Перепрошую за затримку з відповіддю. Спочатку зв’язався з Ігорем, потім пошукав старі записи, потім знову зв’язалися з Ігорем і розмірковували, чи все маємо право розповідати (ну, наприклад, чи маємо право розголошувати ціну придбання прав). Отже, за моїми оцінками так:
Оскільки більшу частину витрат взяли на себе ми (здебільшого Ігор), а зберігання й продаж взяло на себе видавництво, то з кожної проданої книжки видавництво бере певну частку собі, а решту повертає нам, поступово компенсуючи нам витрати.
Дякую.
Як на мене, електронний формат в Google Play — це не найкращий варіант.
Ви про навігацію в конкретній книжці (CLRS), чи про засоби навігації, що загалом надає Google Play (наприклад, те, що там, наскільки я знаю, не можна зробити таблицю змісту багаторівневою)?
Якщо друге, то тоді таке запитання: а який сервіс для продажу й читання електронних книжок порадите?
insertion sort та merge sort
Дякую, зрозумів, прийнято.
Я б до вашого підходу додав би «перше вживання терміну в розділі» або «не частіше, ніж раз на 3 сторінки».
А як Ви ставитеся конкретно до запропонованої схеми:
максимум тричі:
- по-перше, у вступному тексті відповідного розділу, якщо там термін/ім’я згадується (там воно може «анонсуватися», мовляв, у цьому розділі ми розглянемо те, те й те),
- по-друге (і головне), в основному визначенні,
- по-третє, у примітках наприкінці розділу, якщо там термін/ім’я згадується (там може бути перелік/порівняння різних підходів)
?Здається, це більше ніж лише «перше вживання терміну в розділі», але менше ніж «не частіше, ніж раз на 3 сторінки». Ні, я, здається, зрозумів: мова про те, щоб наводити оригінали терміна/імені не лише в розділі, де його введено (максимум тричі), а в усіх розділах, які його вживають?
Шароварщина — це дещо інше, але загалом згоден.
(Хіба що з кепкуванням над рідковживаними словами не згоден: коли слова не найпопулярніші, але певний ареал вжитку мають, то вони вже слова. Хоча, звісно, лише одне те, що вони існують, не робить їх доречними для будь-якої сфери вжитку.)
Перепрошую, не зрозумів. Якщо це стьоб/жарт/мем, то він пройшов повз мене, а якщо Ви серйозно, то навряд чи ми колись перекладатимемо ігри (принаймні я не чув, щоб хтось з поплічників, принаймні серед тих, з ким я останнім часом спілкувався, збирався за це братися).
По пунктах:
Попри все, в російській версії була дуже крута фіча: всі терміни дублювались англійським варіантом. Це дуууже зручно: вивчаєш матеріал і заодно вчиш терміни англійською.
Згоден на 100%. Ми так і намагалися зробити, але сфейлили. Собі ми вирішили, що:
Входові/виходові дані ... краще вхідні/вихідні дані
Вживати «входовий» і «виходовий» замість «вхідний» і «вихідний» було обговореним і свідомим рішенням. Метою було уникнути двозначності слова «вихідний»:
Розроблення алгоритмів — розробка алгоритмів
Тут теж свідоме рішення. ДСТУ 3966:2009, додаток Г.5.1. (Хоча теж не можу сказати, що я цим абсолютно задоволений. По-моєму, у цьому є певна логіка, але оте ДСТУ частково намагається видати бажане за дійсне, намагаючись перетворити хиткі й не завжди актуальні нюанси в абсолютне правило.)
Я б не старався уникати англіцизмів.
Спочатку я на згаданій у статті шкалі «чи ставимо ми мету перекласти книжку настільки гарною мовою, щоб читачі могли вдосконалювати знання української за нею, або ж нам банально треба перекласти якнайзрозуміліше для більшості, хай навіть це призводить до явних кальок» був категорично на боці «найефективніше, найзрозуміліше для більшості; не викаблучуймося!». Потім мене частково переконали, і зараз я вже терпиміше ставлюся до спроб просування ближче до середини шкали. Хоча, мабуть, Ви маєте рацію, і ми надто захопилися, ухилившись у протилежний бік шкали. Критику прийнято.
Але ж «Капітал» Маркса вже публікували в українському перекладі, чи не так? Чи мета саме створити макет для друку, що був би під вільною ліцензію?
Ну, справедливості заради, по-моєму, це занадто. Якщо людина аргументовано висловлює позицію (хай неприємну особисто чи навіть хибну), не варто вважати його ворогом. Не хочу, щоб ми доходили до «сегодня он играет джаз, а завтра родину продаст».
Приблизно та сама відповідь, що й тут:
Подивимося. Хоча вільних ресурсів мало, а хороших книжок багато (я навіть не дійшов до тієї книжки, з якої збирався починати ☺️), тому, чесності заради, навряд чи цю книжку перекладемо саме ми. Але дякую за цікаву ідею.
