податкова в Іспанії сама сувора у всьому ЄС.

Важко в це повірити, коли стикався з французькою податковою

Додатково кожен рік подеється RENTA де ти зобов’язаний вказати іноземні доходи і активи

Хіба так не всюди? У Франції кожна людина (податковий резидент) зобовʼязана подавати щорічну декларацію доходів (навіть якщо там самі 0), активів (при чому не лише у Франції а і в усьому світі), нерухомості (+хто і на яких умовах і в які терміни цю нерухомість використовує), всі рахунки за кордоном і залишки по ним, абсолютно все про свій сімейний стан навіть якщо він не змінився і дітей, тощо. Я навіть здивований чому вони не просять флюрографію. Не подав, забув, помилився, запізнився, надав неточну інформацію — штраф. Причому доходить до абсурду — француза що 3 роки був у полоні в Ірані тепер кошмарить французька податкова, бо він всі 3 роки що був у полоні не подавав податкову декларацію, а мав би (rmc.bfmtv.com/...​atif_AV-202604100424.html). Іспанія так вміє?

Якщо не вказав щось — це вважається тяжким податковим злочином.

А в якійсь країні це не так? І штрафи за таке зазвичай дуже кусаються. Наприклад, один давно забутий і незакритий банківський рахунок за кордоном може обійтися в штраф від 1.5 до 10 тисяч євро за кожен рік недекларування (тобто 10 років = від 15 до 100 тисяч євро штрафу).

В Іспанії є КІК. Що не доплатив і ОАЕ — доплачуєш в Іспанії.

Точно так само як і Франції. Мені знається це загальноєвропейська норма

Що таке село в метрополітен ерія? Це реальне село чи передмістя, де економічне і соціальне життя зконцентроване в місті, а будинок — це на вихідні і поспати?

Звичайно, що життя в центрі міста підходить не всім. Але і еміграція саме в село, а не передмістя в максимум 2 годинах від роботи в 1 сторону, це скоріше скоріше виняток. Якщо мова про США, то люди хочуть будинок Sunnyvale чи Mountain View, а не в Північній Дакоті (хоча я майже впевнений що ніяких бомжів, туристів, чи навіть інших людей там може не бути на багато миль навкруги)

50 км від Мілану це як Комо, де все ок, так і якесь Роццано чи Ломмелліна (рандомне село з карти де...нічого немає).

А багаті самотні пенсіонери поганого обирати не будуть. Хоча головна фішка Сан Ремо це велодоріжка на багато десятків кілометрів вздовж моря. Не думаю що пенсіонерам це дуже цікаво.

Що там з цінами на нерухомість 50км від Парижу, Ліону і Марселю?

50 км це багато, ціна нерухомості в 50 км від Парижа не дуже дорога — десь 1000 євро метр в містечках з вокзалом приміських поїздів і 600-700 євро метр в селах без вокзалу (десь Diant). Але неочевидно нащо там жити — роботи немає, інфраструктура може і є, але далеко. Автобуси в такі села якщо і їздять то 2 рази в день. Школи чи садочка ймовірно немає, поліції теж немає (є жандармерія, але це більше внутрішня армія, а не поліція), плюс єдиний ресторан в радіусі 10 км це автомат, що продає розігріту заморожену піцу (десь так www.lecourrierdelamayenne.fr/...​en-service-sur-la-commune).

озеро Комо (особливо біля міста Комо) — це майже Швейцарія і коли я іноді буваю в центрі Комо біля озера чи в ресторані, то швейцарську німецьку чути чи не частіше ніж італійську.

І нерухомість в Комо не зовсім дешева

Чи все таки є нюанси?

Нюанси в тому, що якщо жити в селі в 50 км від Мілану, то там може не бути ні лікарні ні школи ні громадського транспорту, а інфраструктура розсипається під ногами бо місто не має достатньо податків на ремонт. Сміття можуть вивозити нерегулярно, а у випадку інциденту поліція може приїхати години за 2-3 бо їхати здалеку (або не приїхати).

