Вибачте за оффтоп.
«Біль» в українській мові все-таки «хлопчик», на відміну від російської «болі».
Ну і рефакторинги-таки ніхто не скасовував, бо провідміняти їх можна наступним чином:
Н: рефакторинги
Р: рефакторингів
Д: рефакторингам
З: рефакторинги
О: рефакторингами
М: на рефакторингах
Кл: рефакторинги!

Без злих докорів, просто ці вжитки зустрічаються на кожному кроці. Борюся, як можу.

Це такий сарказм, чи як?
Особисто мені подобається система, де все залежить тільки від мене. Я можу бути багатим чи бідним, навчати своїх дітей у найближчий бурсі чи в МІТ, заварювати Мівіну чи запросити персонального кухаря. Відповідальним і за те й за інше буду лише я. Навіть в умовах кризи, тільки віж мене залежатиме, як я з неї вибиратимусь.
А от чекати подачок від держави — це залежність, і вона мені не імпонує жодним чином. Навіть якщо це казкова країна, у якій все працює так, як і задумано.

По ділу. Чомусь, коли починаєш сперечатися на тему комунізму, тебе намагаються виставити бичком, котрий реагує на червону ганчірку, не розуміючи суті питання, як це зробив пан вище. Але ці люди самі не усвідомлюють, що виглядають, як блаженні проповідники, вихваляючи ідеологію, що, де-факто, отримала свій шанс в історії і провалилася з гамором, а сьогодні, де-юре, заборонена у багатьох країнах.

самки любых видов, в том числе человека, склонны выбирать партнера из вершины доступной ей социальной иерархии.

А ось це красиво сформульовано, нічого не скажеш.

Я про феміністок жодного слова не сказав, а дівчатам, що самі заробляють і не цікавляться вашими доходами присвятив одне речення. Якщо ж вона сама не заробляє або заробляє недостатньо — так чи інакше, питання грошей у цих стосунках стоятиме. Починаючи з вашої спроможності зводити її в кіно, до кафе чи подарувати квіти. У нашій культурі вся ця відповідальність за замовчуванням лежить на хлопцях.

Скоріше у всіх своя ціна.
Вона може не брати з вас готівку безпосередньо, а бачити у вас перспективу забезпечити її і ваших майбутніх дітей. А якщо вона сильна, незалежна і сама себе забезпечує, то цілком можливо, що ви просто поміняєтесь ролями, відносно звичної нам системи взаємовідносин.

Курс почищеної картоплі у запитаній кількості — порція з вечері, яку приготує мати.

Мені здається ця система економічної взаємодії коренями йде глибше за комунізм. Це — бартер, нерівноцінність якого і призвела до появи універсального коефіцієнту цінності товарів і послуг — грошей.

P.S. Написав це раніше, ніж прочитав слово «бартер» ще 364 рази нижче)

Так тримати!
Мене самого вже багато років турбує питання освіти, і не тільки української. Взагалі вважаю, що всі проблеми людства спричинені саме низьким рівнем освіченості населення. Від домашнього насилля до світових війн; від сміття на вулицях до екологічних катастроф; від злиднів до корупції тощо.
Попри велику кількість технологічних інновацій, як-то лазерні указки, інтерактивні екрани та онлайнщоденники (виправте, якщо я неправильно зрозумів правила нового правопису), методика викладання залишається тією ж, що й у часи індустріальної революції. На жаль. Вже давно встановлено, що лекції — найменш ефективний спосіб навчання, але саме вони складають левову частку освітнього процесу.
Очевидно, що цю ситуацію потрібно змінювати. Свідки величі радянської педагогіки будуть хапатися за кожен привід розкритикувати будь-які відмінності з тією школою, до якої вони самі звикли. Але ясно, що такі масштабні зрушення не відбуваються за місяць чи рік. Мають бути ті, хто наважиться зробити перший крок, прийняти удари консерваторів і експериментальним шляхом обере найбільш ефективний підхід. Радий був прочитати, що і в Україні з’явилася така інституція.