У будь-якому разі, дякую.
Приблизно та сама відповідь, що й тут:
Подивимося. Хоча вільних ресурсів мало, а хороших книжок багато (я навіть не дійшов до тієї книжки, з якої збирався починати ☺️), тому, чесності заради, навряд чи цю книжку перекладемо саме ми. Але дякую за цікаву ідею.
У будь-якому разі, дякую.
Мова про цю книжку: Aditya Y. Bhargava. Grokking Algorithms. An illustrated guide for programmers and other curious people.
А мені особисто колись дуже давно сподобалась Steven S. Skiena. The Algorithm Design Manual. Про тому, що переклад, який я тоді читав (російський), був вкрай паскудний (помилка на помилці, причому часто викривляючи суть, наприклад хибна часова складність алгоритму; довелося взяти ще й англійський оригінал), але воно мені тоді читалося легше за CLRS (який, справедливості заради, на мій особистий погляд, і російською тоді було перекладено непогано; хоча не всі зі мною згодні). Саме тоді в мене виникла ідея перекладати книжки (починаючи зі Скієни) самому, причому одразу українською (але ідея так і «лежала б у шухляді» до скону, якби я не зустрів Ігоря).
Подивимося. Хоча вільних ресурсів мало, а хороших книжок багато (я навіть не дійшов до тієї книжки, з якої збирався починати ☺️), тому, чесності заради, навряд чи цю книжку перекладемо саме ми. Але дякую за цікаву ідею.
Справжня ціна — 1000 грн (раніше було ще менше — 800 грн). 1670 грн — це вже з націнкою від магазинів й інших третіх осіб. (За словами видавця, вони майже завжди роблять величезну націнку, тому він уже навіть не пробує з ними домовлятися.)
Докладно про нюанси не розповім (я особисто не брав участі в переговорах про права, знаю лише загальну картину), але права придбано легально.
Те, що ціна українською нижча за ціну оригіналу, я особисто для себе пояснюю тим, що:
Так, звісно, через сайт видавництва: https://kis.prom.ua/p1039323974-tomas-gkormen-charlz.html. (Електронну версію* — через Google Play: https://play.google.com/store/books/details?id=HkzYDwAAQBAJ.)
* Але відразу чесно скажу, що на електронну версію скаржаться. Зазвичай люди звикли, що електронна версія має бути адаптивною — розбивати текст на рядки залежно від ширини екрану. А в нас електронна версія — це фактично той самий PDF (тільки DRM’нутий Google Play’ем), тобто сторінки показуються просто як є.
А чи є якась орієнтовна сума — у скільки загалом вилилася вартість виходу у світ перекладу?
Перепитаю Ігоря (він розповідав, але я вже не пам’ятаю).
І яка вартість подарованих університетам книг?(за винятком тих, які були сплачені паном Остапом)
За картинкою виходить, що подарували (не враховуючи сплачені Остапом) 123 книжки (за підписом до картинки чомусь 118 — але, мабуть, там просто забули про Івано-Франківськ). Якщо рахувати за ціною (на той момент книжки продавалися по 800 грн), то виходить 800·123=98400грн.
Чи не так? Якщо ви з Rust не працюєте то через рік ви його й забудете.
Не так. Конкретно Rust я не вивчав, але є мови, які настільки офігенні, що: (1) за рік невикористання Ви мову точно не забудете; (2) знання мови корисне не тільки безпосереднім використанням, а й розширенням світогляду, ті ж самі концепції можна з користю використовувати й у інших мовах (але в тій мові вони втілені елегантніше, тому там їх вивчити легше). Я не можу стверджувати, що Rust належить до цієї категорії (я його не знаю), але саме твердження «вивчати мову X, якщо не будеш її використовувати, ні до чого, за рік забудеш» у загальному випадку, по-моєму, хибне.
Хоча я не сперечаюся з тим, що теоретично той самий час можна інвестувати ще ефективніше. Але це вже вирішує кожен для себе, що для нього ефективніше.
Ну, наприклад, тим, хто певен, що за межі GitHub ця інформація не вийде. (Я сам досі не знаю, чи може вона вийти. А от помилятися люди можуть запросто.)
Можливо: що в акаунт FreeSpeechEnthusiast у такі-то моменти часу заходили з таких-то IP-адрес. Більше того: IP-адреси і параметри оточення підказують, що акаунт FreeSpeechEnthusiast і (умовно) акаунт Xxx мають одного власника. А ще: акаунт Xxx платний, і за нього платили з кредитної картки, зареєстрованої на (умовно) людину Yyy Zzz.
Ну, для суспільства такі явно корисніші, ніж ті, що вдало приховуватимуть.
Зрозумів, дякую.