Свинцевий автомобільний акумулятор + лабораторний блок живлення + якісний понижуючий перетворювач типу такого www.aliexpress.com/item/4000315671112.html повністю закриває потреби живлення USB-гаджетів за десяту частку від ціни ecoflow, а головне, ще є у наявності.
З підвищуючим перетворювачем (можна взяти готовий для живлення від прикурювача автомобіля або скрафтити самому) можна потягнути і ноутбук.
Забезпечувати автономне живлення чогось потужнішого в умовах квартири недоцільно.
Стосовно малого терміну служби автомобільного акумулятора і небезпеки експлуатації — по-перше, сотню циклів до його смерті ще потрібно самим дожити в умовах війни і зими, по-друге, будь-яка штука що накопичує енергію має потенціал вивільнити її у вигляді вогню чи вибуху:
Звісно, у невентильованому приміщенні негерметичні акумулятори використовувати не можна через реальне виділення аерозолю сірчаної кислоти, але при наявності балкону це теж варіант.

До того як акумулятор помре нам ще треба дожити.

Ніяк. У порядку спадання споживання енергії:
1. Ноутбук + монітор + кастомерське залізо споживає в середньому 150-200 Вт по 10 годин на добу, перебої з електрикою насправді тільки погіршують ситуацію через витрати часу на рестарт системи, повторні запуски обірваних тестів, релогіни через кляті двохфакторні авторизації і т.п.
2. Електрочайник і індукційна плита, в квартирі немає газу. Економити шляхом використання газових туристичних пальників і витратно, і вони на фронті чи на випадок повних блекаутів нам ще знадобляться. Варки супів годинами не практикую, чай заварюю великим термосом на півдня, мінімізувати далі без витрат часу замість виконання проектних завдань нікуди.
3. Холодильник.
4. Пральна машина.
Решта споживачів (освітлення саморобними регульованими світлодіодними лампами, зарядка телефону,...) ледь помітні в загальному балансі, посудомийками, пилососом, кондиціонером не користуюсь.

А що потрібно мені, щоб ці фотоелементи виготовити?

Банківська карта з грошима і акаунт на Aliexpress
Але при великому бажанні можна виготовляти і самі елементи, наприклад, розпилюючи корпуси силових діодів і транзисторів або паяючі тисячі діодів у прозорих корпусах:
blog-potolok.ru/...​-tranzistorov-ili-diodov

Можна довести до ще більшого абсурду, виготовляючи мідно-закисні елементи по технологіям минулого сторіччя: cleanenergywiki.org/...​=Cuprous_Oxide_Solar_Cell

Ти не можешь власними руками зібрати ячейку сонячної панелі.

Самі сонячні елементи в домашніх умовах виготовити так само нереально, як виготовити бензин, заправити балон за газом чи дістати інші «низькотехнологічні» компоненти, побудувати пічку з нормальною тягою теж скоріше мистецтво.
Але маючи певні знання з електроніки, можна знайти і прості комбінації з вже готових елементів. Наприклад, вольт-амперна характеристика десяти кремнієвих елементів близька до характеристики USB-зарядних пристроїв старого типу, така конструкція заряджає телефон і павербанки: imgur.com/a/p6Qo9XC
Або, 30 послідовно з’єднаних елементів з діодом і обмежувачем напруги imgur.com/a/sXumP6j практично ідеально узгоджуються з вимогами до заряду свинцевих акумуляторів.
Звісно, сьогодні я б таким не займався, але у далекому 2014-му я був аспірантом зі стипендією в 2700 грн, і тодішні потенційні ризики війни доводилось проробляти зі значно меншим бюджетом...

Солнечная панель 350 Ватт 12 Вольт — это ток 30 Ампер.

Ці 350 Вт за вікном квартири діляться на 10-20 через хмарність і поглинання в склопакеті, площу вікна доведеться використовувати частково щоб уникати затінення частини панелі (затінення одного елемента різко знижує потужність всієї колонки елементів у великих панелях, і всієї панелі в малих).
Максимум досяжного в міській квартирі — підтримувати заряд телефону, і то не без заморочок з контролерами заряду і перетворювачами напруг, перевірено практикою: imgur.com/a/moPe0oY

В городе вообще не вариант, т.к. куча помех от импульсных источников питания.

