Не те, щоб це прямо гумор, але свого часу розсмішив фрагмент з stdio.h під лінуксом:

/* Standard streams. */
extern FILE *stdin;  /* Standard input stream. */
extern FILE *stdout; /* Standard output stream. */
extern FILE *stderr; /* Standard error output stream. */
/* C89/C99 say they're macros.  Make them happy. */
#define stdin stdin
#define stdout stdout
#define stderr stderr

У нас на роботі періодично (ну, десь двічі на рік) передають старе обладнання дітям (дитячим будинкам, школам тощо) і військовим. Якщо найближчим часом щось таке буде, то я спробую зв’язатися з вами / додати вас до переліку (ну, там кожного разу складають перелік тих, кому треба, і якось між ними розподіляють). Але хтозна коли це буде.

«Резерв+», який начебто має бути особистим кабінетом, існує лише у вигляді мобільного застосунку (наприклад, осьо на Google Play для Android), а не сайту. Але там наразі все одно 404 після авторизації.

Тут у коментарях пишуть про 404 (принаймні при авторизації через Bank ID). У мене те саме.

P.S.: Це я конкретно про застосунок «Резерв+», а не про базу «Оберіг».

Так, вашу схему я б прийняв більше як «план мінімум». Ідея в тому, щоб у людини, яка хоче прочитати розділ про той чи інший алгоритм, не виникало потреби шукати термін.

Ну, і ... знаєте ... термінів багато. Якщо людина читає цю книгу як першу на своєму шляху, то їх навіть дуже забагато. І щоб запам’ятати, треба, щоб вони повторювалися. Я б, можливо, старався ставити як ціль розмістити їх в максимальній кількості місць, за умови, що для читача це не спричиняє дискомфорт (я до того, що тричі на одній сторінці повторювати не варто).

Зрозумів, дякую.

Я не намагаюсь насміхатись з тих чи інших слів. Я про трохи інше ... «Дизоксирибонуклеїнова кислота» в гуглі в мене повертає 73 результати. Але ніхто не сумнівається, що це є слово.
Не хочу повертатись до конкретних прикладів, але коли ми маємо широковживаний термін, то його є сенс подавати саме в тому варіанті, який широковживаний (в межах здорового глузду, звісно).

• Точності заради: пишеться «дезоксирибонуклеїнова», саме тому Ви побачили в гуглі в сотні разів менше, ніж могли би.
• Моя позиція: одне лише те, що для терміна (варіанта) А є більш частовживана альтернатива Б, не робить термін (варіант) А неправильним. (Звісно, у межах здорового глузду: термін (варіант) А має все-таки подолати певний поріг уживаності й/або бути несамосуперечливим. І, звісно, це не означає, що термін (варіант) А тепер доречно пхати всюди (наприклад, аби просто потішити своє его, мовляв, он подивіться, що я знаю, а ви лише про варіант Б чули), але й помилкою вживання А не є.)

Перепрошую за затримку з відповіддю. Спочатку зв’язався з Ігорем, потім пошукав старі записи, потім знову зв’язалися з Ігорем і розмірковували, чи все маємо право розповідати (ну, наприклад, чи маємо право розголошувати ціну придбання прав). Отже, за моїми оцінками так:

1. Найбільша стаття витрат, — це друк. Він обійшовся у середньому трішки більше $12 за примірник.
2. Друга за розміром стаття витрат — це люди. Навіть незважаючи на те, що частина учасників працювали безоплатно, тим не менш:
   • Перекладачам разом — щонайменше $1500. (Це оцінка Ігоря, він сказав в останній переписці буквально: «десь $1500 перекладачам». Мені здається, він недооцінює, але мені власну оцінку мені сформулювати важко. Тут слід зазначити, що це не бізнес-модель, а спроба зробити потрібну книжку, частина учасників — друзі, записи велися лише в окремих випадках, тому зараз усе відтворити складно.)
   • Одному з редакторів — $1500 (інший працював безоплатно).
   • Одному з учасників, що виконував технічні й трішки керівничі функції наприкінці — $500/місяць (важко згадати, скільки це тривало, можливо, до 3 місяців; знов-таки інші робили те саме, і навіть більше, безоплатно).
3. Третя за розміром стаття витрат — права. (Не певні, що можна називати суму — я участі на етапі придбання прав не брав, а Ігор свої старі записи не передивлявся з цього приводу, тож поки не називатимемо.)
4. Сирець оригінальної обкладинки — $300. (Ми могли цього не платити, якби розробили власний дизайн обкладинки або, можливо, навіть якби відтворили дизайн англійської обкладинки самотужки (здається, ми мали на це право), але віришили не заморочуватися.)
5. Шрифти — до $200.

