Обгрунтування і висновок вірні. Для фізичних систем. По великому рахунку, мозок людини, власне, теж є такою системою. Всі вони, завжди стремляться перейти у вигідний енергетичний стан з мінімумом енергії з максимумом «гешефту». Вроді все як Ви сказали. Але, тут є пара нюансів: (І) увес «гешефт» заключається у набутті спокою і (або) балансу та (ІІ) все це притаманно існуванню неживої матері. На відміну від цього, життя — це, перш за все, рух і розбалансованість. Справедливості ради, потрібно сказати що деякі люди теж можуть перебувати у цілковитому спокої і збалансованості. Зачасти — все життя. Їх називають сомнабули.
Я би не хотів, щоб мої діти, скористались Вашою логікю. А Ви?

«...

великі компанії та корпорації на юридичному рівні вже заборонили користуватись чатом

» і, правильно зробили.
Не спеціаліст у тестуванні але, на інтуїтивному рівні, така заборона виправдана з тієї точки зору що застосування чату блокує розвиток самого користувача. Мова йде, навіть, не про професійний а, загальний, інтелектуальний розвиток. Тут, мабуть, у мене почнуть цілитись квашеними помідорами та тухлими яйцями хоча, спочатку, нагадаю снайперам про поведінку народу у перші години та дні війни. Я звернув увагу що переважна більшість людей, одразу кинулись до своїх смартфонів і т.п. гаджетів. Чому? А, з тією ж задачею що і для ChatGPT — порадь щось, мені, безпорадному. Як, на мене, це неприпустима поведінка для Homo sapiens і яку можна охарактеризувати як цілковиту залежність чогось. Причім, така залежність, нічим не виправдана.
Ради справедливості зауважу що я ні в якій мірі не проти смартфонів, ChatGPT і т.п. Але, користуватись ними, необхідно відповідально. На жаль, якраз, почуття відповідальності переважній масі гомосапієнсів, явно не притаманне. ІМХО

...

в інтернеті

:)

Тоді, чому Anna. Може, все ж таки, Ganna? :)

«Жодної англомовної» може?

Так, звісно.

гуглтранслейт краще на англійську перекладає, ніж на українську

Тут, не така проста ситуація. Після кількох сотень, перекладених гуглом статей на різних мовах, я замітив одну цікаву річ. Майже бездоганний переклад, з будь якої іноземної на україньску, виходить у двох випадках: якщо стаття була написана до, приблизно, 50-х років прошлого віку або, коли автору, сучасної статті, не менше 60 років що, знову ж таки, повертає нас до 50-х років. Мій особистий висновок: сучасним писакам не притаманні не тільки культура викладу та письма а й, елементарне знання граматики. На, жаль, сам до них відношусь.

І я за те, щоб вчили.

Примусово?! Спробуйте на мені. :)

Правда законом це не зробити.

Так, а я, про що? Що зававажає, тому хто хоче, вивчити будь яку мову? Може те, що я, її не хочу вчити?

Сперечатись, про англомовний колектив, коли йде мова про програмістів, не буду. Ніколи не стикався з ними. Стосовно, міжнародних колективів. Про що Ви говорите? Якщо, у якомусь колективі висока ступінь «токсичності» взаємин від незнання кимось мови а, культура спілкування теж, виключно залежить від цього то, з цим колективом, щось не так на глибшому рівні. Повторю Вам те що вже писав вище: "

Я чотири роки працював у одному міжнародному науково-дослідницькому проекті. Учасники з 5 країн. Жодна, із них, неангломовна. Вся документація велась на національних мовах. Причім, це була одна із основних вимог для учасників. Коли ми, почали більше детально знайомитись із темою досліджень, доводилось багато читати англомовної літератури написаної, наприклад, китайцями. Від цього читання не тільки у мене мізки закіпали а, навіть, у тих, хто знав англійську. Тоді, я знаходив оригінал статті на китайскій мові і, на гугл транслейт. Виходило — просто чудово. Лише тоді я зрозумів настільки це був правильний підхід.

До цього додам. Це, не перша моя співпраця, в такого роду колективах. Англійською писали, лише юридично значимі документи але, цим займались окремі юридичні (бухгалтерські) фірми. Суперечки, інколи образливі фрази, непорозуміння і т.п., між членами колективу, теж були але, знову ж таки, це було на професійному грунті і, аж ніяк, не стосувалось знання мови.

«Какая разніца» і голосує. Їм то, яка різниця. Вони, ту англійську, не вчили і вчити не будуть. Ви уявляєте собі Колю Катлету, на заняттях, з підручником і т. д? Я, ні. А, таких як він, там переважна більшість.

О, диво! Всі три роботодавці, після кількох уточнюючих питан про «крайню необхідність» знання англійської, почали самі сумніватись у цьому. Один із них, точно не пожалкував!
До чого я веду. У деяких претендентів на посаду такі амбіції що ніяких бюджетів не вистачить ні нижче середнього ні вищого рівня. Доведено практикою. :)

По питанню статей,

Я їх перекладаю для себе. Якщо орієнтуєшся у темі досліджень, то важливо вхопити суть. Літературний аспект, в цьому плані, не дуже важливий.

С приводу роботодавців

Я чотири роки працював у одному міжнародному науково-дослідницькому проекті. Учасники з 5 країн. Жодна, із них, неангломовна. Вся документація велась на національних мовах. Причім, це була одна із основних вимог для учасників. Коли ми, почали більше детально знайомитись із темою досліджень, доводилось багато читати англомовної літератури написаної, наприклад, китайцями. Від цього перекладу не тільки у мене мізки закіпали а, навіть, у тих, хто знав англійську. Тоді, я знаходив оригінал статті на китайскій мові і, на гугл транслейт. Виходило — просто чудово. Лише тоді я зрозумів настільки це правильний підхід.

В ІТ

Тут, заперечувати немає що. Все вірно. От тільки, біда в тому що 90% тих хто ратує, на цьому форумі, за поголовний англійський, саме ІТішники. Насправді ж, в Україні, кому потрібен англійський, заледве сягне 5% населення. І то, це максимум.

и то, с их слов,

— це ключова фраза. Хехе.

що передбачає культуральну адаптацію, зрозумілі жарти і т.і.)

Згадую серіал «Альф» з неперевершеною озвучкою від Євгена Малухи. Ностальжі ..

За останні п*ять років переклав на українську біля тисячі англомовних наукових статей (хімія, фізика) та кілька сотень з інших мов. Постійно веду переписку на англійській мові з їхніми авторами.Причім я, ні в зуб ногою, в англійській. Хіба що, у рамках шкільної програми яку, капітально підзабув.
Живу за кордоном 9 рік. Країна не англомовна. Із моїх друзів та знайомих (може, сотень 3-4 набереться) англіську знають десятка два максимум.
Оголошень про найм на роботу, виключно із знанням англійської — море розливанне. Відіслав таким штук 5-6 своїх резюме де було чітко вказано: англійської не знаю! Три роботодавця згодились на співбесіду.
Висновок: до одного місця ці закони та ініціативи. Безумовна потреба у знанні аглійської мови стосується 3, максимум 5% населення.