Вже ж є такий ресурс refactoring.guru/uk/design-patterns

Не розпізнав сарказм

Я радий що ви так себе почуваєте при теперішніх реаліях. Є люди для яких теперішні реалії створюють внутрішнє пекло з емоцій тривоги та страху, де тіло не може відпочити із-за викиду постійно кортизолу та адреналіну, а нервова система «дзвенить у вухах» і запускається древній механізм «бий-біжи-замри», свідомість (внутрішній спостерігач) у цьому стані віддає керування іншим питаючись «куди мені бігти з цього пекла». Але де б вона не була, свідомість і внутрішні монстри які лякають залишаються з нею і що парадоксально — монстри є ми самі які колись створили щоб вижити і тепер вони ж лякають нас самих. У такому стані людина налаштована на виживання хоч і ззовні може виглядати нормально.

Я б спочатку спробував розібратись який страх жене аж за кордон та із-за чого є дзвін та перенапруження.
Якщо є бажання займатись ІТ, то фокус уваги все ж буде кращий де звично, інакше до ресурсу для вивчення ІТ додасться ресурс виживання в іншій країні та на адаптацію в ній.

Один з моїх проектів був для нью-йорського клану по контр-страйку з анімаціями, музикою. Його ж і використав для дипломної роботи з інформатики)

Згадати ще Adobe Flex та швидкість розробки на ньому.

True

Немає сенсу переходити на щось інше, адже любий фейл — це плюс до стабільності. Дивлячись як довго існує Cloudflare — то там норм плюсів.
Молодий аналогічний сервіс, є шанс, буде сипатись значно частіше.

Схоже гугл і є той хто здує бульбашку чатугпт, хоча останньому варто віддати належне — він був першим.

У мене також був страх що мою ідею вкрадуть. Згодом я зрозумів, що якщо у мене вона зародилась, то і продовження буде, нові ідеї та розвиток бо це власне я зі своїм досвідом побачив її. Якщо вкрадуть — то лише той етап на якому ідея була, а далі сумнівно що буде розвиток бо досвіди в нас різні. Це як зі Стівом Джопсом та його звільненням та знову поверненням. Він започаткував Епл та знав що робити з ним далі.

На 13 не гальмує

Такі так. Гугл нічого не платить. Він просто підняв вартість підписки щоб врахувати цей податок

Не варто

+

Так, ви маєте рацію і це питання закономірне. Тут, я гадаю, кожний має знайти відповідь у собі, чи варто йти на жертви заради ідеї та не отримати при цьому енну суму грошей якщо б працювали, а чи дійсно варто на це дивитись як на жертву, як буде мені коли я не буду заробляти і подушка буде чахнути. Скажу по собі — мені тривожно було коли гроші закінчувались, а тривога = невпевненість в собі, ускладнюється раціональне мислення, і тут виникає потреба шукати нові методи контролю себе, своїх емоцій і т.д.

Цей шлях не простий, але розвиваючий та цікавий.

Я не хочу бути класним менеджером чи бізнесменом — я хочу, щоб мій продукт приносив людям користь та задоволення, щоб в їх життя привнеслось трошки більше щастя завдяки мому продукту. Якщо ви мене назвете, що я поганий бізнесмен чи менеджер, не такий крутий як хтось інший при цьому мій продукт приносить користь — я не ображусь на вас.

Є. Прийдіть на доу через пів року десь. У мене є ідея і я над нею працюю. Якщо ринок її не сприйме, то так і буде — напишу про фейл, якщо сприйме — будете за мене радіти або заздрити.

Я впевнений, що ви вважаєте себе класним програмістом, у вас величезний досвід (більше 20ти років), завдяки своїй класності та вірі в свою класність, ви зараз в Сан-Хосе.

Згадайте себе коли ви тільки починали свою кар‘єру програмістом в далекі 2000 — чи казал ви собі — щоб стати класним програмістом — треба мати досвід, треба знати алгоритми, математику, чи чули ви «навіть не пхаймя в програмування якщо в тебе не аналітичний склад розуму».

Наприклад, коли у мене будуть діти — я не посмію їм сказати — щоб займатись на піаніно, у тебе недостатньої довжини пальці. Це настільки неправильно, що наслідки просто катастрофічні. Я запитаюсь у себе — хто я такий щоб знати що їй треба, а що — ні? Чи дійсно я хочу допомогти, даючи йому цю настанову щоб убезпечити від майбутніх його розчарувань? Чи дійсно у нього є той страх, який був у мому досвіді і я хочу його від цього уберегти? А якщо малий зможе справитись з цим де я не справився — то він стане кращою версією мене, успішнішим, він зможе те, що я не зміг у свій час. Я з цим зможу справитись?

