Taрас, ваш коментар це суцільна несенітниця. Мітинги на підтримку України збирали й збирають багато свідомих людей яким не байдуже що відбувається в Україні, й які до них доблучаються не за ради міфічних політичного капіталу чи можливості попасти на телебачення, а тому що це впливає на думки людей які обирають політиків котрі приймають чи не приймають рішення щодо підтримки України, тому що вони свідомі й небайдужі.

Основні персони — Нік Білогорський і І Марков, не зовсім етнічні украінці (а здогадайтеся хто, подивившись на фотографії), українською не володіють, абсолюно нарциссичні персоналії

З яких пір треба бути зовсім етнічним українцем аби допомогати Україні? Я не волонтер й не робітник NovaUkraine, як гадаю й ви. Але саме волентери цієї організації з самого початку повномаштабного вторгнення допомогали особисто мені передавати ліки, медичне обладнання, й речі в українськи лікарні й на передову. NovaUkraine й її волонтери усі ці роки допомогають Україні --- припеніть, будь ласка, обливати їх брудом.

Нижню частину не буду коментувати, бо з вас там суцільний fake news пійшов... программа U4U на паузі й не приймає нові заявки, але немає жодного офіційного повідомлення про її відміну й депортацію людей які наразі перебувають у Штатах по цій програмі. Зауважу лише що сумно читати коментарі від людини яка радіє приходу адміністрації яка призупиняє підтримку України. Рада що ми з вамі не знайомі й сподіваюсь ніколи не перетнемось.

Олексію, де саме й коли презедент Зеленський

погодився на мирний договір без попередніх гарантій безпеки

?

В мене немає мети когось вчити. До мене звернились журналісти доу з питаннями: «Як люди реагують і діють? Чи є підтримка від американських колег? Які очікування щодо розвитку подій?» на що я відповіла що не можу казати за інших й поділилась своїм сприйняттям настроїв навколо, бо мені здається нам усім зараз треба бути разом, пітримувати один одного, й писати/говорити про цю підтримку.

Потім мене попросили пояснити значення певних слів у моєму коментарі й я це зробила. Не на якому етапі в мене не було й немає мети когось чомусь вчити.

Ну ось бачите вявляється ви також за справедливий мир. Й як ви влучно помітили в нас з вами просто дещо різне бачення кінцевої мети.

Я також, як і ви, дуже хочу аби не було вогню й війни в Україні не зараз не через пару років. Хочу аби наші полонені й викрадені діти повернулись додому. Хочу мати змогу повертатись у Енергодар, місце де я народилась й виросла й яке наразі під окупацією. Тому через чисельні волонтерські проекти й пітримку України за кордоном всі ці роки роблю те що можу аби так сталось. Й на щастя таких людей дуже багато як в Україні так і за кордоном. В нас може бути різна мотивація й бачення як допомогати, але це неважливі деталі якщо це допомогає Україні та українцям.

Сподіваюсь ви також знаходите час та сили щось робити аби справедливий мир, в вашому тлумаченні, настав.

Так, бачу схоже справа у світосприйнятті. Воно в нас з вами дуже різне. Й це також ок )

На мою думку, настання справедливого миру це й є перемога. Цікаво, у чому ви вбачаєте протиріччя цьому світосприйнятті?

Ні, можна не продовжувати. Інформація яку ви навели стосується суто внутрішніх питань України. Які дійсно варто підіймати, обговорювати, й вирішувати. Але само у статті йдеться про активність позиції й певні практичні кроки української діаспори у Сполучених Штатах спрямованих на те щоб Україна не залишилась без підтримки у цій війні.

Дмитро, ви трохи заплутались у перекладах: в українській мові «мир» це «peace», антонім слову «війна». Саме про відсутність війни й її справедливе завершення йдеться у цитаті яку ви коментуєте.

