Я апелюю до того, що в класичному розумінні творчими людьми називають тих, чий продукт несе виключно естетечну функцію в якості основної. Відштовхуючись від цього і була вибрана назва для випуску, тема обговорення та запрошені гості.

Нашею задачею було поговорити про людей, самовираження яких відбувається за межами нашої індустрії, але які з тих чи інших причин працюють саме в ІТ.

В моєму розумінні мистецтво — це те, що створено виключно з метою отримання естетичного задоволення. Кожен вбачає естетику в тих речах, з якими має емоційний зв’язок, але першочерговою функцію для архітектора — є побудувати будинок, який виконує поставлену задачу, а вже тоді зробити його гарним. Те саме можна сказати і про програмування.

Творчі люди, в класичному розумінні, асоціюються саме з створенням заради естетичного задоволення. Звісно ж, кожен з нас застосовує елементи творчості при вирішенні повсякденних задач, але від того творчість як характеристика не стає тим, що нас визначає.

Незамужние украинки ищут перспективных IT-женихов в Сети, на курсах тестировщиков и под офисами крупных IT-компаний.

Під офісами яких компаній найбільше скупчення бажаючих відхопити ласого шматочка?)

Суть ж не тільки в самій інформації, але й у формі її подачі. Безумовно, споживати контент в перекладі не має сенсу, адже в процесі перекладу втрачається велика кількість сенсів, що є закладена самим автором у вигляді гри слів, фразеологізмів та аллюзій на культурні процеси в середовищі, з якого він походить.

Особисто для мене питання стоїть у вітчизняному авторському контенті, який висвітлює сутності в українських реаліях, використовуючи властиві для нас мовні конструкції і сенси. Я багато років споживаю переважно англомовний контент через його якість і різноманіття, але з часом в мене з’явилась спрага за якісним та вітчизняним. Бо можна скільки завгодно читати New York Times і The Gurdian про новини навколо світу, але від того інтерес до того, що коїться в моєму місті чи країні не зникає. Своя сорочка до тіла ближче.

Офіс в якому є HR можна відрізнити від офісу в якому його немає з такою ж легкістю, як житло в якому є жінка, від житла в якому її немає.

// Залишаю за собою право використовувати стереотипно-узагальнюючий образ на основі власних спостережень.

Ніде такого немає. Тому що манна небесна буває тільки в притчах і казках.

Справа в тому, що роботодавець завжди платитиме той мінімум, за який працівник готовий працювати. Цей мінімум формується ринком, який задає певні межі, в рамках яких кожен з нас сам визначає, на що він заслуговує. Це залежить виключно від самого працівника, чи він потрапить ближче до верхньої межі, чи до нижньої.

Чаще, пока сам не придешь к начальнику и не потребуешь, фиг повысят. Карьерный план для программиста, которому нафиг начальствование не сдалось?

Компанія, що складається з одних альфа-самців, ймовірно обійшлася б без HR’а, який ставить собі за мету вирішувати їхні проблеми. Кожен з них чітко і ясно комунікував би свої бажання, потреби, ідеї та вимоги. Таке можливо в невеличких продуктових компаніях чи просто командах розробників, які між собою підтримують партнерські стосунки. Але в такому форматі вони довго не існують: або розсварюються і припиняють діяльність, або їхня справа росте і з’являється потреба в кадрах, які будуть робити за них ту роботу, яку вони не бажають виконувати самостійно.

І про цих людей потрібно турбуватись. Те що вони не альфа — не означає, що вони є поганими професіоналами у своїй справі. Але для них заговорити про підняття зарплати з безпосереднім керівником може бути дуже непростою задачею. HR в такій ситуації також грає роль буфера, бо він може дізнатись про все наболіле у працівника, приділивши йому час та увагу, а потім в фоні адресувати усі ці проблеми, обговоривши з людьми, які можуть допомогти у їх вирішенні.

Люди є різні, не міряйте всіх своєю лінійкою. Якщо особисто Вам співпраця з HR’ом не потрібна, це ще не означає, що вона не потрібна нікому іншому в межах компанії.