А ось як відобразиться на житті дитини моя допомога — «я не такий класний, тато був правим, у мене недостатньо великі пальці, я не буду кращим чим ось той». Наслідки для малої дитини лише цим не закінчаться — дитина не виграє конкурс бо вона ж знає, що у нього пальці менші, не отримає класну роботу бо ж буде думати — я не заслуговую бо у мене недостатньо практики у цьому, не стане підприємцем бо щоб стати підприємцем треба ним бути як мінімум в душі та з хорошою освітою, ось той закінчив бізнес тренінг, а я ні — він крутіший, а я — недостатньо крутий.

У цій ситуації, де хочеться дати пораду — не йди туди, у тебе немає досвіду, тут треба запитатись себе
Як це їй має допомогти?
А чи дійсно вона не справиться з тими труднощами?
А як би я справлявся з цим? А у мене були такі ситуації коли я не справився і більше не пробував?

Допомагати іншим людям треба в двох випадках — якщо вони просять та якщо їм загрожує загроза життю. Хоча навіть тут є купа нюансів.

Якщо у людини зародилось бажання творити — то цей імпульс треба підтримати.

Мій посил — якщо людина хоче, то все, що я можу зробити — це підтримати її щоб вона пройшла свій шлях та зробила для себе свої власні висновки. І тоді людина подякує, що я підтримував її не дивлячись нінащо і підтримка дала їй впевненість пройти шлях де було багато страхів. Лікувати, застерігати чи ще щось -на перший погляд — це блага справа, але ви самі все бачите — вона веде до невіри в себе.

З вашого дозволу напишу тут деякий текст.

=============
Щоб працювати над своїм стартапом, ти маєш:
бути підприємцем, як мінімум в душі
бути з хорошою відповідною освітою
бути з практичним досвідом в підприємництві

Якщо у тебе є переконання «я такий класний програміст, тому з мене вийде класний бізнесмен», то ти не станеш ніколи класним підприємцем. (p.s. — виходячи з цієї логіки, потрібно бути некласним програмістом?)
=========

Ось з чим може бути звучним:
Щоб познайомитись з симпатичною дівчиною, ти маєш:
бути класним
бути з хорошими навиками пікапа та практичним досвідом
мати класну машину, хату, мати багато грошей

Якщо у тебе є переконання «я такий класний сам по собі, у мене получиться», то ти ніколи не зможеш зустрічатись з класною дівчиною, бо тобі треба мати досвід, машини, квартири, і т.д..

А кому цей аргумент треба пам‘ятати автору статі чи «програмісту не підприємцю»?

Якщо у людини стаття відкликається, то значить вона «програміст який хоче, але боїться, не вірить у свої сили, оправдує чому не робити». Якщо не відкликається, то значить програміст — не підприємець.

Гадаю, що пам‘ятати це не потрібно, бо навіщо? Діма нікого не переконує, а ще раз нагадує звернути свою увагу на глибокі бажання творити які забиті страхами.

Якщо Діма буде пам‘ятати про програмістів/не підприємців, то і статтю можна було не писати, бо зведеться вона до речення — хочете — робіть, не хочете — не робіть, ви може підприємець, а може — ні.

Гадаю, що найчіткіший прояв того, що ви програміст/підприємець — це якщо прочитавши статтю — ви надихнулись і десь далеко в душі сказали «ех, класно пише», потім закрили вкладку і забули. Це може говорити про страх навіть подумати про те, що я так теж можу. А що буде, якщо у мене получиться? А як я буду справлятись з успіхом? А я його не зможу прийняти бо це страшно. А ще прийдеться розвиватись, наробляти зв‘язки, захищати свою думку, доводити свою правоту, бути в конфліктних ситуаціях де хтось знецінює ваш стартап. Як з цим усім справитись? Це страшно капець, тому може і ви пам‘ятаєте, що є програмісти/не підприємці щоб себе переконати і інших у цьому що «у мене не получиться бо я програміст/не підприємець, без хисту»? Якщо ви тут, якщо ви прочитали статтю, якщо ви потратили час щоб захистити тих, хто не підприємець — то чи не здається вам, що тут щось не ладне? Навіщо ви тратили час щоб написати про не підприємців? Як це комусь допоможе? А допоможе лише так — воно переконає на певний час що не варто і рипатись, знімить відчуття незадоволеності від схеми «я це хочу, але страшно спробувати».

Вибачаюсь якщо викликав негативні думки. Це я писав з власного досвіду.

Як на мене — програміст/не підприємець навіть полінується прочитати статтю не говорячи про те, щоб написати коментар в захист програмістів/не підприємців що їм не варто рипатись бо немає таланту підприємництва.

Діма, стаття надихаюча! А порівняння про програмістів, які не вчились в Гарварді — воно зароджує цікаві думки. Дякую.