... та вже давно перемогла, за три дні вони справились )))
Але це коштує 1000 життів щодня. А ще 2000 отримують поранення і вибувають на деякий час чи назавжди.
— «сеятєль зради». У тебе є пруфи чи ти як завжди..?
Нічого собі... моя повага! Знайшов пару цікавих проектів для підтримки. Дякую і так тримати!
Дякую. Теж розглядав мисливські АК, але десь бачив інформацію що це дуже «поношені» запаси із складів мінооборони.
Відіслати листа з описом ситуації максимальній кількості колег, бажано включити в розсилку закордонних замовників так колег.
Фуу... типовий хам.
протирічить
— Ніт. Якщо навчитись уважно читати
А вступ — це типу такий завуальований закид? Мовляв «...ну ви вєдь панімаітє — еті біндеравци за русскій язик расстрєлівают...». Шановний, у нас вільна країна і це багатомовний ресурс — пишіть як вам удобно. Проблеми мови вигадані і навязані
Явна провокація, ніхто ніколи не набігає. Вашу маніпуляцію легко спростувати почитавши коментарі під російськомовними статтями.
евентлуп, шардінг — ок, але якщо це якісь основи, базис? Наприклад — що таке ООП? Це так чемно вказують вам на ваше місце?
У тому то і справа що стресу небуло зовсім. Я почував себе абсолютно комфортно навіть До співбесіди. І вже тимбільше після того як зустрів колегу. Питання елементарні початкового рівня і сам факт що мені їх задають вже говорить про те що про мене думають...
Можливо малось на увазі те, що люди — це соціальні істоти, для яких характерна емпатія, взаємопідтримка і т.д. Звісно ніхто нікому нічого не винен і ви абсолютно легально можете здати своїх дітей до притулку, «покласти» на батьків і «не жити в очікуванні». Не обмежувати себе нічим. Саме через це, там у самому почаку говорилось про те що універсальної відповіді немає. Тільки через те що хтось може перевести зоров’я мами у долларовий еквівалент, а для когось саме питання не прийнятне.
Просте питання — (Що спонукає вас, людину у якої всі «Українські» проблеми у минулому заходити на Український ресурс і обговорювати ці самі проблеми?) Де тут я вам щось навішував? :)
Тобто... знову без відповіді... Ви будете здивовані, ніхто з «агресивних» тракторістів не дав відповідь на це просте питання ))) Всі починають говорити про «пригорання» про «бамбіт» і про «нє твайо дєла». Багато пишуть простині про те що їм всі заздрять і бояться повторити їхній подвиг, але ніхто ніколи не відповідає на це питання ))))
Тобто, вам по-суті відповісти немає чого. Тому ви і зливаєтесь у «зачепило» і «пигорає». Я ніде не стверджував що в освіті немає проблем. До вас у мене було одне конкретне питання — що саме вас спонукає заходити на Українські ресурси і доводити всим що в Українських дітей немає майбутнього при тому що у вас самих вже все добе і вам особисто немає чого перейматися?
Колись говорив з одним Ізрайлитянином. І от якось ми дійшли до теми еміграції де я з сумом розповів йому про те що з України виїжджає все більше людей, і що саме гірке у тому що я з цими людьми згоден, що на данний момент це мабуть найкращий варіант. Тоді він мені сказав цікаву думку — що «Євреїв на данний момент у світі живе більше закордоном ніж у самому Ізраїлі і це нормально. Життя в Ізраїлі не мед, там треба постійно боротися і не кожен може назвати себе борцем, але серце кожного з них гріє думка про те що десь у світі є ЇХНЯ національна держава. У кожному куточку світу вони тішаться з того що десь є дім, де вони завжди свої, де живуть такі-ж як і вони. Місце де вони завжди знайдуть прихисток. Можливо якби така держава існувала раніше — то не сталося-б в холокосту... » Так от, я дуже радий що у цілому світі серед багатьох націй і держав є МОЯ держава, з жахливою корупцією, бєспрєдєлом прокурорів, поганими дорогами, Зєлєнскім і всим оцим от ось... , але це моя країна, країна де я вдома, де свій. Країна де мені ніхто ніколи не скаже що я Панаєхал, ніхто ніколи не буде вернути носа від мого східнословянського Акценту. Країна де на моїх дітей не будуть навішувати ярлики через іхнє «дивне» ім’я. У моїй країні я можу бути собою, мені непотрібно ламати чи змінювати свої звички, уподобання чи переконання. У себе вдома мені нетреба підлаштовуватись чи адаптуватись. Мої діти ростуть чітко усвідомлюючи хто вони за національністю, вони живуть у рідному мовному і культурному середовищі. У них немає роздвоєння національної приналежності. Їм не портібно з сумом розповідати що їхні батьки утекли від звірств НКВС чи КГБ, і тим більше їм нетреба опустивши очі зізнаватись що їхні батьки — це «ковбасні» емігранти. Дяка Богу мені покищо немає чому тікати зі своєї рідної землі і втрачати все задля якоїсь примарної мрії. Проблеми є, і їх багато, але тікаючи від своїх ми також знаходимо чужі, а гірше за все що ми втрачаємо себе самих.
Зі святом рідненькі! Слава Україні!
#Яповертаюсь #Язалишаюсь
От чому ви тусуєтесь на українских сайтах? Чому ви тут пропагандуєте якісь ідеї, просуваєте своє бачення? Якщо ви виїхали, і щасливі з того, упевнені у майбутньому своїх дітей, що спонукає вас кожного разу заходити на явно НЕ емігранський форум вашої конкретної країни і доводити щось своїм колишнім співгромадянам? Ви задавали собі таке питання? «Чому для мене важливо переконати Українців в Україні що вони лузєри а я пабєдітєть па жизні і вапщє красавчік?»
Звісно все це за одну зарплату. І на всі притензії: «ну ти-же прафєсіанал?» А зараз вони виявляється «зайчікі», бо тепер вони «прафєсіанал» мимо дядіного кармана
Амінь