Якби я обирав щось в Італії, я б дивився в сторону Сан Ремо чи Вентимілії, але особисто мені Франція зрозуміліша.

Там точно є причинно-наслідковий звʼязок? Мігранти не поїдуть в гірші умови ніж у них вже є. Можливо відмова від натурального господарства і приток мігрантів мають спільну причину — наприклад наявність кращих альтернатив?

У відмові від натурального господарства є переважно 2 причини — технічний прогрес і відкрита конкуренція + трохи інерція. На сьогоднішній день дрібне індивідуальне домогосподарство не може навіть теоретично конкурувати з міжнародними корпораціями в плані вартості продукції і часто в плані якості теж. Тому існування сіл (не передмість великих міст з низькоповерховою забудовою а саме сіл) економічно більше не має сенсу і вони поступово зникнуть в усьому світі (десь швидше, десь повільніше).

Карта в тому пості лише підтверджує тренд що в Італії відбувається концентрація населення в економічно активних зонах (навколо найбільших міст, біля узбережжя і в горах — там де є робота в секторах сервісу і туризму). Хіба ні? А зменшення населення сконцентроване в економічно непривабливих регіонах десь на півдні і на островах не біля узбережжя. Хіба ні?

В Мілані може здатися що населення зростає і нерухомість тільки зростає в ціні, економіка на підйомі, тощо, але за рахунок внутрішньої міграції з периферії + зовнішньої, а не органічного зростання в цілому.

Субурбанізація — це теж урбанізація. Люди переїжджають в пригороди Мілану і Риму (бо центри стали занадто дорогими), а не в глухе село в горах Базиліката.

Фактично місто територіально росте, навіть якщо його адміністративні кордони не змінюються. Саме тому для визначення міста частіше використовують терміни як «агломерація», де саме місто — це лише його частина (часто дуже маленька або навіть крихітна частина, так Париж це десь 10-15% паризької агломерації по населенню і менше 1% територіально)

Найбільші 3 італійські агломерації — міланська, римська і неаполітанська це понад 10 млн людей (майже 20% населення всієї Італії). І населення цих 3 агломерацій росте, тоді як населення Італії скорочується. Це і є гіперконцентрація.

Не думаю, що там є що писати на лонгрід.

Без прив’язки до якихось конкретних брендів (бо не хочу щоб це сприймалось як реклама), але загалом у Європі зараз вистачає фінтех-сервісів, які цілком ок ставляться до нерезидентів і відкривають їм рахунки.

Правила фінмоніторингу в ЄС та країнах поза його межами (наприклад у Великій Британії чи Швейцарії) суттєво відрізняються. Тому якщо один необанк чи класична установа дає відмову, є сенс просто спробувати ще в різних юрисдикціях та різних банках. Хтось із них із великою ймовірністю таки погодиться відкрити рахунок.

В Україні з 2019 року діє закон «Про валюту і валютні операції» zakon.rada.gov.ua/laws/show/2473-19 який скасував архаїчні і каральні радянські норми і ліцензії, де мати рахунок за кордоном вважалось майже злочином і зрадою. Але в суспільній уяві психологічні обмеження все ще залишились (що цілком очікувано з огляду на майже 0 рівень довіри людей до влади, особливо коли мова йде про фінанси)

Багато де.

В Італії, мабуть, довше всіх в Європі працює тренд на гіперурбанізацію (або гіперконцентрацію). Економіка майже не зростає і навіть той мінімальний ріст відбувається лише 2-3 найбільших містах (що типово для сервісної економіки), тому хоч якась високооплачувана робота теж є лише в цих 2-3 містах, куди переїжджають (чи хочуть переїхати) всі, хто може і ще не на пенсії. Це + демографічна криза, де навіть з мігрантами, населення все одно скорочуються, створює умови за яких нерухомість в віддалених містах без роботи і сервісів (лікарні, школи, громадський транспорт) коштує майже нічого, а іноді 1 євро (бо немає попиту = немає вартості).