Неактуально під час блекауту, чи навіть віялового відключення у межах району, звісно якщо не мати сонячного інвертора, автономно працюючої від ДБЖ комп’ютерної локальної мережі чи інших джерел завад.
Навіть на трьохметровий шматок дроту встромлений в 50-омний антенний в квартирі починає працювати прийом аматорських станцій на 40 метрах.
Є інша проблема — на SW крім BBC я не виявив англомовних новин, ще є російськомовне міжнародне радіо Китаю, решта просто не має сенсу через мовний бар’єр.
В умовах блекауту на MW можна спіймати дві-три українські хвилі і 3-5 російських, але у мене є сумніви щодо життєздатності наших станцій при подальших обстрілах.
Так що якщо не бути прямо-таки фанатом радіо, запасати щось понад провідних навушників для роботи FM у телефоні немає особливого сенсу.

Віялові відключення особливої підготовки не потребують: змінити графік роботи, мати справні аккумулятори в ДБЖ/ноутбуці/телефоні, як резерв, мати павербанк для телефону. Відверто кажучи, мало які таски вимагають негайної реакції і безперебійності роботи, а телефону з мобільним інтернетом достатньо для більшості мітингів.

Стосовно «виживачу» при серйозних руйнуваннях інфраструктури — вивчайте практичний досвід переживших подібне, я базуюсь на розповідях переживших знайомство з руськім міром, в порядку наростання значимості проблем з часом:

1. Запаси павербанків, одноразових батарейок швидко закінчуються, єдине практично застосовне джерело електроенергії для їх поповнення, що не потребує підготовки та витратних компонентів — сонячна батарея. Але майте на увазі, що сонячна батарея потребує спеціальних контролерів для узгодження зі споживачем, а пікова потужність батареї реалізується тільки під прямими сонячними променями. Діліть заявлену потужність на 10 при хмарному небі, діліть на 2 якщо сонячна батарея за склопакетом всередині приміщення, зовсім погано якщо і вікна не дозволяють зорієнтувати на сонце.
Стосовно павербанків, майте на увазі пожежонебезпечність літієвих батарей:

2. Бензогенератори і автомобілі працюватимуть довше, за умови підвезення палива, але в міську квартиру їх не поставиш, а попит буде великий. Але потреби в електроенергії будуть знижуватись, тому що...

3. Базові станції мобільного зв’язку мають обмежену ємність батарей. В нормі вони розраховані на підвезення розгортання мобільних дизель-генераторів, але в зоні бойових дій цим ніхто не займався. При локальних проблемах можно спробувати залізти на дах багатоповерхівки або дерево, але при маштабному блекауті це може не допомогти.

4. Без новин на війні починає їхати дах, важливо мати радіоприймач АМ-діапазонів, FM має обмеження по дальності меньше 100км. Існують альтернативи, наприклад, супутникові радіоприймачі, але це дуже рідкісний гаджет в умовах України.

5. При відсутності електрики і наявності газопостачання — можна обігріватись відкритою газовою духовкою, зважаючи на всі ризики такого рішення.

6. Нарешті при відсутності ще й газу, на перший план виходить навіть не опалення, а приготування їжі — в умовах неможливості оперативної доставки готової до вживання їжі, потрібно на чомусь готувати овочі і крупи. В умовах міста, за декілька тижнів на паливо підуть всі магазинні горючі речовини, всі дерев’яні паркани і дерева, почнеться моральний торг з приводу можливості палити меблі і книги. Альтернатива — довго вимочувати крупи в воді до хоч трохи розм’якшеного стану, але подібне харчування гарантує пошкодження зубів.

Електротяга останньої милі у вигляді погружчиків, деяких аеродромних машин та подібних застосувань має давню історію, як і цілий клас «marine battery» і стандартів для польового живлення дрібної техніки. Але все це є тонким шаром поверх стаціонарних електромереж або бортових мереж великої техніки, яка живиться вуглеводневим рідким паливом.