Матиму на увазі, якщо з’являться проблеми з пошуком роботи)

Я з вами згоден, просто у першому коментарі ви якби протиставляєте хороші технічні навички хорошим же взаємовідносинам з оточуючими.
У контексті даної статті, «бути ввічливим» в тому числі означає прийняти місцеву культуру при переїзді за кордон. Якщо там прийнято починати розмову з побутових питань — говори; прийнято посміхатись — посміхайся; не прийнято згадувати політику — не згадуй. Нічого надприродного. А лізти до чужого монастиря зі своїм уставом — не дуже хороша практика.

Например, скупать туалетную бумагу в супермаркете тележками на человека во время эпидемии, не оглядываясь на то, что другим не достанется — это оказывается очень по-немецки.

Вчора говорив з бабцею і та нарікала, які в Україні люди нерозумні, що змітають у супермаркетах все, що бачать. А я їй розказав про те, як Олександр Зінченко сфотографував пусті полиці у Манчестері.
Висновок: дурні не мають нації. Ну і кмітливі також всюди трапляються.

А якщо вам у магазині неправильно здачу порахують і спитають «ми тут на екзамені?» — вас влаштує така аргументація?

Емпатія дійсно дуже рідко зустрічається в Україні. Ба більше, її можуть сприйняти за слабкість. Це правило дуже швидко засвоюється в процесі навчання у провінційній загальноосвітній школі. І коли дорослішаєш, то найкраще, що можеш запропонувати — це ігнорування провокацій. Ставитися доброзичливо до людини, яка на тебе відкрито наїжджає, не так просто.

Я хочу зіграти з тобою в одну гру.

Україна-таки має нести відповідальність за усіх своїх громадян в усіх куточках світу: подобається це комусь чи ні.
Для заробітчан залишатися за кордоном, де ціни вищі, а джерела прибутку немає — економічне самогубство. Далі — перечитайте перше речення цього повідомлення. Італії і Польщі своїх вистачає, щоб ще й нашими опікуватись.
Навіть після проходження карантину у зазначених країнах, в Україні їх все одно саджають на ще один. І це правильно. Серед евакуйованих з Уханя жодного зараженого. Що не так?
Зрештою, епідемії в країні немає, є тільки окремі інфіковані, що приїхали з-за кордону. Всі, наразі, під наглядом. До чого претензії? До превентивних мір? Так їх варто було б вводити, навіть якби на території було 0 заражених. Саме таким способом Китай вже майже подолав негоду.

Один з Італії, один з Німеччини, один з Польщі. Більше не читав. Серед евакуйованих з Уханя жодного зараженого не виявилося.

Порохоботи проти Порошенко? Оце сюр.

Хто в Китаї сидить по домівках? Хто чхнути боїться? Вже кілька тижнів ходжу на роботу, до кав’ярень, торгових центрів тощо. З міста виїхати можу, але по поверненні доведеться відсидіти 14-денний карантин вдома. Поки тут — жодних проблем. Німці сьогодні взагалі додому летять, а отже авіасполучення також працює. Щотижня надходять нові і нові покращення. Єдина незручність — досі потрібно ходити у масці.

Так у нас вся система освіти розрахована на цього «тупого». Ба більше, якщо орієнтуватися тільки на розумних, то можна весь матеріал уроку вичитати за вдвічі менший час, ніж заплановано. А далі що? «Посидьте тихенько до дзвоника»? Чи починати нову тему, що невигідно самому викладачеві з погодинною оплатою.

Так мами самі всім тикають, так і вчать. А ще багатьом мамам ніколи займатися вихованням дитини, так як весь день на роботах. На вулиці ж інші правила.
Нечасто в інтернеті зустрінеш людину, що звертається на «ви». Це потрібно прийняти. У протилежному випадку доведеться регулярно «бомбити».