Цей тренд скоро буде/чи вже є в кожній першій країні Європи, бо автоматизація сільського господарства + деіндустріалізація призводить до того, що ніякого економічного сенсу жити не в місті вже давно немає, бо люди вже не живуть з городів, а індивідуальне домогосподарство фізично не в змозі бути ефективнішим за неймовірних розмірів агрохолдінг.

Я тут не набачив яким же чином отой інвестор, ну якщо він законослухняний, буде вкладати в

З того, що може працювати.

Український банк -> (P2P) -> ZEN, Revolut або Dukascopy (будь-який який приймає резидентів України) -> (SEPA/Swift) -> IBKR (чи будь-який інший брокер) -> ETF

Обмеження НБУ дійсно дуже сильні, бо уряд намагається щоб всі інвестували в ОВДП, але частка невеликих рітейл інвесторів там — капля в морі.

і треба пояснювальна бригада. там точно через «тобто» кредитні кошти змішані з коштами інвесторів? Автор точно не ллм з накрученою температурою?

Тут було багато правок тому що я хотів максимально спростити пояснення і обʼєднати категорії. Використання кредитних грошей і використання грошей інвесторів це зовсім різне, але і там і там використовуються «не свої гроші» щоб прискорити ріст «свого капіталу». І це природньо збільшує ризик, але і потенційну винагороду.

Я проводив технічні і матч співбесіди як для msft так і тепер для goog (багато десятків співбесід) . Жодного разу обрана мова для співбесіди не була проблемою і ніяк не впливала на результат.

Що саме? Синтаксис і стиль коду на відповідність code convenstions і якісь можливі помилки типу копі-пасти, проблем з памятю чи непокритих тестами частин коду?

А бізнес логіка? Навіть якщо агенту віддати всю документацію (якщо вона є) для розуміння бізнес логіки, то яка ймовірність що він її зможе правильно інтерпретувати і знайти відповідність в коді?

одному PR на 5к рядків коду і 70 файлів.

А ревьювер-людина зможе це якісно заревьювити і зрозуміти що саме змінилось? Це треба було б розбити на 10-15 ітеративних PR, якщо це не якась внутрішня експериментальна штука, яка реально в prod не використовується (і то не факт).

Це може і довше, але дебажити те, що нароблять 5к рядків в 70 файлах без адекватного ревью може стати ще довше.

Чи є реально різниця в епоху LLM і vibecoding якою саме мовою писати C#, C++, Python ?

Для вирівнювання цих перекосів є дотації від багатших районів до бідніших у фактично всіх країнах Західної Європи. Це не ідеально, але краще ніж нічого.

Єдиний спосіб цього уникнути це повна централізація оподаткування, де всі гроші спочатку попадають у центральний бюджет, а потім вже центральний бюджет вирішує кому більше потрібно. Але це створює величезні корупційні ризики, бо місцева влада фактично більше нічого не вирішує, а центральна вирішує переважно на користь центру (столиці) — як було в Україні 1990-2020.

впливові та багаті(я про дійсно багатиї, а не людей із млн якихось акцій у зйомній квартирі) люди втратять на цьому

В економіці все взаємоповʼязано і коли владі треба гроші для оплати популізму на чергові вибори — ті «люди в зйомній хаті з млн в акціях» постраждають одні з перших, бо їх активи ліквідні і прозорі. Приклад — це те, що зараз відбувається в Нідерландах www.imidaily.com/...​pto-stock-and-bond-gains . Думаю, що багато голландців зараз розглядають варіант переїзду в десь в Цуг чи інші частини Швейцарії як тільки хвиля експатів з Дубаю, що все скупають, трохи спаде.