Оскільки більшу частину витрат взяли на себе ми (здебільшого Ігор), а зберігання й продаж взяло на себе видавництво, то з кожної проданої книжки видавництво бере певну частку собі, а решту повертає нам, поступово компенсуючи нам витрати.

Дякую.

Як на мене, електронний формат в Google Play — це не найкращий варіант.

Ви про навігацію в конкретній книжці (CLRS), чи про засоби навігації, що загалом надає Google Play (наприклад, те, що там, наскільки я знаю, не можна зробити таблицю змісту багаторівневою)?

Якщо друге, то тоді таке запитання: а який сервіс для продажу й читання електронних книжок порадите?

insertion sort та merge sort

Дякую, зрозумів, прийнято.

Я б до вашого підходу додав би «перше вживання терміну в розділі» або «не частіше, ніж раз на 3 сторінки».

А як Ви ставитеся конкретно до запропонованої схеми:

максимум тричі:

• по-перше, у вступному тексті відповідного розділу, якщо там термін/ім’я згадується (там воно може «анонсуватися», мовляв, у цьому розділі ми розглянемо те, те й те),
• по-друге (і головне), в основному визначенні,
• по-третє, у примітках наприкінці розділу, якщо там термін/ім’я згадується (там може бути перелік/порівняння різних підходів)

?
Здається, це більше ніж лише «перше вживання терміну в розділі», але менше ніж «не частіше, ніж раз на 3 сторінки». Ні, я, здається, зрозумів: мова про те, щоб наводити оригінали терміна/імені не лише в розділі, де його введено (максимум тричі), а в усіх розділах, які його вживають?

Шароварщина — це дещо інше, але загалом згоден.

(Хіба що з кепкуванням над рідковживаними словами не згоден: коли слова не найпопулярніші, але певний ареал вжитку мають, то вони вже слова. Хоча, звісно, лише одне те, що вони існують, не робить їх доречними для будь-якої сфери вжитку.)

Перепрошую, не зрозумів. Якщо це стьоб/жарт/мем, то він пройшов повз мене, а якщо Ви серйозно, то навряд чи ми колись перекладатимемо ігри (принаймні я не чув, щоб хтось з поплічників, принаймні серед тих, з ким я останнім часом спілкувався, збирався за це братися).

По пунктах:

1. Попри все, в російській версії була дуже крута фіча: всі терміни дублювались англійським варіантом. Це дуууже зручно: вивчаєш матеріал і заодно вчиш терміни англійською.

   Згоден на 100%. Ми так і намагалися зробити, але сфейлили. Собі ми вирішили, що:

   • У тексті кожен термін (принаймні ті, що введено саме як терміни, тобто виділені жирним/курсивом), а також кожне ім’я/прізвище (звісно, реальних людей, а не абстракних Аліси/Боба з вправ) має дублюватися англійською, але:
     • не щоразу, а максимум тричі: по-перше, у вступному тексті відповідного розділу (якщо там термін/ім’я згадується; там воно може «анонсуватися», мовляв, у цьому розділі ми розглянемо те, те й те), по-друге (і головне), в основному визначенні, по-третє, у примітках наприкінці розділу (якщо там термін/ім’я згадується; там може бути перелік/порівняння різних підходів);
     • за винятком випадків, коли укр. термін повністю збігається з англійським (ну, наприклад, для «необмежена» наводимо «unbounded», але для «стандартна» не наводимо «standard»).
   • В індексі (покажчику), звісно, теж мають бути зазначені обидва варіанти (укр. і англ.).
   Але на практиці так вийшло не завжди, зокрема через брак часу (ми встановили собі свого роду deadline, і в прикінцевій фазі шукали лише серйозні помилки, ігноруючи решту). Буду вкрай вдячний, якщо Ви підкажете випадки (чи принаймні частину випадків), де вищенаведену схему було порушено (у будь-який бік: недостатнє зазначення оригіналів чи надмірне зазначення оригіналів). Або ж якщо Ви, не погоджуючись з ціює схемою, запропонуєте іншу.

