Погоджуюсь, Пілсудський невдалий приклад.

Але це не міняє суті аргументу. Я не доводив, що сильний лідер автоматично будує інститути. Я заперечував цю тезу:

Парламентсько-президентська система не підходить Гетьманату, країні, де завжди керували гетьмани.

Це лише зручне виправдання слабким інституціям та низькій політичній обізнаності електорату.

По суті так і є — виборець є першопричиною. Але це не знімає питання архітектури.
Система має витримувати низьку політичну обізнаність електорату через інститути, противаги, незалежні органи. Демократія так і працює, щоб амортизувати популістичні ідеї.

Коли виборець голосує абияк — це діагноз суспільству. Але коли система це ковтає і дозволяє створити монополію влади без противаг — це вже діагноз інституціям.

Обидва діагнози правильні одночасно.

Мав на увазі інституцію.
І так, погоджуюсь — парламент втратив суб’єктність ще на етапі формування списків. Що і було частиною аргументів Портнікова.

Ви не розумієте суть задач і обовʼязків МОУ. «Генерал керує МОУ» звучить логічно рівно до моменту, поки генерал не почне самостійно визначати оборонний бюджет, яку зброю купувати і в якій війні брати участь ітд. Це політичні рішення, а не військові.

Щодо «Гетьманату», то це НЕ історична закономірність, це самовиправдання поганого управління. Польща теж мала Підсудського. Франція мала Де Голя. Вони побудували інститути, а не культ особи.
Зеленський став диктатором не тому що Україна так влаштована, а через те, що парламент добровільно здав свою суб’єктність.
Це різні речі.