податки в бідних районах БІЛЬШІ ніж в дорогих

Це доволі типово. І у Франції і в Швейцарії теж так і всі до цього звикли. Причина в тому що місцеві соціальні витрати і сервіси фінансують з місцевих податків і бідніше населення потребує більше соціальних витрат, але в той самий час — це значно менша податкова база (бо в бідних немає що оподатковувати) і це змушує бідніші райони сильно піднімати податкові ставки, що в свою чергу відлякує багатше населення і коло замкнулось.

В Швейцарії цей «географічний арбітраж» — це національний спорт. Можна зекономити сотні тисяч франків податків на рік просто переїхавши з Лозани і Нюшателя в Цуг чи Швіц. Але навіть в межах 1 кантону як Цюріх можна зменшити податки на десятки тисяч в рік переїхавши в будинок навпроти бо він адміністративно в іншому містечку і Steuerfuss (мультиплікатор податку) падає з 1.29 до 0.9

В Італії такі оптимізатори теж були esodati. Спочатку звільнились на ранню пенсію, а потім в держави закінчились гроші і вони залишились і без пенсії і без роботи і без виплат.

Хіба в Німеччині основна частина пенсії не накопичувальна? Хто скільки відклав, той стільки і має? А хто вийшов на 4 роки раніше- на 4 роки менше відкладав?

Це абсолютно нормально, що ринок оренди регулюється і оподатковується державою. І це абсолютно нормально і правильно мати чіткі правила проти дискримінації і спекуляцій на ринку нерухомості. Як і закони, які б сильно обмежили бажання інвестувати в нерухомість «про запас» щоб стояла пустою і не використовувалась для економіки.

Тим не менш тут є кілька нюансів:

— Закони не мали б змінювати вже існуючі договори (тільки нові) — бо це змінює правила гри прямо під час гри і такий підхід відлякує інвесторів, змушуючи їх дорожче оцінювати юридичні ризики (а менше інвестицій = менше будови = менше пропозиції на ринку житла = посилення житлової кризи)

— Всі ці заборони і обмеження просто трохи прикривають (і то не факт) реальну проблему — недостатню пропозицію. І жодні заборони не покращать ситуацію з житлом, якщо його банально не вистачає. Для реального вирішення проблеми потрібно більше будувати, щоб «неадекватні лендлорди» були покарані ринковими умовами.

Але будувати більше, довго і дорого, а часу і грошей немає, тому для «вирішення» проблеми приймають якийсь закон який нічого не вирішує, зате звучить гарно і виглядає як боротьба добра (тих хто приймає цей закон) зі злом (поганим лендлордом). Бо виборні цикли короткі, а результат від інвестицій в побудову додаткової нерухомості дасть дивіденди років через 10-20, а коштуватиме бюджет вже сьогодні.

Дуже просто піти на дільницю і проголосувати коли в 65 років це головна подія місяця в твоєму житті. Трохи складніше піти на дільницю коли тобі 30 і в тебе робота, діти, гуртки, якісь курси, домашні справи які треба встигнути зробити за вихідні бо в робочі дні треба працювати, та і немає жодної великої партії які б не були орієнтовані на пенсіонерів (бо це математично вигідніше).

Треба дозволяти голосувати з 16 або 14 років і дозволяти голосувати віддалено (через інтернет) щоб спробувати щось змінити.

Тут справа навіть не у конкретних пропорціях за що голосують старші люди, а в питомій вазі їх голосів.

Як було раніше — людей 65+ було 11% населення, а тепер 20% (data.worldbank.org/...​P.65UP.TO.ZS?locations=GB)

Ще й голосують вони в 2 рази активніше за інших. Тому виходить що їх вплив не 20%, а всі 33%. І ніхто з політиків у демократіі не зможе виграти вибори якщо проігнорує 1/3 виборців і буде їм пропонувати щось, що їм не вигідно. При таких пропорціях голоси 65+ фактично вирішальні майже завжди.