Мій основний пойнт був у тому, що військові застосування, теоретично, дозволяють закрити очі на «соціальні» проблеми типу економічної недоцільності у перехідний період чи навіть взагалі, залишивши чисто технічну доцільність, і продемонструвати в умовно замкненій системі приклад її спроможності замінити традиційну в малих маштабах перед маштабуванням на країни і континенти.

Навіть не вдаючись у фундаментальні фізичні обмеження типу калорійності різних типів палива, механізмів перетворення енергії чи їх зношування і обмеженості ресурсу, відсутність подібних прикладів має насторожувати. Імовірність війни в центральній чи західній Європі зараз виглядає фантастикою, як в Україні років 15 тому, але якщо мені б довелось обирати іншу країну для життя, відсутність подібної відповіді і ступінь залежності енергетики від зовнішнього газу чи перетоку між сусідніми країнами для балансування некерованої зеленої генерації для мене тепер виглядає як фактор ризику того ж типу, що й сусідство з рашкою.

Дивно, що під час війни ніхто не замислюється над тим, що військова техніка — це в принципі не про економіку і рентабельність, вимоги до часу життя в бою після розконсервації як правило мізерні, і здавалось би, це мав би бути ідеальний плацдарм для експериментів з накопичувачами водню, паливними елементами на металевих паливах та подібних екзотичних ідей, подібно до того як комп’ютерна техніка і мікроелектроніка отримали основний буст саме за рахунок воєнних застосувань.

Прикладів подібних розробок можна знайти чимало, по типу розробок повітряно-цинкових батарей, які б на «заправних станціях» замінювались касетою і регенерували цинк з відходів роботи батареї на стаціонарних заводах: electric-fuel.com/...​ir-history-and-time-line

Тим не менше, за вийнятком окремих ніш, танки, ББМ, значна частина дронів, вся пілотована авіація і ракетна техніка, підводні човни — все це навіть не немагаються переводити з ДВС на електрику і тим більше на спроби збирати розсіяну енергію на місці. Вже з огляду на відсутність подібної «екологічно чистої» військової техніки, потрібно добряче подумати, чи справді навіть найрозвиненіші країни готові до переходу на зелену енергетику, навіть якщо піти на колосальні затрати і забудувати одиниці відсотків площі вітряками і сонячними панелями, затопити ще десяток відсотків від водосховища і забудувати акумуляторними або воднеадсорбуючими станціями. Віддача ж добування нафти, побудови військової техніки і оборони на аутсорс виглядає лицемірством з точки зору кінцевого імпакту на екологію і ставить під сумнів необхідність всіх цих зусиль взагалі.

Суміжно з військовою тематикою ідуть всякі аналоги ДСНС, техніка для добування ресурсів, вантажні автоперевезення, пасажирська авіація та інші цивільні галузі, де вимоги до потужності і автономності техніки мають вирішальне значення, і для яких успіхи електромобілів для проїзду з дому в офіс в умовах мегаполісу з тривалими стоянками не промаштабуються. Навіть при вирішенні проблем стаціонарного накопичення енергії або термоядерного синтезу, нас скоріше за все чекає відродження технологій в дусі синтезу Фішера-Тропша і отримання синтетичного вуглеводневого палива з атмосферного вуглекислого газу за рахунок електроенергії саме через те, що десятки відсотків застосування енергії взагалі — це саме подібні задачі «останньої милі».

Думка про те, що спалювати вугілля чи вуглеводні, роблячи складний ланцюжок з «короткого замикання» електронів в хімічних зв’язках — теплової енергії — механічної енергії — електроенергії, або накопичувати енергію затопленням широких ділянок землі водою — то варварство, і майбутнє за прямим перетворенням хімічної енергії у електричну, виголошувалась ще у кінці 19-го сторіччя: imgur.com/a/P1DVOiD

Прогрес у створенні іонообмінних полімерів на початку 1960-х і потреби космонавтики створювали ілюзію, що технології ось-ось стануть досяжними для широкого загалу: imgur.com/a/jSnhvbN

(взято з книги Юсті, Вінзеля «Паливні елементи», 1964, можна розшукати російський переклад в інтернеті)

Не варто думати, що гарні інноваційні ідеї не ідуть в маси через зашореність або відсутність політичної волі, на шляху водневої енергетики і хімічних систем накопичення енергії взагалі існують численні принципові обмеження, головним чином фізичні, стосовно ресурсу елементів та вибору «палива», але частково і політичні, наприклад, таке зручне з електрохімічної точки зору «паливо» як метанол складно впровадити у масову продукцію через ризики отруєнь.