У поcиланні що ви прислали йдеться про «світ» тобто «world» й гіпотизу (думку, opinion) що у світі не може панувати спаведливість. З цією думкою (світоспийняттям) можна погоджуватись чи ні---це дискусійне питання й саме тому допис, що ви навели починаеться з «The just-world fallacy, or just-world hypothesis», але це ніяк не відміняє прагнення багатьох українців до справедливого миру.

Зазвичай проходжу повз коментарі з емоційними imho, бо багато кому зараз треба місце аби vent out аби жити й боротися далі. Але тут не втримаюсь й зауважу що на четвертому році повномаштабного вторгнення й усього що ця війна принесла в Україну, вважаю недоречним присати про концтабори аби надати емоційного забарвлення й висловити ваше відношення до Сполучених Штатів.

Щодо повернення в Україну, я сама вирішу де мені бути зараз аби як умога ефективніше прожовжувати підтримувати Україну й українців. Не думаю що будь яка агресивна ріторіка сприятиме поверненню українців з закордону. Але це моя особиста думка, припускаю що в вас може бути інше бачення й це нормально. Концтабори, не нормально.

Відповідаючи на питання щодо

Розшифруйте, що таке «спільна перемога» і «справедливий мир».

:

Тут процитую презедента Зеленського: «Справедливий мир — це сильна Україна. Це серйозні гарантії безпеки, недопущення того, що Путін знову прийде з агресією».

Спільна перемога це перемога України, наших Збройних Сил, українського суспільства, та наших друзів за кордоном, які всі ці роки підтримають Україну на її шляху до справедливого миру.

Let’s stay united!

там та сама історія з візами, вимогами й веріфікацією досвіду?

наскількі мені відомо з нашої групи декілька людей працевлаштувались через таке демо. Але, здається, це скоріше виключення ніж правило. Більшість бачила що потім шукали рроботу. Може через те що практичного досвіду в більшості не було.

Доречі в усіх великих й багатьох середніх компаніях є інтернатури. 2-3 рази на літо чи пів року, чи навіть part time на довший термін. Після них відносно великий шанс влаштуватись ці компанії.

Так, в нас таке було таке. Але не впевнена що це загальна практика. Наш викладач графічного дизайну влаштовувала наприкінці фінального класу відкрите демо проектів студентів куди приглашала людей з місцевих компаній + в неї були знайомі з великих компаній, бо вона сама доволі довго працювала як design agency й має багато контактів. Я ходила на щось подібне у Стенфорд (як відвідувач), але ж це не технікум, то ж не знаю

Ще вона нам протягом семестру влаштовувала проекти для нон-профітів локальних. Це було все безкоштовним, але практичного досвіду доволі багато можна було отримати.

Прикладу я замовляв верстку сторінок, там була іконка, верстальщик її зробив у форматі SVG за 10 годин, а мені було достатньо звичайної картинки

<— this

Думаю можемо зійтись десь посередині: сам по собі перфекціонізм не є поганним, якщо це не виходить за межі й не набуває екстремальних рівнів. Тільки треба мати якогось цензора який своєчасно скаже, досить це імпрувати, бо краще вже не треба й це вже щось нездорове. Ну й зі страхами невиправдати власні високі стандарти теж треба щось робити. Бо життя воно не для того, чи не лише для того ;)

Сергію, рада тебе чути. Нещодавно читала Доцю і кусала лікті через те, що сприйняла твою відповідь про чорний одяг, як жарт. my bad але ж й ти на той час не такий серйозний був як зараз у коментарі ))) А ше декілька разів показувала людям наші фото разом й твій рожевий байк, у контексті що не варто сприймати людину за тим як вона виглядає, один раз для підвищення власної суворості ))

Навчилась від тебе не боятись брутальності, бо ж усі ви бруталісти ті ще добрячки в костюмах ))) Обняла

it depends )))

я вчилась в цьому коледжі: missioncollege.edu на двох напрямках одночасно: graphic design (major) та web design. Перший напрямок дуже сподобався, переважно через викладачів й стильнавчання. Там багато чого вивчила про шрифти, брендінг, додрукаську пдготовку та пакування — для мене це все було новим, тож знання 100% були нові й корисні.

