Можливо ця стаття — «Воспоминания выживальщика из Боснии» hyperprapor.livejournal.com/357807.html
В
Принципова рiзниця у тому що СРСР розвалився всього 30 рокiв тому i про Україну можуть ще думати як про частину тих земель якi раша типу зараз «збирає». От пересiчний європеєць похилого вiку й мiркує: хай цi колишні совки помiж собою розбираються, не хочу за них встрiвати.. А Фiнляндiя для них своя — стара, буржуазна країна, її i без НАТО боронити будуть.
раша напала на нас згідно з таким списком ’приводів’: денацифікація, демілітаризація, бажання вступити до НАТО і ЄС, біолабораторії, розробка ЯО, обмеження прав російськомовних, може ще якесь марення пропустив)
Якби всі розмовляли тільки українською мовою зі списку пішло б тільки ’утиск прав російськомовних’ - ваще супер: путiн напав би з
Фея: Нічого не поробиш, я маю сказати вам правду: всі, хто піде з дітьми, помруть наприкінці подорожі...
Кішка: А хто не піде?..
Фея: То помруть на кілька хвилин пізніше...
©’Синій птах’ Моріс Метерлінк
Джордж Карлін — про патріотизм:
’Я ніколи не міг збагнути гордості за націю. Як на мене, гордість має відноситися до чогось, чого ти сам досяг, а не до того, що сталося випадково. Бути ірландцем — це не вміння, а хибна випадковість. Ти ж не скажеш «Я пишаюся, що народився 16 травня» або «Я пишаюся схильністю до раку товстої кишки». То якого *** ти пишаєшся тим, що ти американець, ірландець чи інша шваль?’
Ну щодо освіти та її релевантності є старий анекдот:
«Що має робити інженер за цю зарплатню? Нічого. І навіть трохи шкодити!»
Про евакуацiю — я вже залишав комент про те як я виїхав за власним квитком на потязi, який був заявлений як евакуацiйний, але по факту нiхто нiкого не вивозив i я подорожував сам-один у купе, а купе поряд було взагалі пустим, органiзацiя на 5+ (сарказм): dou.ua/...rums/topic/37947/#2393598
Буде як з тими що під час 2 світової по льохах ховалися, вангую діалоги:
— чому ви не з’явилися до мобілізаційного пункту за місцем проживання?
— та у відрядженні був, повістку не отримав
— що, всі 27 років?!
— так, відрядження трохи затяглося)
Якщо прийдуть зi зброєю то лячно стане погранцям)
Кстати, возникла мысль: вот Израиль воюет со дня основания государства (1948), а по факту вооруженные столкновения между арабами и евреями происходили с
Вчора (23 травня) продавалася 2 серія марок вже з «витраченим кораблем». Я в Івано-Франківську, прийшов до поштамту десь біля 14 години, черга була великою, але не на квартал, як у Києві.
Проте! Походу наш народ у будь-якій незрозумілій ситуації починає будувати совок. З’ясував що якісь розумово-обдаровані ентузіасти організували другу чергу, куди треба вистояти окремо, записати своє прізвище та телефон у зошит, щоб перешкодити масовим закупівлям. Цікаво, хто потім за цим зошитом звірятися буде — робітниці пошти? їм що більше зайнятися нічим?!
Плюнув та пішов. Бісять!
ггг, если молоко покупать по бешенным ценам — на бетонометры не хватит)
Вот он лайфхак как хитрованы-продаваны дурят нашего брата айтишника: 1 кг помидор расфасовать на 3 судочка, поставить треть цены (что логично), формошлеп не умеет считать и покупает, радуясь как все дешево, profit! Какое коварство)
Прежде чем стучать модератору открыли бы профиль того кого обвиняете. Кожаев — достойный форумчанин со стажем, мастер ножевого боя и автор полезных статей.
Че вы народ стращаете) Вангую что мест в лагерях и тюрьмах уже не осталось — там пленные буряты сидят.
Напомнило анекдот про блондинку в плену у дикарей:
— Выбирай: буду-буду или смерть!
— Я честная женщина и выбираю смерть!
— Ок, смерть через буду-буду
Анекдот фтему:
— Ну ти шо, блін, інтелігент, чи що?
— Аж ніяк... Таке ж бидло, як і ви...
(втомлено) ну які ми до біса царі — такі ж державні кріпаки як і ви
О, згадалось пiд настрiй, iз Жадана:
Будда сидів на високій могилі,
Будда споглядав будяків цвітіння.
Навколо степи і баби похилі,
й країна — спорожнена тиха катівня.
Старий адвентист між мандрованих дяків
або ж дяків, хоч яка в тім різниця?
Чумацькі шляхи, жебраки, повні дяки,
що спустять твої мідяки по пивницях.
Будда відпустив оселедця по плечі,
читав бароккові євангельські мантри,
водив за собою зграї малечі,
в корчмі заливаючи про власні мандри.
Хоробрий Будда зупиняв ординців,
лякаючи пеклом, обіцяючи карму,
і знову з бабами сидів наодинці,
дивився на степ, мов на згублену карту.
Похилий Будда забирався в дзвіниці,
дивився на степ і молився на сонце —
великий і грішний, чистий і ниций,
забувши тенденції, відкинувши соціум.
Померлий Будда лежав на могилі,
розгублено навстіж розкинувши руці.
І баби, мов коні, під спекою в милі
іржали до сонця в журбі та розпуці.
©Сергій Жадан
По сюжету на Марсе выжил.. нет, не скажу кто — это самый козырный спойлер)