Senior Project/Delivery Manager
  • Львівський IT Кластер розпочинає масштабну вакцинацію працівників ІТ-компаній

  • Львівський IT Кластер розпочинає масштабну вакцинацію працівників ІТ-компаній

    Ну такоє. Навіть з імовірністю 0.001% це залишається російською рулеткою. Особливо для осіб із підвищеною згортуваністю крові. Бо для них це вже 1%, а це вже не так мало...

  • «Демонтаж ФОП-моделі — це шок для ІТ-ринку України». Що думають IT-компанії про законопроєкт щодо посилення захисту працівників

    Як мінімум ще 2 компанії з топ-5

  • «Демонтаж ФОП-моделі — це шок для ІТ-ринку України». Що думають IT-компанії про законопроєкт щодо посилення захисту працівників

    Ну, за фактом дехто і так вже багато років працює виключно за такою схемою.

  • «Демонтаж ФОП-моделі — це шок для ІТ-ринку України». Що думають IT-компанії про законопроєкт щодо посилення захисту працівників

    Можна подумати, що:
    1. В ґасударствє немає шовінізму від слова зовсім. Років так із 300, ага. І саме термін «нацианальна азабочєнниє» має ілюстрований щирість широкої расєйської душі. Можу лише поспівчувати — з роками співвідношення мінятиметься і далі не на користь адептів узкаґа міра.
    2. Що крадуть виключно носії української мови. Тут одразу ні, і не лише тому, що в ґасударствє таке явище існує в не менших масштабах, а й тому, що достатньо лише уважніше придивитись та прислухатись до так званих «еліт», і не лише в приватному, а й у публічному житті. Там і близько немає українського менталітету. Є лише хохляцько-малоросійський, що вже понад 300 років полягає у сліпому поклонінні всьому московському. Включаючи, як я вже зазначав вище, готовності красти і прос...ти накрадене.
    3. Тут справа не в «нацианальна азабочєнних», а саме навпаки — в довічного мавпуванні всього, що відбувається в ґасударствє. От тільки ресурсів на два порядки менше, а так же хочеться розкішного життя...

  • Молчание ягнят. О чем вам не расскажут на собеседованиях в токсичную IT-компанию

    Там на сайті в розділі Leaders якщо глянути галерею, одразу відпадає бажання офер приймати :)

  • «Однажды в Одессе», або Пригоди киянина в перлині Чорного моря

    Luxoft detected

  • Молчание ягнят. О чем вам не расскажут на собеседованиях в токсичную IT-компанию

    Ну міг би і написати, що компанія каліфорнійська, що дядю-тенісиста в кепці звати Майк, що серед топових клієнтів — Майкрософт та ЛінкедІн, що хед оф девелопмент у них змінюється практично щомісяця, ну і ще багато чого, що не заборонено NDA :)
    І так, 8 тижнів — це щось занадто. Рік тому офер було отримано за 8 хвилин. Хоча, вагова категорія інша, то правда. Ну і так, після реджекта офера ще 8 тижнів тенісист бомбив різноманітними варіантами :)

    ПС і взагалі, відгук про це диво індустрії варто на трошки іншому ресурсі опублікувати (назва якого на наступну літеру абетки)

    Поддержали: Iryna Shepilova, Vlad
  • Як я перехворів на COVID-19. Data-driven підхід

    Судячи з того, що на графіку «день із найгіршим почуттям» — 27.10, когнітивні здібності ТС на момент його складання не відновились.

  • Навіщо розвивати українську мову в ІТ-секторі

    Не варто бавитись у софізми. Ваша логіка ВИГЛЯДАЄ стрункою, але за нею приховано один ФАКТ. Певний сусід ВЖЕ нав’язав ВАМ свою мову, культуру і звичаї. ВИ прийняли це за належне. І цим ВИ плюнули в пам’ять СВОЇХ предків. А у сухому залишку — це все відбувалось виключно в рамках моралі «шахтарської ковбаси».

    Все інше могло би обговорюватись, якби мовна ситуація була як у нормальній країні, не сильно постраждалій від чужого колоніалізму — Нідерландах, Данії, Італії. Або хоча б у постраждалій, але з високим почуттям власної гідності і з розумінням, що мовою колонізатора послуговуватись на рівні держави не варто — Чехія, Польща, Фінляндія. Натомість із піною біля рота намагаєтесь відстояти право бути Біларуссю або Ірландією. З банальних меркантильних міркувань. Одне питання — навіщо вам взагалі ця Україна і ця її незалежність? Ви ж будуєте альтернативну Росію.

