Ну по-перше Clojure.
Як розробник на Clojure можу погодитися, але частково.
Його дуже гарно продають, багато відомих коцептів втюхують як ноу-хау, але в кінці все в впирається в динамічну типізацію.

Якщо розглядати Clojure як конкурента мовам з динамічною типізацією, то для мене це краще що впринципі існує. Дуже круто переосмислені відомі з ООП патерни та концепти, мега ком’юніті, дуже продумані бібліотеки бібліотеки, відносно (nodejs) стабільна екосистема. Код писати мега швидко і зручно. Але чим більше застосунок і команда розрозтається тим крихкішою стає кодова база. Що, впринципі, притаманно усім мовам програмування з динамічною типізацією.

За іншу функціональщину категорично не згоден. Мрію, що колись всі проекти будуть на OCaml чи F#.

Дякую вам, що знову пояснили мені мою логіку. Я відповідаю на конкретний коментар де немає нічого про жінок, дітей та Краматорськ.

> Багато хто виїхав з сім’ями
Не говорить нічого про те звідки виїхав і стать тих хто виїхав.

І ще раз: в мене неприйняття і зневага саме то тієї категорії чоловіків і жінок які за наявності спілної проблеми у одній країні виїхали за кордон і говорять звідти що нам тут треба зробити щоб вони повернулися. Це загалом про позицію: «зробіть мені», «вирішіть мені». Хочеш вирішити, то вертайся і вирішуй. Не хочеш то їдь і не пизди.

Цивільні які лишилися в Україні як мінімум платять податки за товари які споживають і роблять вклад в економіку країни. Знову ви взяли когось, кого першочергово не було в тексті і його сюди додали.

На цьому діалог можна закінчувати. Бо між нашими цінностями прірва.

Тобто ви взяли мій коментар в якому про це нічого не було доповнили його своїми умовиводами про Краматорськ, жінок і дітей.
Всі хто виїхав з України це жінки які евакуйовували дітей?

По-перше, я вважаю що евакуйовуватись і евакуйовувати дітей з регіонів наближених до активних бойових дій — це необхідність. І мій коментар стосувався аж ніяк не жінок з дітьми і аж ніяк не прифронтових регіонів.
По-друге, це не заздрість, а обурення і злість на позицію «ви мені дайте, ви мені зробіть умови і я може повернуся». Війна, трагічна подія для всіх українців. Комфортні умови втратили багато хто з цивільних і усі мобілізовані військові. І казати «мені важливий комфорт та безпека» — це знецінювати вклад людей які зараз стали до лав ЗСУ. Їм думаєте комфорт та безпека не важливі?

Ахх, як же добре що мені спокою та стабільності не треба. Все життя чекав коли навколо буде ***аний п****ць.