Згоден. Багато українців ненавидять особисто путіна, бажають йому смерті, ніби це щось змінить. Насправді ворожнеча московії по відношенню до України старша за володю і, рано чи пізно, проявилася б.
Я б більше волів його побачити на Гаагському трибуналі, хоча історія з бункером манить своєю символічністю.
Якби менше тієї зброї, то й люди б не помирали
А що заважає робити це одночасно? У вас ці операції в стеку зберігаються, чи що?
Кажучи «нашою мовою» ви вдалися до підміни понять.
Тарас Шевченко більшу частину життя провів за межами України не з власної волі.
Коли культура скасування лише починала набирати обертів на Заході, вона здавалась мені абсурдною. Добре, ви засуджуєте людину за якісь її конкретні дії, але як ви можете її просто взяти і викреслити з історії? Ноунеймів же не скасовують, ми говоримо про відомих людей, часто з суттєвим впливом на культуру.
І як же я тішуся з того, що це перепливло й до наших широт. Візьмемо Толіка Тимощука: колись футболіст дійсно гідного рівня, котрий, наприкінці кар‘єри, дещо зіпсував свою карму. То він за футболками відомих гравців ганявся після матчів, то займав чиєсь місце у збірній до останнього з метою набити статистику...
Сьогодні ж, уродженець Луцька, чий батько записався до місцевої ТрО, живе і працює в Санкт-Петербурзі і робить вигляд, що на його Батьківщині нічого не відбувається. Навіть коли його прямо просять прокоментувати події.
І що далі?
1. Забрали статус почесного громадянина Луцька.
2. Забрали всі інші державні нагороди, котрі мені ліньки гуглити.
3. Офіційно Андрій Шевченко знову лідер за кількістю матчів у складі збірної України.
Тобто те, заради чого він ганьбився останні кілька років своєї кар‘єри, просто викреслили.
Ви спитаєте: який у тому сенс? Ти ж все одно знаєш, що то все — липа!
Відповім: я — знаю, але якщо мій син колись почне цікавитись футболом і полізе до Вікіпедії на сторінку рекордів українського футболу, він побачить там героя — Андрія Шевченка, а про існування зрадника Тимощука, ймовірно так ніколи й не дізнається.
Чи збідніє мій світогляд, якщо з його поля вийдуть Ані Лорак, Марув, Джиган та Тодоренко? Та їх присутність там і у мирний час була досить умовною. Що вже казати про Клаву Коку, Нілєтто та головну персону російського медіа — Ольгу Бузову? Парадокс: це все викреслюється, а середня якість вітчизняного медіапростору лише зростає. Невже тут ще є люди, ладні боротися за право слухати «Любімку»?
Наскільки я знаю, свого часу Шварценегера не допустили до виборів через те, що він не є уродженцем Штатів. Губернатором Каліфорнії — окей, президентом — нє-а.
Великорусское наречие русского языка
Зараз вони почали виходити на протести не тому, що вони співчувають українцям, а тому, що їхнє життя суттєво погіршилося.
Дехто з моїх знайомих співчуває пересічним росіянам, особливо своїм друзям. Мовляв: вони не підтримують війну в Україні, але тепер вони не можуть побачитись з батьками, їхні рахунки заморожено, а заощадження знецінюються з кожним днем... Я їм популярно пояснюю, що в тому і є суть санкцій. Самому путлеру байдуже: йому і їсти принесуть, і горщик винесуть, і шифрований канал проведуть до будь-яких іноземних ресурсів, за необхідності. А от громадянин щодня опинятиметься перед вибором: терпіти чи счинити заколот. Поки у них була «жопа в тепле», вони могли собі дозвонилити бути поза політикою. Але коли почне піддувати і в животі буркотіти, з’являться питання.
І мені байдуже, з якою мотивацією вони його скинуть, головне, щоб скинули. Дружити з ними ми вже не будемо, принаймні на рівні наявних поколінь. Нам би припинити нести втрати, забрати свої території та долучитися до західної цивілізації, щоб нас з ними більше нічого не поєднувало. А далі — нехай хоч повсираються.
Продублюю:
Путіну, наприклад, не похрін. Він прийшов захищати саме ВАС, хоч ви його про це і не просили.
Я вже не знаю, що має трапитись, щоб ви і вам подібні нарешті зрозуміли, що мова має значення.
А аргументи про «в моєму оточенні» — це з розряду «у мене брат помер». Тим не менш, генеральний штаб рекомендує ВСУ і ТрО між собою спілкуватися саме українською, навіть поганою, щоб легше вичисляти ворогів.
Путіну, наприклад, не похрін. Він прийшов захищати саме ВАС, хоч ви його про це і не просили.
Я вже не знаю, що має трапитись, щоб ви і вам подібні нарешті зрозуміли, що мова має значення.
Президент не пропонує перемовин, а погоджується на них. Це різні речі.
Хтось розумний сказав: той, хто перемагає, перемовин не пропонує.
До того ж Зеленський сказав, що великих надій на них не покладає, просто погодився, щоб його не попрікали, ніби він не шукає шляхів до найскорішого вирішення конфлікту.
Гітлер програв, але у якості втішного приза отримав Чехословаччину, Польщу, Україну, Білорусь і ще багато чого...
Насправді ж навіть те, що було до війни, поділили навпіл.
Я думаю, що всьому світові стане краще, коли вірус повністю або майже повністю зникне і перестануть вимагати будь-які сертифікати, маски, карантини при в’їзді до країни тощо. І антиваксери дуже сповільнюють цей процес. Там хлопчина вгорі навів кілька посилань, котрі свідчать про те, що вакциновані не тільки хворіють на корону рідше й легше, але й передають її з меншою ефективністю, всупереч уявленням багатьох.
Я топлю за вакцинацію не через те, що боюсь, що ви мене заразите, а через те, що у Китаї, наприклад, прилетівши з-за кордону, потрібно відсидіти понад два тижні у карантинній зоні поряд з аеропортом, а потім, після в’їзду до свого міста, якщо воно не там же, — ще й на самоізоляції вдома. Сумарно це займає близько місяця. У мене немає стільки днів відпустки на рік, а сабаттікал заради такої цілі я не готовий.
Каждое посещение — надо или тест, или вакцинация.
Судячи з усього, ви самі обрали собі шлях страждання)
Так ВІЛ не передається повітряно-крапельним шляхом. З цими людьми можна спокійно взаємодіяти і навіть сексом займатися, якщо з контрацептивами. А от проказу підчепити — на раз-два.
Ну і я повторюю: ви маєте повне право не демонструвати своєї «медичної таємниці», розвернутись і піти. Тим більше, що пан вище зауважив, що вакцинація — це не діагноз і не спосіб лікування.
Так а хто добровільно ходить до гетто, якщо там не живе?
Те відчуття, коли все життя перемикався між трьома розкладками і вважав це нормою. Зараз їх взагалі п’ять. Але в двох з них скоро відпаде потреба, принаймні на комп’ютері. Від російської теж бачу сенс відмовитись. Може і я заживу, як люди живуть)