• Набуття українського. Особиста історія переходу на рідну мову

    Рідна мова це мова твого роду. Якщо ти етнічний українець, то рідною мовою для тебе є українська. Навіть якщо ти все життя розмовляв російською через середовище в якому зростав. Ніколи не пізно повернутись до свого коріння, пізнати себе і свій рід та жити в повній гармонії.

  • Як вплинула війна на плани великих покупок?

    Для чого ви пишите неперевірену інформацію? З одного лише інтервю, яке давав Садовий я по пам’яті можу назвати цілий ряд інфраструктурних проєктів. Будівництво модульних містечок для переселенців, організація та забезпечення найбільшого реабілітаційного центру для постраждалих (цивільні або військові згадувались), формування запасів харчів, води, паливно-мастильних матеріалів, etc.
    Звичайно я з вами погоджуюсь, що інфраструктурні проекти мирного часу відрізняються від військового. Зараз не має сенсу розвивати ай ті парк, оскільки перед містом стоїть питання як всіх нужденних нагодувати, розселити, підготувати до зими.
    Дуже хочеться побачити відкриття заводів для виготовлення боєприпасів. Ось те чого я очікую від обраної місцевої влади. Бо спочатку перемога, а потім квартири та все решта.

  • Як рекрутери будуть сприймати на співбесідах військово-службовців після закінчення війни і нашої Перемоги?

    А як будуть сприймати медиків, які повернуться з передової?
    На мою думку головне це навички (hardskills and softskills). Якщо кандидат відповідає заявленим вимогам, то його минуле впливає доволі опосередкованим чином.
    Інша справа коли ми говоримо про «соціально відповідальний» бізнес. Тут мені видається розумним відкривати IT academy при великих/середніх компаніях і набирати бажаючих (це буде корисно тим хто втратив роботу на тимчасово окупованих територіях).
    Тобто потрібно працювати. Кандидатам, щоб отримати омріяну роботу. Рекрутерам, щоб отримати свій бонус. Компаніям, щоб показати «людське обличчя» в ці непрості часи.

  • Говорить по-русски — это как кодить на PHP

    Ви не задавали собі запитання чому кацапи розпочали «військову операцію» саме в Україні?
    Чому вони не обрали собі за ворога фінів, грузинів чи латишів?
    А відповідь дуже проста — бо ми адін нарот. Цей наратив кремля щедро зрощений пропагандою, корисними ідіотами і клептократами від Лісабону до Владивостока.
    Що нас маркує як адін нарот? Спільна мова, культура, родичі.
    Ви можете хоч тисячу разів розповідати їм, що скільки язиків ти знаєш стільки разів ти людина. Можете апелювати до історії, демократії і ковбаски по 2.20. Результат будет один — Буча.

    Отже, якщо ми хочемо щоб події в Бучі не повторювалися в майбутньому, то мабуть слід відхреститися від всього токсичного та зміцнювати наші інституції. Конкретно Ви можете почати з вивчення української мови та ре-трансляції укранїнського порядку денного.

    Дякую.

  • Мовним скандалам — бути. Рекрутерка звернулась до розробника російською, за що отримала шквал критики

    Далі продовжуємо водити коломийки форумом.
    Ну скільки можна сперечатися на тему мови?
    В Україні є єдина державна мова — українська. Все крапка. В діловій переписці, офіційних зустрічах, документах, державних установах, закладах харчування, сфері послуг має домінувати українська. Це треба прийняти і перестати нести ахінею про як кому зручніше, в кого рідна мова, а в кого язик і т.д
    Вдома можемо спілкуватися хоч фламандською. Це особистий простір кожної людини і її вільне право. А в соціумі потрібно послуговуватись українською, бо ми — українці і за право спілкуватися українською мільйони наших громадян згноїли свої життя в таборах.
    Зрозумійте будь ласка, що мова це маркер суспільства. Це те що відрізняє народи один від одного і допомагає розкривати таланти та цінувати досягнення інших людей.
    «В Україні є поділ між тими, хто любить Україну, і хто її не любить», — Блаженніший Любомир
    Давайте любити Україну і поважати права та не забувати про обов’язки.
    Все буде Україна!

  • Що для вас буде «зеленим світлом» для повернення додому?

    Пора говорити з людьми по дорослому.
    Схаменіться і перестаньте ходити по колу. Русский мир прийшов до України не тому що може, а тому що дозволили і НЕ готувалися до цього. Тому що нам було байдуже на якому язику розмовляти, яку культуру споживати. Читаючи форум задаюсь питанням — що ЩЕ має статися, щоб дописувачі почали вичавлювати з себе русскій мир і переходити на український порядок денний. Що так важчо спілкуватися на форумі українською? Важко закинути пару тисяч в фонд Повернись Живим? Чи можливо важко підняти свою дупу і вийти на мітинг в Німеччині, Канаді, США та інших демократичних державах?
    Зрозумійте раз і назавжди — саме ВИ будуєте Україну. І пора починати цікавитись що відбувається в Україні та як ми можемо бути корисні своїй державі та народу.
    Дякую.

  • Новий раунд переговорів, судячи з усього приніс якісь реальні плоди

    Цікава думка, але ми ризикуємо перетворити свою країну на Афганістан.
    Петріоти дуже дороге озброєння і воно НЕ працює як рогатка для винищувачів. Це цілий комплекс. Від висвітлення радіолокаційної обстановки, супроводження цілі, системи наведення, ураження та підтвердження результату. На це потрібні величезні кошти, яких у нас немає.
    Щодо залізного купола, то це чудове рішення для Ізраїлю. В тих умовах в яких Ізраїлю протистоять терористи-босяки, які закидують тебе грубо кажучи болванками, купол справляється. Коли ж мова йде про протистояння РФ, то в них є спроможності протистояти умовному куполу шляхом перенасичення його різним крилатим і балістичним хламом. Це дорога в нікуди.
    Про відродження власної авіації треба забути. Це неможливо в сучасних умовах.