  • Навіщо розвивати українську мову в ІТ-секторі

    Капець який караул. Зовсім як у тому анекдоті про Брайтон-Біч: «Ми сдєсь сорак лєт живьом, а еті аміріканци нікак ні виучат рускій».

    ПС просто смішно, коли про утискання одвічних прав російської пишуть люди на прізвища Кравець та Хоменко...

  • Навіщо розвивати українську мову в ІТ-секторі

    Хто саме «ці люди»? Кого хто до чого змушує? Хто кого переробляє?
    Давайте по пунктах.
    В Україні живе понад 130 народів. Як, зрештою, в будь-якій пересічній європейській країні. Серед них є і татари — киримли та казанські, і караїми, і кримчаки, і греки — уруми та румеї, і поляки (до яких, до речі, відношусь я), і росіяни, і біларуси, і чехи, і німці, і євреї, і вірмени, і румуни, і роми, і мадяри, і ще понад сотню інших. Ніхто нікого не примушує зрікатись ані своєї етнічно-культурно-релігійної свідомості, ані мови, звичаїв та обрядів. Якби це було б не так, я б перший про це говорив, оскільки сам є представником меншини.
    Але є пара наступних моментів.
    Перше — збереження етнокультурнорелігійної ідентичності є завданням кожного індивідуума. Це наш головняк — як зберегти і передати це дітям. Це головняк наших історичних батьківщин. Це абсолютно не має бути головняком України та українців, єдине завдання яких — не заважати і по можливості сприяти етнокультурнорелігійним меншинам.
    Друге — Україна має дбати про корінні етнокультурнорелігійні спільноти — українців, киримли, караїмів, кримчаків, інших, якщо такі себе визнають окремим унікальним етносом, який не має власної країни та/або народу поза Україною — приміром, гагаузи, уруми та румеї могли б оголосити себе такими, якщо немає бажання бути субетносом турецького або грецького етносів.
    Третє — має бути мова міжнаціонального спілкування. В нормальній країні це мова титульної нації. І не варто кидати камінням, це всього лиш означає народ, за яким названо країну. Очевидно, що Україна — це країна українців. Так само як очевидно, що певний час ці сутності називались відповідно Малоросією та малоросами, а також Руссю та русинами. Отже, в Україні мовою міжнаціонального спілкування є українська. Це ніяк не обмежує жодні права.

    ПС якщо вже мірятись так охота — мої польські предки з’явились в Україні в XIV сторіччі, коли тут росіянами і не пахло.

  • Навіщо розвивати українську мову в ІТ-секторі

    І так, для уникнення двозначності переформулюю дещо своє висловлювання:

    і в Харкові, і на Донбасі... більшість — зросійщені українці, яким втовкмачили, що україномовні українці там — меншість, відтак більшість просто переключилась на російську, як начебто більш поширену
  • Навіщо розвивати українську мову в ІТ-секторі

    Я народився і виріс на Донеччині, знаю, про що кажу.
    Так, на сьогодні публічно російськомовних українців більше. Але звідки вони взялись? Якою мовою розмовляли/розмовляють вони, їхні батьки, діди-баби і т.ін. вдома? Якою мовою їм співали колискові? Той, хто стверджує, що російська на сході України домінувала завжди, просто не знає історії. Своєї власної історії. Історії свого власного роду врешті-решт.

  • Навіщо розвивати українську мову в ІТ-секторі

    Не сперечаючись із точністю цього твердження зазначу, що навіть це не означає, що українці мають переходити на російську. Тим більше перебуваючи в більшості. Ситуація з українцями в Україні має бути точно такою ж, як з росіянами в Росії, фінами у Фінляндії, німцями у Німеччині, французами у Франції і т.ін.

    ПС Для зацікавлених раджу ознайомитись із джерелами часів Російської імперії, профінансованими імператорським домом Романових, яких важко запідозрити в надмірному українофільстві. З них чітко видно, що на території сучасної України протягом сторіч домінували саме українці, плюс на півдні татари (втім навіть у Криму українці становили другий за чисельністю етнос). Тож було б дещо самовпевнено заявляти, що ці землі ніколи не мали жодного стосунку до України. Більшовики, формуючи національну політику, розуміли з ким/чим мають справу. Те, що мало не надто достатній стосунок до України (Кубань, Донщина, Стародубщина, північно-східна Слобожанщина), Росія сторіччя тому одразу забрала собі.