2. Входові/виходові дані ... краще вхідні/вихідні дані

   Вживати «входовий» і «виходовий» замість «вхідний» і «вихідний» було обговореним і свідомим рішенням. Метою було уникнути двозначності слова «вихідний»:

   • вихідний як той, з якого виходять (синонім до «початковий»);
   • вихідний як той, який виходить чи через який (антонім до «вхідний»).
   (Хоча, по-моєму, це хибне рішення: слово «виходовий» є не якоюсь панацеєю, а всього-на-всього рідковживаним варіантом слова «вихідний», і воно також має обидва (!) значення. Тобто, по-моєму, ми не лише не вирішили проблему двозначності, а й додали нову. Я навіть, дописуючи цю статтю, хотів вставити «входовий, виходовий» як приклад того, що, мовляв, на жаль, у спільних рішеннях неможливо обійтися без чогось, що не сподобається якійсь частині команди, і ось приклад, що не подобається конкретно мені. Але на той момент це рішення перемогло.)

3. Розроблення алгоритмів — розробка алгоритмів

   Тут теж свідоме рішення. ДСТУ 3966:2009, додаток Г.5.1. (Хоча теж не можу сказати, що я цим абсолютно задоволений. По-моєму, у цьому є певна логіка, але оте ДСТУ частково намагається видати бажане за дійсне, намагаючись перетворити хиткі й не завжди актуальні нюанси в абсолютне правило.)

   • Відразу згадалося, хоч Ви про це й не питали: нумерація пунктів з пропусканням літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Це теж свого роду реверанс у бік ДСТУ. (І теж не всім у команді подобається. Але от від цього вже точно в наступному виданні відмовимося.)

4. Я б не старався уникати англіцизмів.

   Спочатку я на згаданій у статті шкалі «чи ставимо ми мету перекласти книжку настільки гарною мовою, щоб читачі могли вдосконалювати знання української за нею, або ж нам банально треба перекласти якнайзрозуміліше для більшості, хай навіть це призводить до явних кальок» був категорично на боці «найефективніше, найзрозуміліше для більшості; не викаблучуймося!». Потім мене частково переконали, і зараз я вже терпиміше ставлюся до спроб просування ближче до середини шкали. Хоча, мабуть, Ви маєте рацію, і ми надто захопилися, ухилившись у протилежний бік шкали. Критику прийнято.

Але ж «Капітал» Маркса вже публікували в українському перекладі, чи не так? Чи мета саме створити макет для друку, що був би під вільною ліцензію?

Ну, справедливості заради, по-моєму, це занадто. Якщо людина аргументовано висловлює позицію (хай неприємну особисто чи навіть хибну), не варто вважати його ворогом. Не хочу, щоб ми доходили до «сегодня он играет джаз, а завтра родину продаст».

Приблизно та сама відповідь, що й тут:

Подивимося. Хоча вільних ресурсів мало, а хороших книжок багато (я навіть не дійшов до тієї книжки, з якої збирався починати ☺️), тому, чесності заради, навряд чи цю книжку перекладемо саме ми. Але дякую за цікаву ідею.

У будь-якому разі, дякую.

Приблизно та сама відповідь, що й тут:

Подивимося. Хоча вільних ресурсів мало, а хороших книжок багато (я навіть не дійшов до тієї книжки, з якої збирався починати ☺️), тому, чесності заради, навряд чи цю книжку перекладемо саме ми. Але дякую за цікаву ідею.

