Наче зима без снігу — це щось хороше. Я от взагалі не думав, що буду настільки за снігом сумувати, що серйозно замислююсь над переїздом.

Якщо вам потрібні знання, а не просто диплом «щоб був» — всіма правдами і неправдами намагайтеся здобути освіту за кордоном. Шукайте програми обміну, програми паралельного навчання і т. п.
Якщо їхати за кордон — не варіант взагалі, а освіта потрібна якісна — ретельно обирайте з топових ВНЗ і факультетів. Розгляньте київський політехнічний чи шо там зараз в топі для технарів. Ваша задача — знайти місце, де якомога більше викладачів працюють в індустрії тут і зараз. Ходіть на кафедри, задавайте питання, шукайте.
Щодо спеціальності — думаю, що і Computer Science, і Data Science будуть затребувані, але зазирати в майбутнє — справа невдячна. Почитайте програми навчання, подумайте, що вам ближче і більше відгукується.

Від 2 до 16 годин в залежності від купи факторів, починаючи з інтересу і самопочуття і закінчуючи форс-мажорними обставинами. Іноді і у вихідні підпрацьовую.
Якщо усереднювати, то виходить як раз 8 годин на день.
На жаль, результативність роботи не корелює з часом, витраченим на цю саму роботу.
За 9 років тім лідерства ніколи не цікавився скільки людина працює, хвилювало тільки виконання робочих домовленостей.

Беручи до уваги мою фінансову і професійну «вдачу», а також постійне здорожчання життя, пенсія мені не світить ніколи.

Немає різниці. Під «грошей вистачить до кінця життя» маю на увазі інвестиції, що будуть приносити необхідний прожитковий мінімум без зменшення капіталу. Тобто цілюсь в життя на відсотки від капіталу на пенсії.

Не відмовлявся. Ставав team lead, tech lead, архітектором, повертався в розробники — різне було.
Ніколи не жалкував.
Думаю варто концентруватися не на позиції, а на тому, чи подобається вам ваша робоча рутина. Погано може бути і лідом, і розробником, і архітектором.

Думаю маєте на увазі щось типу економічного рабства. Знаєте, це дуже суб’єктивно, це скоріше в нашій голові. Ви ж бачили щасливих людей, які займаються улюбленою справою, живучи при цьому дуже скромно від зарплати до зарплати. Водночас, бачили людей, що забезпечили себе грошима на роки вперед, але при цьому виснажені, нещасні і все ще почуваються економічними рабами системи, бо «а якщо моєму синові накопичень не вистачить до 40 років якщо зі мною раптом щось трапиться, що ж робити, я в рабстві у клятих капіталістів».

Шукайте баланс і гармонію з самим собою. На жаль, це набагато складніше, ніж гроші заробляти.

Ой, ну і шо? Будь-кого з нас можуть звільнити 1 днем. В найгіршому випадку помремо бомжами під мостом. Люди он в Україні живуть, під час тривог вдома сидять, хоча дрон чи ракета може прилетіти. А ви кажете — звільнення. Я під час війни перебуваючи в Україні сильно змінив пріоритети і страхи. А коли поїхав — так взагалі перестав боятись будь чого, тепер лише за батьків і друзів в Україні страшно.
Не того боїтесь.

Погодите, а как же collective code ownership? А как же «успех индивидуума = заслуга менеджера, ошибка программиста = ошибка программиста, менеджер ни при чем»?

Якщо постійно халепа, то ваша тритижнева відсутність навряд чи щось змінить. Отже треба ставити себе на перше місце в житті і йти відпочивати коли хочеться. Ми ж не в рабстві в кінці кінців.
Я нерідко працюю понаднормово, час від часу — на вихідних, перетягую на себе інші ролі і по відчуттям вкладаюсь більше, ніж пересічний колега. Тому безлімітна відпустка для мене стала б частиною симетричної відповіді компанії.

Чого це? В період 2018 — 2020 брав по 30 і більше днів на рік, всіх все влаштовувало. Як взагалі це пов’язано з оцінкою продуктивності і звільненням?

Почалась війна, підйомники не вмикали більше в 2024. За 2 місяці повернувся на попередню роботу на лаву запасних, ще за три тижні взяли в проект.
Зрозумів, що мені цікавіше самому зростати в лижах, ніж вчити інших. Досвід незабутній, але на жаль новим інструкторам дають вчити саме початківців, це не дуже цікаво.

Такий досвід дав більше розуміння про те, чого хочеш від життя, а чого — ні. І наразі я дуже далекий від бажаного.

Починаючи з ковіда і повністю віддаленої роботи час робочий розтягнувся ненормовано на весь день. Коли втомився — вимикаю чат. Коли відпочив — чат працює і переважно відповідаю.

До ковіда і війни брав 4 — 5 відпусток на рік саме за вашим сценарієм. Було ідеально. Потім усвідомив, що це форма ескапізму і що треба системно змінювати життя, а не шукати віддушину у відпустках. Пішов в неоплачуваний сабатікал, жив в Буковелі, став гірськолижним інструктором. А потім почалась війна.

Мрію про безлімітні відпустки, сподіваюсь, що колись опинюсь в продуктовій компанії, яка займається криптофінтехом з безлімітними відпустками. Якщо знайду таку — ймовірно буде працювати там все життя.
Катастрофічно не вистачає поточних 20 робочих днів на рік. До війни щороку добирав ще приблизно 10 днів за свій рахунок.

Набрид ажиотаж навколо: забагато шуму, бракує суті. Мовчки користуюсь Claude Code, коли чую «AI» — нудить.

Здається, відповідь на поверхні:
По-перше, купа людей роками вдосконалювала свою майстерність, навчаючись писати код — вивчаючи мови програмування, патерни, кращі практики і т.п. Тепер з кожної праски чутно, шо код нічого не вартий і навичка нічого не варта. Звісно після такого знецінення люди почувають, що значну частину життя змарнували, особливо коли їх тикають носом в те, що «він юніор, а задачі в QA-ready таскає зі швидкістю сініора, зверни увагу». Це важко прийняти.

По-друге, працедавці підливають олію у вогонь AI істерії і готові заміняти досвідчених людей початківцями з Copilot в руках.

По-третє, думаю кожного інженера нудить від питання «коли буде готово?» Тепер же до цього питання окрім звичного «а чому так довго?» додається ще й «так а давай ти застосуєш ШІ і зробиш все в 100500 разів швидше». Як наслідок індустрія як ніколи заохочує прості прямолінійні рішення, прямо «індустрія простих рішень».

По-четверте, люди прагнуть стабільності. В поточних умовах важко зрозуміти, яка навичка буде затребувана через рік. Грець зна у шо інвестувати час зараз щоб лишитись затребуваним за 5 років і шоб ШІ в тебе не відібрав цю роботу. Оця професійна невизначеність дратує.

Якщо б на кону стояло миттєве звільнення — погодився б і без доплат, але одразу почав би шукати нову роботу.
За суттєву доплату — погодився б аж бігом.

IT різне і люди різні. Не у всіх відсоток жирів у маслі такий самий як у вас. До того ж це природньо для людини прагнути кращого, хіба ні?

Ні не елементарно. По-перше, можна добре підготуватись і «вивчити». По-друге, люди нервують і нестандартні питання ставлять їх в ступор навіть коли є що сказати.