Розігруєте сухпаї русні, що на фото?))) І не шкода вам айтішників?))

Дякую за статтю. Влучно, і коментарі це підтверджують)) Колись однією з причин переходу на фриланс було небажання працювати з ідіотами (найбільш культурне слово, яке можу підібрати) в Україні. Останні роки починаю розуміти, що причина не у здібностях, а саме у культурних особливостях. Дехто з тих, хто страшенно бісив багато років тому, вже змінився, і причина у багатомісячних відрядженнях за кордон щороку. Ті, хто барахтається в межах України, і виїжджають хіба на відпочинок до Туреччини, так і залишаються... (запікано)

Існує думка, що одиники об’єднуються на якомусь етапі, інакше вижити неможливо)) Працювати вдома, поряд з маленькими дітьми, складно, більшість знайомих фрилансерів шукають будь-які можливості, аби цього не робити. Коли діти дорослішають, то можливість провести літо в горах чи на узбережжі океану (3-6 місяців), не відриваючись від роботи, складно переоцінити. Можливість будь-якої миті змінити вид за вікном лікує від вигорання. Щодо стосунків, то це проблема. Кілька разів відносини закінчувалися у грудні, коли я мав їхати на гірськолижку на 2-3 місяці, а дівчата не любили такий відпочинок, чекати тебе всю зиму ніхто не буде.

Прочитав статтю і зрозумів, як скучно живуть українські айтішники на галерах. Це ж як треба нелюбити свою роботу, якщо половина вважає, що кількамісячна відпустка з мандрами у радіусі 100 км від дому лікує вигорання і надає сил... Чим же Ви займаєтеся на роботі? Може, варто змінити професію?))) Діана з малесеньким 6-місячним тріпом по Азії виглядає в цій компанії супергероєм!

Як фрилансер, намагався спробувати жити в усіх обласних центрах. Дніпро — єдине місто України, з якого їдеш будь-куди з полегшенням))
Те, що запам’яталося найбільше:
1 Нема ні ресторанів, ні барів за межами центра! Відкриваєш гугл карти в пошуку ресторану, і завжди тобі пишуть «до найближчого 3-4 км» (центр). І мова не тільки про ресторани, але і сферу послуг загалом, якщо треба будь-що, дуй в центр
2 Завжди страшно переходити дорогу, навіть на зебрі і на зелений. Більш нахабних водіїв в Україні нема.
3 Прогулятися містом (до того ж ресторану) неможливо не тільки через пункт № 2, але і місцеві «аромати», що відбивають апетит.
4 Вийти на пробіжку нема де. Після марафону в Дніпрі всі розмовляють не про трасу, а про № 3: там воняло тим, а під мостом отим, ітп Вечірня пробіжка неможлива через погане освітлення, а парки справляють якесь гнітюче відчуття
5 Колись я був роллером, і гірше за Дніпро для міського фрірайду тільки Запоріжжя. Те, що очі бачать дорогу, не означає, що вона є. Я любив катнути «нічну» на 50 км, і з того часу запам’ятав жахіття: лечу я вниз по Карла Маркса, матюгаюся на дорогу, аж раптом все потухло. Все, думаю, помер! Ан ніт, побачив сіті лайт, якось затормозив, запитав місцевих, що трапилось і отримав відповідь типу «так вже 22 година, нащо світло на вулиці». Я не пригадую, чи то було 22, чи 00 годин, але це було точно не вночі і... це був шок.

Пригадувати далі не хочу, краще вийду на терасу, аби подихати океаном, і забути найскоріше усе те, що описав вище.

Это проблема работы на открытой террасе по всему миру. Ничего, привыкаешь с временем, уже не замечаю

Навыков продаж мало, нужно быть еще и ПМ-ом, который сам себя заставит работать после дня покатушек) Аналогично работа во время фестивалей. Работать с утра до обеда, а потом идти на Атлас Викенд, и не упиться там, ведь утром кому-то надо работать)))

Зауважу, що у деяких випадках маленька ціна — оплата за тестове завдання в рамках реального проекту. Не знаю, який % таких проектів, але я стикався з цим на власному досвіді..

Португалія скасувала «штрафні санкції» до 30 жовтня. Решта країн ЄС такого рішення не приймала, тому подорожувати неможливо, але жити легально, так

Рік починався як завжди: після Нового Року гірськолижка, потім серфінг та трейл на Канарах (про який згадували у статті), потім пару тижнів серфінгу в Португалії, але... локдаун, і я досі живу в Португалії. Дивлюсь на цифри коронавірусу в Україні, і бажання повертатися якось нема...

Неудобно работать на песчаном пляже, а вот на побережье, в ресторанчике, отлично! Завтрак, кофе, работа с красивым видом. Что не так?)

Параноей владельца?))

Пандемія на пару років. Вирушаючи у подорож, є шанси застрягти через локдаун на багато місяців. Мандрувати з офісним фул таймом ризиковано =)

+1