У будь-якому разі, дякую.

Мова про цю книжку: Aditya Y. Bhargava. Grokking Algorithms. An illustrated guide for programmers and other curious people.

А мені особисто колись дуже давно сподобалась Steven S. Skiena. The Algorithm Design Manual. Про тому, що переклад, який я тоді читав (російський), був вкрай паскудний (помилка на помилці, причому часто викривляючи суть, наприклад хибна часова складність алгоритму; довелося взяти ще й англійський оригінал), але воно мені тоді читалося легше за CLRS (який, справедливості заради, на мій особистий погляд, і російською тоді було перекладено непогано; хоча не всі зі мною згодні). Саме тоді в мене виникла ідея перекладати книжки (починаючи зі Скієни) самому, причому одразу українською (але ідея так і «лежала б у шухляді» до скону, якби я не зустрів Ігоря).

Подивимося. Хоча вільних ресурсів мало, а хороших книжок багато (я навіть не дійшов до тієї книжки, з якої збирався починати ☺️), тому, чесності заради, навряд чи цю книжку перекладемо саме ми. Але дякую за цікаву ідею.

Справжня ціна — 1000 грн (раніше було ще менше — 800 грн). 1670 грн — це вже з націнкою від магазинів й інших третіх осіб. (За словами видавця, вони майже завжди роблять величезну націнку, тому він уже навіть не пробує з ними домовлятися.)

Докладно про нюанси не розповім (я особисто не брав участі в переговорах про права, знаю лише загальну картину), але права придбано легально.

Те, що ціна українською нижча за ціну оригіналу, я особисто для себе пояснюю тим, що:

1. Оригінал (і більшість інших перекладів) же продають не задарма, а з вигодою для себе (а ми, принаймні поки що, працюємо на збиток, заради ідеї).
2. Є імовірність, що під час переговорів про придбання прав нас просто пожаліли (і продали нам права дешевше, ніж могли б).

Так, звісно, через сайт видавництва: https://kis.prom.ua/p1039323974-tomas-gkormen-charlz.html. (Електронну версію* — через Google Play: https://play.google.com/store/books/details?id=HkzYDwAAQBAJ.)

* Але відразу чесно скажу, що на електронну версію скаржаться. Зазвичай люди звикли, що електронна версія має бути адаптивною — розбивати текст на рядки залежно від ширини екрану. А в нас електронна версія — це фактично той самий PDF (тільки DRM’нутий Google Play’ем), тобто сторінки показуються просто як є.

А чи є якась орієнтовна сума — у скільки загалом вилилася вартість виходу у світ перекладу?

Перепитаю Ігоря (він розповідав, але я вже не пам’ятаю).

І яка вартість подарованих університетам книг?(за винятком тих, які були сплачені паном Остапом)

За картинкою виходить, що подарували (не враховуючи сплачені Остапом) 123 книжки (за підписом до картинки чомусь 118 — але, мабуть, там просто забули про Івано-Франківськ). Якщо рахувати за ціною (на той момент книжки продавалися по 800 грн), то виходить 800·123=98400грн.

Чи не так? Якщо ви з Rust не працюєте то через рік ви його й забудете.

Не так. Конкретно Rust я не вивчав, але є мови, які настільки офігенні, що: (1) за рік невикористання Ви мову точно не забудете; (2) знання мови корисне не тільки безпосереднім використанням, а й розширенням світогляду, ті ж самі концепції можна з користю використовувати й у інших мовах (але в тій мові вони втілені елегантніше, тому там їх вивчити легше). Я не можу стверджувати, що Rust належить до цієї категорії (я його не знаю), але саме твердження «вивчати мову X, якщо не будеш її використовувати, ні до чого, за рік забудеш» у загальному випадку, по-моєму, хибне.

Хоча я не сперечаюся з тим, що теоретично той самий час можна інвестувати ще ефективніше. Але це вже вирішує кожен для себе, що для нього ефективніше.