Про web й UX design зовсім інші враження були, знову ж таки через викладачів. Деяки з тих що вели основні предмети бути немотивовані вчити й програми здалися дещо застарілими й занадто поверхневими.

Від людей хто теж вчився в community college чула приблизно те саме. Тож якщо будете шукати коледж я б порадила обирати за місцем де ви живете (бо це дуже здешевлює навчання), має бути 2-5 й з них вже обирати: знайти людей що навчались на цій спеціальності чи у професорів що викладають основні предмети й запитати в них вігуки. Можна ще пошукати відгуки на сервісах типу rate my professors, але звертати увагу не на загальні бали, а на те що саме пишуть. — Мій улюблений викладач мав доволі посередні рейтенги, а той що не зайшов зовсім майже 5.0 Думаю це терез те, що різні в людей дуже запити, хтось хоче отримати знання, хтось як найлегше юніти для заліку.

Ще з цікавого, що може стати у нагоді це трюк з перезарахуванням предметів з коледжу до університету. Чула що це доволі популярна практика. Бо вартість юніту в таких community colleges зазвичай значно нижча ніж у вузі. Технічно можна так на декеілька років скоротити коштовне навчання. Але обов’язково перед вступом треба уточнити, чи заклід куди ви потім цілетесь приймає юніти від саме цього коледжу, бо можуть бути варінти. Ще в них є практика коли школяри беруть кліси в коледжі. Гадаю що це може бути й з міркувань цін, й аби пришвидшити отримання диплому, але це не точно.

В цілому можу сказати що стиль й підходи викладання що в нас були майже не відрізняються від того що я в Projector бачу. Так само багато практичних завдань й процесс навчання побудован за принципом 3-5 проектів + проміжних завдань. Рівень мені складно порівнювати бо в Проджі я лише UX дизайн вчила й це був курс на 3 місяця. Зараз беру час від часу невелички воркшопи й бачу що там все несеться вгору.

Якщо є якісь конкретні питання, то питайте, я залюбки пошарю досвід

Alex чисто статестично не можу погодитись з вами, адже аби корректо описати/утотожнити страту ми маємо коректно обрати вибірку й вона має бути відповідного розміру. Ось один з підходів які дають статистично значимі результати: Stratified sample . Але це нудно й дорого робити задля фану.

Не хочу займатись гаданням на картах таро, переоцінювати свій досвід, чи видавати за факти чи обєктивну реальність власне сприйняття. Тому для себе вирішила писати лише про свої думки, спостереження, чи досвід.

Не дуже зрозуміла частину після

ЗЫ:

але з першого погляду виглядає як утотожнення на кшталт «усім відомо». Чи це ви по результатах досліджень пишете? Якщо так, то пошарьте пліз — може бути цікаво почитати.

чую нотки сарказму й це добре, щось має бути сталим у цьому буремному часі )))

але беріть ще вище: про те що не варто опускати руки навіть коли втомився й не виходить, пошарити досвід пошуку роботу після релокації, бо бачу що багато кому це може допомогти, ну й головне розказати про те як баба 80 річна Катя до Майкрософту потрапила. Не все ж нам про AI читати ;)

дякую, ми з dou старались

Олю, дякую що дочитали до частини з волонтерськими проектами. Я дуже пишаюсь обома ініціативами до яких долучилась минулого року: й Проджевською фондацією й величезною справою які Харківські волонтери вже другий рік поспіль роблять аби допомогти літнім людям у Харкові.

Я розумію що наразі усі ми маємо підтримувати проекти задля перемоги й підтримую, але здається завжиди можно знайти ще трошки для соціальних потреб.