western union може? там правда великі комісії, ну і на обміні будуть втрати
думаєш, з палатками в горах когось ловитимуть? хіба що з поїзда знімуть
а я знаю особисті приклади людей з дітьми, які поїхали за кордон і тепер мають: значно нижчий рівень життя, ніж в Україні (бо рівень доходів не змінився/зменшився, а ціни за кордоном інакші),
відсутність соціалізації через брак знайомств, купу побутових проблем, відчуття провини, депресивні стани і т.д. уявіть собі, не всі працюють в айті, мають ремоут роботу і англійську на розмовному рівні.
фінансової допомоги, яку надають в інший країнах, вистачає хіба що на їжу. все переповнене, житло знайти важко. діти навчаються в школах, де більшість уроків для них не мають жодного сенсу, бо треба спочатку вивчити мову. коло спілкування — лише батьки. все нове, чуже і незвичне. вдома були і велосипед, і скейт, і плойка, і класний комп і ще купа ніштяків, але з собою їх не забереш. життя перевернулось догори дригом. це не стрес для дитини?
на заході країни, де не ведуться бойові дії не безпечно на 100%, так. але 100% безпеки немає ніде. у знайомих дитину збила машина на пішохідному переході в Польщі. вірогідність цієї події мабуть десь така ж як приліт ракети саме в ваш будинок десь в Чернівцях.
безпека — це важливо і звісно треба евакуйовуватися з регіонів, які стають прифронтовими. але їхати кудись з західних областей, а потім розказувати про свої страждання.. ну, таке собі.
відпустка під час війни, як на мене, — це цілком ок.
але особисто я не уявляю, що робитиму, якщо візьму відпустку. гуляти, кататися на велосипеді, зустрічатися з друзями, їздити за місто, дивитися фільми, читати книжки — це я і так роблю на вихідних/після роботи і мені достатньо.
враховуючи те, що я по факту самостійно оплачую свою відпустку, мені це ще й не вигідно.
були думки про поїздку в Карпати на тиждень, але поки не знаю, що там по маршрутам
от халепа, перший раз забув про коментар.
ще +
з одного боку перемога, з іншого — чергове очковтіратєльство.
вони все одно можуть працювати, надавши документи про переїзд в іншу країну. свідченням може бути, наприклад, договір аренди квартири за кордоном, який легко підробити і далі працювати під впн (як багато хто робить).
решта ж — просто продовжують працювати з клієнтами напряму.
джерело: читаю один з чатиків про апворк в тг, де багато кацапів.
не поверишь, беру те, что в приоритете, но периодически переключаюсь на неприоритетные, но более легкие/приятные. и это неплохо так повышает эффективность.
а які ще питання «не на часі»?
наприклад, допомагати тваринам в притулках теж не треба (кому треба ті тварини, тут люди помирають)?
донатити дітям-сиротам чи хворим на рак (вони ж можливо і до перемоги не доживуть)?
переказувати гроші/одяг/харчі переселенцям і тим, хто лишився без домівок (хай поки переб’ються, тим що є)?
відбудовувати будинки (все одно знов ракета прилетить)?
кожен сам вирішує, куди йому витрачати гроші. може взагалі не донатити, у нас вільна країна.
написати таку хєрню, щоб більшість комментаторів в топіку почали вступатися за кожаєва, — це ще треба постаратися. браво!
про ніч ніхто й не говорить. йдеться про вечір з 7 до 12.
а все решта: добові ритми, що, як і кому зручно, в кого няня, в кого чоловік, в ще хтось, як хто працює і як хто спить — це все індивідуально і вибір кожної окремої людини. я певний час працював в сапорті вночі на х2 і був задоволений життям. бо мені такий графік подобався.
есть еще вариант сделать 2 смены. наверняка есть кассиры, которым комфортнее или просто ок будет работать во вторую смену. да и магазин от этого должен выиграть, посетителей в вечернее время должно быть достаточно. если раньше ты просто проходил мимо закрытого магаза, то тут решишь зайти, купить перекус на вечер или чего-нибудь покрепче.
защита прав работников — это круто и никто не призывает работать за тарелку риса. если никто не захочет работать во вторую смену — ок. но если такие люди найдутся, почему нет?
ніколи не жив за кордоном більше місяця, але завжди бісило що:
1. магазини, аптеки, тц закриваються рано. в Україні можна спокійно скупитися навіть опівночі, після роботи та інших справ — ідеально для сов. там покупки треба планувати заздалегідь або витрачати вихідні на них. плюс коли виходиш ввечері з дому, відчуття, ніби місто вимерло (якщо живеш не в центрі)
2. те саме з ресторанами, дуже багато відкриваються не зранку, а лише ввечері, наприклад.
3. не вистачало якихось сервісів типу швидкої пошти як НП (коли сьогодні відправив, завтра посилка вже прийшла адресату), доставка з розетки в відділення під домом, Заказ.юа і тд.
4. з бюрократією не стикався, бо був лише як турист, але чув, що її теж купа.
навіть не знаю, як тут краще прокоментувати.
з одного боку будь-яка допомога це класно. з іншого, коли велика компанія намагається зібрати 7 млн гривень і з них 4 — пожертви співробітників та айтішників з інших компаній, в той час коли, наприклад, засновник djinni одноосібно донатить 5 млн.. трохи дивно. навіщо ці тінці з бубнами і привертання уваги до себе на форумі?
роботу знайти складно тим, кому за 50. знаю по своїм батькам та батькам знайомих. 14000 можна отримувати в Києві і великих містах, і то не завжди.
Подивіться вакансії, їх майже немає. І якщо стоїть вибір взяти в сільпо на кассу
Люди після 50 тримаються за роботу як можуть, бо якщо звільнять, знайти щось дуже важко.
1. боюсь за життя/здоров’я близьких
2. боюсь втратити роботу, житло, лишитися на вулиці
3. боюсь загострення з боку рашки: хімічна зброя, авіанальоти, «рівняння всього з землею» (як вони планують за деякими даними, якщо не буде успіху до 9 травня), наступ на моє місто і тд.
4. боюсь панічних атак, загострення тривожного розладу
5. боюсь думати про майбутнє, бо якось не сильно собі його уявляю. є відчуття, що може статися будь-що і будь-якої миті, тому живу сьогоднішнім днем.
що допомагає:
1. робота — головне, щоб було чим себе зайняти
2. донатити, волонтерити — відчуття, що допомагаєш іншим (але наспраді дуже допомагаєш ще й собі)
3. спілкування з рідними/друзями
4. хобі, читання, кіно, прогулянки
5. життя одним днем. роблю по-максимуму, що можу, не думаю ні про минуле, ні про майбутнє.
6. читання обговорень но доу. не знаю чому, але мене заспокоює читати коментарі в тг каналах, на форумах, у фб і тд.
аа, ну якщо так, то да. я раніше їздив в поїзді прямо до населеного пункту (київ — ворохта, київ — славське і тд), відповідно взагалі ніякий транспорт під час поїздки не юзав, крім поїзду.