Свій шлях — це замість економіки і фізики робити емоційний вибір того що зовні здається прогресивним, як-от комунізм у СРСР.

5 кВт-год не покриє роботу опалення взимку (особливо якщо мова йде про будинок з великою питомою площею стін і даху на одиницю житлової площі), і навіть не гарантує денне споживання влітку у випадку похмурої погоди більше кількох днів підряд. Звичайно, можна прив’язатись до погоди, відмовитись від приготування гарячої іжі чи прання у такі дні, але це регрес якості життя з сумнівною економікою та екологією.

Швидке гугління цін і споживання по Каліфорнії показує, що за 10к$ можна просто і без додаткових зусиль живитись від мережі на протязі 5 років з середніми витратами, що вже дорівнюється ціні такої батареї.

А як щодо 1) ціни панелей, 2) ціни монтажу панелей робітниками з високим мінімальнім рейтом країн ЄС чи тої ж Каліфорнії, 3) ціни відчуженої під їх монтаж земельної ділянки, 4) ціни страховки (як мінімум, властивості сонячних панелей як джерел струму роблять їх проводку вкрай пожежонебезпечними на поганих контактах , а літієва батарея, навіть літій-залізофосфатна, при пошкодженні вивільнить всю накопичену енергію у вигляді тепла), 5) ціни утилізації відпрацьованих елементів?

Схема з некерованою розподіленою генерацією і добалансуванням газовими ТЕС є значно ефективнішою і по встановленій потужності таких систем на порядки більше, ніж автономних off-grid, останні мають сенс або серед ентузіастів, або якщо фізично неможливо або економічно невигідно прокласти кабель.

Так, кілограм-два — це теж дрібні. Адже елементи потрібно набирати у батарею з високою напругою (інвертори ефективніше працюють при невеликій відмінності напруг батареї і мережі/сонячних панелей), монтувати BMS для балансування розкиду ємностей окремих елементів та їх моніторингу, на потужностях від одиниць кіловатт потрібно також забезпечувати моніторинг і активне охолодження батареї. Батарея Тесли не така проста штука як здається на перший погляд, і значна частина її вартості — це саме оплата праці співробітників які її монтують.

Та ж сама проблема, до речі, все більше лімітує зниження цін на встановлену потужність сонячних електростанцій, собівартість кремнієвих елементів складає незначну частку від вартості закінченого даху чи невеликої ферми (без врахування інвертора).

Акумулятори — не вихід. У них дуже висока вартість, монетарна, по сукупним затратам енергії на всіх стадіях їх виробництва відносно енергії, яку вони зможуть прокачати через себе за час життя (ERoEI), також дуже великі затрати людської праці на добування літію, монтаж систем з великої кількості дрібних елементів та необхідність їх регулярної заміни.

Підвищення ресурсу акумуляторів стикається з принципово тими ж проблемами, що і створення термоядерного реактору — перенос іонів відбувається тим інтенсивніше, чим коротший шлях між електродами, що приводить до розростання початкових неоднорідностей, зростання загального опору, обсипання активної маси, і навіть утворення внутрішніх коротких замикань: tehnofan.com.ua/...​19/04/Screenshot_2-24.png

Наразі фізика не знає способу побороти подібні процеси деструктивної самоорганізації, тому різкого прогресу з ресурсом акумуляторів очікувати не доводиться.

Подібні системи захисту на інверторах, по-перше, слугують в першу чергу для захисту від islanding (зупинка генерації при плановому чи аварійному відключенні від мережі, для захисту робочих від уражень струмом) та від аварій в енергомережах по типу перекосу фаз у випадку однофазних малопотужних інверторів, по-друге, через те що напруга в мережі змінна, не можна просто обмежити її амплітуду, буде спотворюватись форма напруги з ростом середього значення.