  • Навіщо розвивати українську мову в ІТ-секторі

    О, харківська закалка поперла.
    Знаю я не з чуток ситуацію і в Харкові, і на Донбасі. І там, і там більшість — зросійщені українці, яким втовкмачили, що вони — меншість. Те саме відбувається по всій Україні на схід від Збруча. А далі — шлях Біларусі та Ірландії.

  • Навіщо розвивати українську мову в ІТ-секторі

    Ви пишете, що у країнах Балтії подібні дії з боку РФ неможливі, при цьому замовчуючи, що в Україні російськомовні почувають себе набагато комфортніше. То все ж таки може причина не в тому, що в Україні російськомовні якось не так себе почувають?

  • Навіщо розвивати українську мову в ІТ-секторі

    Армію розвалив Янукович, його навряд чи вийде запідозрити в махровому українському націоналізмі.

  • Навіщо розвивати українську мову в ІТ-секторі

    От саме шведомовні мешканці Фінляндії вважають себе не фінами, а шведами. Бо вони і є шведи. А фіни давно вже всі розмовляють фінською. Бо це нормально.
    Швейцарія від початку була солянкою трьох мовно-етнічних спільнот, кожна з яких домінує в своїй частині країни. Те саме стосовно Канади та Бельгії.
    І так, в умовній Німеччині доведеться розмовляти реальною німецькою, англійської буде замало, аби не почувати себе в такому собі мовному гетто...

  • Навіщо розвивати українську мову в ІТ-секторі

    Колись, коли я був більш запальним і менш скептичним, я вірив, що Україна може бути українською. А потім зрозумв, що навряд чи. Подивіться на всю історію України — суцільні Самойловичі та Прокоповичі, Пушкарі та Барабаші, Носенки, Іскри та Кочубеї. Як кажуть: «три українці — то партизанський загін і зрадник». Правда в тому, що більшості українців як тому шахтареві байдуже — ковбаса чи колбаса, а може kiełbasa, sausage чи wurst. Аби було за що її купити. А найлегший спосіб мати за що купити ковбасу — це продати свою гідність. Байдуже кому. Але найпростіше самі знаємо кому і чому. Саме звідти ті всі Самойловичі та Прокоповичі, Пушкарі та Барабаші, Носенки, Іскри та Кочубеї.
    І потім пишуть тисячі і мільйони, що «рускій язик — радной». Кому? Їхнім батькам? Дідам та бабцям? Прадідам та прабабцям? Це ж так легко — забути, якою мовою розмовляли твої предки і не зважати, що твоє прізвище «чомусь» звучить «как-то нє па-рускі». Це ж так легко — переконати себе, що українська для тебе не має жодного значення. Це ж так легко — втовкмачити собі, що «Кієв (Днєпр, Палтава, Данєцк, Вінніца, Житомір, Хєрсон, Адєсса) всєгда бил(а) рускоязичним(ой). Набагато складніше просто дізнатись історію власного роду. І зрозуміти, що саме в тому і є цінність — продовжувати її, цю історію, продовжувати свій рід. Це зрозуміли 100 і більше років тому поляки, чехи, фіни, литовці, безліч інших народів Європи. Це досі не зрозуміли українці, біларуси, купа народів, що досі залежать від РФ. Бо так звичніше. Бо так легше. Бо у 40-30-20 переучуватись ліньки. Та й до 20 не особливо хочеться бути білою вороною. От і маємо більшість юних, молодших за відновлену Україну, яким ця Україна до лампочки. Бо можна носити паспорт із тризубом, розплачуватись гривнями, вимахувати синьо-жовтим прапором, але при цьому культивувати мову, культуру і звичаї іншого народу. Як казав Пьотр Аркадьєвіч Столипін: «Народ, не имеющий национального самосознания — есть навоз, на котором произрастают другие народы». Це саме про українців.
    На цьому ставлю крапку і виходжу із дискусії. Оскільки за все своє життя переконався в одному — українці ніколи не назвуть речі своїми іменами і будуть доводити, що російська їм рідна, а українську нав’язують силою. Аж поки ковбаса не стане вигіднішою за колбасу, kiełbasę, sausage або wurst.

← Сtrl 12 Ctrl →