Знову ж таки, популярним аргументом є те, що HR’и працюють за гроші програмістів. Це не відповідає дійсності, окрім тих випадків, коли ви володієте опціонами або, безпосередньо, акціями компанії. Аутсорсинг чи продуктова компанія, все рівно, це все бізнес, він вам особисто не належить. Ви здійснюєте певний об’єм роботи, який є продуктом, що компанія продає. Зміст і форма продукту можуть відрізнятись, але на фінальному етапі це завжди продажі. Ви отримуєте свій шмат пирога і компанія свій, з тих грошей вона забезпечує весь виробничий процес, де HR’и відіграють свою роль. Якби HR`ів не було, ви би більше грошей не отримали, але працювати Вам чи комусь іншому можливо було б не так комфортно.

У програміста (або іншого ІТ спеціаліста) завжди є вибір, він може бути фрілансером-самітником чи заснувати власну студію і самостійно вирішувати усі організаційні задачі, вже самостійно приймаючи рішення, потрібен HR йому в команду чи ні.

В тому, що HR — це освіта. Серйозна вища освіта, а ще потрібен досвід в ролі керівника нижньої ланки. І лише тоді — наймати.
Те дівчатко що прослухало 3-місячні курси «як спамити спам» — то не HR. А лише дівча із забобонами. Так само і досвід HR нічого не дає — бо вони не отримують й краплинки зворотнього зв′язку. Якщо HR привела непідходящого кандидата і його взяли — більше за всіх вигрібає на горіхи той кого взяли. І геморой усій команді. Якби ж вони тільки знали, що потрібну людину на це місце тупо проігнорило оце нафарбоване стерво, бо він... не сказав з потрібним пафосом чому люки круглі, або в нього вКонтакті напівроздягнена дівчина красивіша за HRку.
Як саме треба робити — RTFM. Так, книжечки, багато книжечок, товстеньких таких. І не лише обкладинку прочитати. Та й на онлайн-ресурси варто накинути оком. Мати комунікації з іншими спеціалістами в цій галузі, кращими за себе (і не лише зачіскою або понтами). А ще — мати талант та бажання працювати з людьми на досить близькій дистанції, а не лише крізь стандартні фрази та шаблони.
Наприклад, поганий HR орієнтується за якістю складеного резюме, і може написати книгу на 500 сторінок як його треба писати. Гарному HR взагалі по**й як це резюме написано, навіть якщо воно (о, святі небеса) не англійською мовою. Або англійською, але (не дай боже) багато слів там вона сама не знає [шукати, звісно, ліньки]. Я вже мовчу, якщо він нудист — це ж такий сором для компанії, яка... пише софт. Але найстрашніше — коли кандидат (ні, ви тільки уявіть цей жах) — жінка! Це ж ні в які шаблони не лізе!
То ж вибачте, самурай — це той хто і без меча самурай.

Я, насправді, погоджуюсь з усім вище сказаним, але не можу зрозуміти, що саме ви називаєте клоунадою та з чим у випуску чи супроводній публікації Ви не погоджуєтесь. Багато з згаданих Вами речей нами було проговорено і я не бачу якихось розбіжностей у поглядах.

Те дівчатко що прослухало 3-місячні курси «як спамити спам» — то не HR. А лише дівча із забобонами

Це HR асистент, який виконує переважно секретарські задачі. З часом, як він набереться досвіду, на нього перекладатимуть і більш відповідальні задачі.

Так само і досвід HR нічого не дає — бо вони не отримують й краплинки зворотнього зв′язку. Якщо HR привела непідходящого кандидата і його взяли — більше за всіх вигрібає на горіхи той кого взяли. І геморой усій команді.

З чого ви взяли, що не отримує зворотнього зв’язку? Одним з обов’язків HR’а таки є формування та підтримка постійного зворотнього зв’язку. Рішення про найм людини в більшості ситуацій приймає не сам HR. Якщо йде мова про ІТ, то це керівник проекту, тех лід, керівник виробничого процесу (delivery manager).

есть бизнес, который хочет платить мало, а получать с человека много

Це дуже вдале формулювання.