    На мою думку єдиний шлях нашої перемоги пролягає через політику тотального переозброєння на західний манер. Вживані літаки 30+ річної давності у США, комлекси хімарс для прикриття неба, засоби ураження з глибиною більше 300 км (на сьогодні ми можемо вражати ціль до 120 км старими радянськими точками-У).
    Далі потрібно домогтися вступу України в ЄС. Це дозволить залучити кредитні кошти по вигідним умовам і наповнити наш ринок інвестиціями.
    Наш ВПК має бути тотально скорочений до підтримки приватного виробника. Досить фінансувати замовлення 16 річної давності.

    Треба усвідомлювати, що війна не закінчиться за місяць, рік чи два. Це на довгі роки. Відповідно маємо планувати наш захист і контрнаступ розумно. Використовуючи власні переваги, допомогу партнерів та зважаючи на москале-совіцький підхід до закидування противника мясом.

  • Якою має бути перемога?

    Мета нашої перемоги — це мирне життя для дітей та онуків.

    Я переконаний, що це є найвищою цінністю для тих хто проходить жахи війни. Будь яка війна рано чи пізно закінчується, а покалічені тисячі душ залишаються :(

    Є декілька пунктів, які нам допоможуть в досягненні мети:
    1. Розпад тюрми народів. Лише розчленувавши імперію орків ми зможемо гарантувати собі безпечні умови на десятиліття. Всі імперії через це пройшли і позбувшись завойованих територій спромоглися віднайти подальший сенс існування (Великобританія, Франція, Португалія).
    2. Нацизм = Русский мир = Рашизм. Ці речі тотожні як по своїм злочинам проти людяності так по величезним психологічним травмам на покоління вперед (привіт сучасним німцям з їх співчуттям до орків). Рашизм має бути засуджений міжнародною спільнотою і крапка.
    3. Перепоховання останків солдатів рф їхніми співвітчизниками. Після нашої перемоги всі солдати немитої, які лежать в братських моглих на території України мають бути перепоховані росіянами. Це матиме величезний терапевтичний ефект і допоможе зрозуміти масштраби скоєних злочинів. Свого часу це проходили німці. Як бачимо урок був добре засвоєний.
    4. УПА = Україна + Польща + Англія. Ми на порозі створення нового військово-технологічного блоку. На деякий час це стане заміною НАТО.
    5. Легалізація зброї та прийняття закону про самооборону. Надихатися можна прикладами США, Чехії та інших держав.

    А поки нам своє робити. Донейтимо на армію, підтримуємо близьких і все буде Україна!

    Підтримали: Ваня, Roman Pavlyuk
  • Ви будете емiгрувати після війни?

    1. Україна проходить жахи війни та величезних гуманітарних катастроф небачених в повоєнній Європі. Згуртованість наших діаспорян, небайдужих громадян Європи, США, Канади та інших держав є просто безпрецедентною. Ми всі зараз є учасниками створення засад нового світопорядку. Так як було до 24 лютого не буде. Це розуміють усі.
    Проте це не означає, що Україна стала «failed state». Якраз з точністю до навпаки. Ми стаємо новою державою, яка переродиться як той фенікс з попелу. Західний бізнес буде вважати за честь долучитися до розбудови нашої економіки. Всі ці слова про тонни грошей і фін допомоги це ж не про соціалку і бюджет проїдання. В нас нарешті повірили. Після капітуляції немитої в нас почнуть зявлятися нові проекти для ВПК, IT, аграрного сектору. Буде дуже велике будівництво всього і в небачених масштабах.

    2. Щодо IT сфери, то кількість ресурсів в світі є обмежена. Кожен фахівець так добре жив до 24 лютого саме тому що пропозиція шалено переважала попит. І тренд зберігатиметься і надалі. Чи будуть перестраховуватись замовники? Безперечно. Проте особисто я не прогнозую падіння зарплат та інших апокаліпсисів.

    3. Злочинність це наслідок хворого суспільства. Рівень злочинності корелюється з ситуацією в суспільстві вцілому. На мою думку станом на сьогодні у нас злочинність контрольована. В мене немає підстав вважати, що після перемоги ми будемо спостерігати Gotham city в межах цілої України. Проблеми будуть, це факт. Проте ми зможемо пройти цей шлях хоча б тому що іншого я вам запропонувати не можу :)

    4. Всі блага цивилізація появляться. Всьому свій час. Давайте спочатку відбудуємо Харків, Суми, Охтирку, Маріуполь, Ірпінь, Бучу, Гостомель та інші міста/містечка. Ми живемо в епоху капіталізму і саме попит породжує пропозицію.

    Дякую вам за вашу позицію, мені вона видалась цікавою тому вирішив поділитися своєю. Все буде Україна!

  • Какое у вас отношение к длительным отпускам?

    Всі всіх використовують. Якщо новачок готовий терпіти нелюдські умови праці за наявність досвіду, то welcome.
    Досвідчені спеціалісти навіть не ступлять на борт такої галери.
    Тим більше з часом потреба в з/п поступається комфортним умовам праці. Можна вкалувати або ходити на роботу або займатися своєю справою. Вибір завжди за тобою.

    Підтримали: Mykola Previr, BodjaSyper