Знайомі жалілися на запаморочення, недомагання і підвищення температури після вакцинації (Коронавак). У мене й того не було. Не знаю, як би я саму хворобу переносив, але мене влаштовує така «ломка» від щеплення)

«Люди, думающие, что они думающие» пояснюються ефектом Даннінга-Крюгера.

Спочатку Боня, тепер він. Ми втрачаємо наших кращих людей.

Мені мій дядько вчора намагався довести, що подібні «примушення» порушують статтю Конституції «Про свободу пересування». Я у нього спитав, чи може він «вільно пересуватися» на військових об’єктах, на що він відповів «етадругоє». Зачитав ту саму статтю Конституції вслух, виявилось, що ніразу не інше: і військові об’єкти, і ризики інфекції або отруєння вказані у списку обмежень до даної статті.
Вам, як і йому, можу запропонувати лише скористатись своїм правом не вакцинуватися і сидіти вдома. Додому зі шприцом до вас точно ніхто не прийде.

Приказка про синицю та журавля для невдах. «Саксес сторі», як правило, починається з «кинув все...». :)

Здається, мені щойно розказали, що до цього моменту я щось робив не так. Подайте-но мені часоворот...

Ніколи в житті не просив російськомовних громадян переходити на українську, хоча, з недавніх пір, це право за мною закріпили ще й на законодавчому рівні. Але, раз про це зайшла мова, то відповім:
1.

Русский — мой родной язык.

А моя — українська, але специфіка локації вимагає від мене повсякденних комунікацій англійською чи китайською, і я не опираюсь.
2.

в обиходе общающиеся на русском языке

Ніхто цього в Україні ніколи не забороняв, попри всі переконання проросійських пропагандистів, із застосуванням термінології а-ля «шпрехенфюрер», «притіснення» тощо.
3.

Русская Википедия — это не Российская Википедия.

Путін якось сказав: «Росія закінчується там, де закінчується мова.» І поки що він свої слова підтверджує на практиці.
4.

Я не считаю себя вправе отказывать русскоязычным читателям в доступе к свободной информации

Скільки б не було спекуляцій про так звану «українську російську», вона лишається міфічною сутністю. Київ — не центр російської мови, Київ — центр української мови і провінція російської. Центром російської мови є Москва, і все, що робиться цією мовою, у першу чергу орієнтовано на неї, а далі вже — до кого долетить. У цій ситуаціїї український споживач рівний російському мігрантові на Брайтон Біч: може користуватись, але не є цільовою аудиторію.
Макс Барських — український співак, але внесок він робить у російську культуру. Знову ж таки, не відмовляю йому у праві на це, але давайте називати речі своїми іменами.

У 23 здоров’я дозволяє витримувати стрес та перевантаження. А до того часу як воно перестане вивозити, можна дорости до великого цабе, до котрого в кабінет без стуку не заходять.
Ну і дітей у тому віці заводити зовсім необов’язково, та й ніколи буде за таких обставин. А отже, коли все вгамується, буде більше часу на сім’ю. Profit!

Китай стрімко вимирає

Ми зробимо вигляд, що не було «Закону однієї дитини», а зараз — «Закону двох дітей»? Спишемо все на «непристосованість»?
Тим більше пан вище зазначив, що населення Китаю-таки зростає. Просто це відбувається не так стрімко, як було після команди дідуся Мао.
А я ще додам, що офіційна статистика населення не відповідає дійсності, так як у віддалених регіонах дітей просто не реєструють і отримують один пакет документів на шістьох, щоб не платити штраф за «перевищення ліміту».
Ну і що робити з тим фактом, що найбільші міста світу саме у Піднебесній? І вони продовжують рости.

Є такі дівчата, є.
Багато хто живе у стародавньому світі, де чоловік має добиватись. Ба більше, чим довше і грубіше його посилають, тим більше це має його розпалювати. Не звучить, як здорові стосунки як на мене.
Все ж таки круто, коли взаємність є з самого початку і дві людини рухаються назустріч. Але коли очікуєш «сильної й незалежної», то й будь готовий до того, що «борщі варити» вона теж може відмовитись. Багато в кого рветься шаблон на цьому місці.

А як так вийшло, що у некрасивих батьків виходять найкрасивіші дівчата в світі?

Повіяло Hades. Певно зараз мода пішла на циклічні сюжети замість лінійних. Але я пограв би, де тільки часу набратися стільки?)

Ще зарплати в 2-3 к у.о. — це робота за їжу)

Я не сравниваю с другими профессиями.

Потому да, математика, физика, химия, биология, итп — полезнее, чем «компьютерный недо-сайнс».

Що це, коли не порівняння комп’ютерних наук з іншими предметними областями?
Професори в університетах нерідко застосовують MatLab, MathCAD, python чи C і при цьому можуть лише мріяти про 2-3 к у.о./міс, а для «формошльопів» — це середня зарплата.
В усяких ФААНГах на співбесідах питають про алгоритми, організацію баз даних та інший

«компьютерный недо-сайнс»

, можуть попросити відповідний диплом, особливо для релокейту. А от на результати ЗНО з математики, фізіки, хімії, біології і т.п. вони не дивляться. Та й по ходу роботи рідко доводиться лізти глибше шкільної алгебри.

Мабуть-таки варто читати такі статті на початку робочого дня, для натхнення. Даремно я припинив цю практику)

Якийсь чарівний ліцей «Інтелект». Було цікаво, хто на першому місці, і я його знайшов)

Любити Україну значить прикуватися до неї ланцюгом? Чи у вас самого не вийшло нікуди виїхати і ви тепер люто ненавидите всіх, кому вдалося?
У мене завжди була цікавість до того щоб не просто подорожувати, а саме пожити в іншому культурному середовищі, при цьому паспорта свого здавати не планую.
Щодо емігрантів, так я давно вже топлю за дозвіл подвійного громадянства, а то й більше. Тоді б людям не довелось робити вибору.
Зрештою, українець — це не місце народження, колір шкіри чи пакет документів, а, у першу чергу, самовизначення.

Не знаю як у регіонах, але до інтернету повикладували гори заходів, котрі проводили у Києві, і всюди повно народу. Концерт учора переглянув, прямо все життя перед очима промайнуло. І стадіон був забитий вщент.
У старі часи, у Сумах, пам’ятаю всю центральну частину міста забиту людьми, більшість з яких у вишиванках. Таки святкують.

Якось підозріло багато співвітчизників у Кракові. Що ви там задумали?

Не розумію скарг на те, що «тут ви ніколи не станете своїм». А навіщо людині взагалі цього хотіти? Якщо є така потреба, то краще лишатися вдома і нікуди не їхати.
Своїм ти не станеш навіть у Росії, і навіть знання репертуару Іванушек не допоможе. Мовного бар’єру, звісно, не буде, але ти так і лишишся «понаєхом».
А в Азії, я вважаю, це взагалі бонус: до тебе підвищений інтерес, з тобою хочуть поспілкуватися, сфотографуватися, нерідко пригощають чимось. Дівчата часто проявляють цікавість, адже у них є стандартні приводи зав’язати розмову: звідки ти приїхав? Чим ти тут займаєшся? Як тобі «назва_країни»? А далі як піде. І з незручних становищ дуже легко виплутатись, бо ти ж іноземець, що з тебе візьмеш?
А якби ви ще й мову вивчили на якомусь посередньому рівні, то помножили б всі вищенаведені переваги на ...надцять. Гляди, й замочок

У великих місцевих фірмах не-кореєць може розраховувати максимум на позицію Project Manager.

спав би.