Стабільність мереж з некерованою розподіленою генерацією — це серйозна технічна проблема, не передбачена на початку створення програм субсидій зеленої енергетики і яка навіть при нинішній частці в загальній генерації становить серйозну загрозу аварій: ieeexplore.ieee.org/document/7753795

Мода на зелену енергетику в ЄС скінчиться одночасно з доступним російским газом.

В існуючій архітектурі енергомереж, вітряки і сонячні панелі видають всю можливу енергію в мережу. Це обумовлено по-перше, фізикою (електромережі змінного струму, для перетоку потужності в мережу, а не навпаки, потрібно регулювати миттєву напругу на виході інвертора), по-друге, видача максимальної потужності у будь-який момент часу максимізує прибуток власника сонячних панелей.

Генерація вітряків і сонячних панелей некерована, в архітектурі енергомереж не закладено механізмів диспетчеризації кожної панелі на даху приватного будинку, побудова таких засобів, по-перше, потребує капітальних затрат, по-друге, кратно погіршить окупність самої розподіленої генерації.

Ця схема прекрасно працювала, поки вітряки і сонячні панелі були малою поправкою до загальної потужності, але з ростом їх долі виникає проблема: в енергомережі десятки відсотків генерації — некерована, хаотична, пориви вітру або зміни хмарності можуть відбуватись за лічені хвилини.

«Забити» на надлишкову генерацію не можна — на відміну від техніки кілька десятиліть тому, імпульсні блоки живлення, частотні інвертори та інша енергоефективна сучасна техніка при підвищенні напруги знижує споживаний струм, розподіленого, плавного зростання споживаної енергії по мережі не відбувається, і можливий лавиноподібній процес росту напруги в мережі і спрацьовування систем захисту з подальшим блекаутом. Саме для екстренного затикання подібних дизбалансів виникає така штука як від’ємна короткочасна ціна на електроенергію: www.agora-energiewende.de/...​lectricity_Prices_Web.pdf

Класичні ТЕС не здатні маневрувати з достатньою швидкістю, надмірне маневрування потужністю АЕС і взагалі небезпечне, ЧАЕС наглядний приклад, і єдиний спосіб підтримувати стабільну роботу зеленої енергетики — це ГАЕС і газотурбінні ТЕС. У Європі недостатьо земель для затоплення під необхідну кількість водосховищ, через це використання газу для добалансування зеленої генерації є необхідністю, як і вся випливаюча з цього політика.

Зелена енергетика навряд чи згорнеться, але подібно до наслідків аварій на АЕС, через деякий час і за нею закріпиться кривавий шлейф з політичних наслідків її впровадження...

Користуюсь GamePro Tornado з вкостиленим регулятором обертів по температурі дна ноутбука:
imgur.com/a/gah7gW2
Юзкейси:
1) Зменшення нагріву и подовження ресурсу SSD та батареї при експериментах с ML та іншими не-ноутбучними задачами.
2) Підставку чистити від пилу і котячої шерсті легше за ноутбук.
Звісно це не про ергономіку використання безпосередньо ноутбука, на мою думку, якщо робота не передбачає постійних виїздів до різних клієнтів або по стану здоров’я людина не лежача, то якось дивно не облаштувати повноцінне робоче місце/місця зі столом, монітором, клавіатурою...

На компі немає, але є 3.5″ та 5.25″ USB дисководи і USB blu-ray для цифрової археології.

3.5″ для РС можна купити готовим на Aliexpress, працює як звичайна, але дуже повільна флешка.

З 5.25″ складніше, готових дисководів з USB-інтерфейсом немає, і багато дискет були записані не під PC, зоопарк стандартів щільності запису, часткове розмагнічування з віком, низкорівневий захист від копіювання і т.п.
Можна купити на olx дисковод, зібрати і прошити адаптер самостійно:
github.com/keirf/Greaseweazle
imgur.com/a/TcQtFZI
Цією штукою можна дампити диск у низкорівневому представленні, з якого потім можна відновити файлову систему або згенерувати образ для емуляторів ретро-компьютерів, для PC гарно працює ця штука: github.com/...​amada-code/superdiskindex
Якщо зчитувати сирий образ з дискети в сотню проходів, то читаются навіть дискети 25-30-річної давності, аби були механічно цілими.