості речі максимально розмитими реченнями.

+

Не опять, а снова. Поднимем налоги, какая-то неведомая ассоциация, лоббируемая какой-то галерой, активно будет поддерживать. Что в итоге получат айтишники? Повышение налога — раз, все также абсолютно никакой защиты перед «вылетом на мороз» — два, минимальная пенсия — три. Ясно, что третий пункт в нашей стране очень сомнительный, но минимальные налоги и есть тот самый баланс, который позволяет сохранять спокойствие на рынке, человеку копить себе на старость, галере зарабатывать, государство имеет профит в виде тех же налогов и поступления валюты в экономику.

Тут мається на увазі саме прямих податків.

Взагалі-то, у нас і є приблизно 40%, тільки от 22.5% вираховується з працівника, якого захищає КЗоТ, а іншу половину податку за законом сплачує роботодавець. А тут хочуть, щоб як барани не мали ніяких прав і захисту, сплачували невідомий збір комусь в кишеню, або на навчання джунів. А ми коли навчалися, чому за нас ніхто не сплачував, а галери брали лише топових студентів? Чому в інших сферах подібних зборів немає? Чи у нас робітники мільйонами не валять до Польщі, а галузі не відчувають кадровий голод навіть більший, ніж в ІТ? Ну це риторичні питання.