Взагалі не розумію цю фігню за нудьгу у оверкволіфайд))
Ви ніколи не нудьгували, коли вам потрібно, наприклад, протестити свою роботу самому на 30 варіантах сценарію, а для кожного раза це півтора десятки ручних операцій, які майже схожі, але відрізняються у деталях?
У мене бувало. На третьому такому заході вже хотів звільнитись.
людина кваліфікована навіть за три місяці зробить щось корисне з високою імовірністю.
Це якщо дадуть.
На одному з попередніх проєктів ми просто адаптували під себе код іншої фірми, що робила універсальну базу.
Ну, що вона робила її на C (з відповідними проблемами) там, де ідеально підходила мова з AutoMM, від Java і Go до Python, то інше питання.
Але коли там була одна велика функція застосування конфігурації на 1000+ рядків через дупу сусіда, і всі спроби замовити перевести її в нормальний стан, придатний для супроводження і розвитку, розбились об «ну накладіть ще один патч на логіку»... я не витримав.
Проблема багатьох таких проєктів в тому, що там в принципі не дозволяють переведення його в нормальний стан. І це є тим, в чому перша головна проблема «легасі». (Друга — це коли якийсь засіб/бібліотека/фреймворк застарів на роки і ніхто більше таке не використовує.)
Ну, може, _у них_ _зараз_ воно і так:)
Кафешка будет при отсутствии конкурентов стандартной и невкусной. А если совсем нет вокруг — то сразу и в совковом стиле «Вас много, а я одна».
А если помогать всякой мелочи развиваться, то она и кафешки создаст без всяких ТРЦ размером со стадион.
Наприклад, набір досвіду роботи з залізом, який далі стане у користь, коли в бліндажі в кілометрі біля «мертвої зони» будеш оживляти польотні контроллери коптерів.
Дефолтний пароль — це НЕ дірка роутера. Це — пройоб юзера.
В умовах, коли 99% юзверів не розуміють, навіщо потрібен пароль, і що взагалі раутер то складний інженерний пристрій, фактично малий компʼютер, це дійсно дірка. Ти не перевиховаєш юзерів.
Насправді, я б вимагав на рівні закону якогось перемикача на корпусі, який би давав доступ до будь-якого адмін інтерфейса тільки в положенні «on». Вумний юзверь увімкне і налагодить що треба, а простому того не треба.
Проте я в деяких моделях бачив альтернативні підходи — дефолтний адмін пароль у кожного екземпляра свій (вісім цифр) і надрукований на наклейці на донці корпуса. Це дешевше на цілих пів-доллара:))
рынки и мафы свою банду имеют, в основном сбу и мвд
Ну да, поэтому одна мафия давит другую. Только вот если первая мафия даёт работу тысячам мелких предпринимателей, а вторая — новые поместья десятку владельцев мегамоллов, при прочих равных я строго за первую.
Від снігу
Може, на парі десятків вулиць і бзік, але інші сотні чистяться, цензурно мовити, дуже ліниво.
До речі, у Європі торгівля у ТРЦ при відсутності сраних кіосків всюди це теж фігово? Теж Кличко насрав?
Хто сказав про відсутність? Я бачив. Щонайменше, Варшава, Краків. А уж овочеві розвали на кожному кутку.
Ну і там коли всі перші поверхи вже десятки років зайняті магазинами, звісно, кіоски вже не так потрібні.
Чистки від чого? Різних кіосків — на користь своїх друзів з ТРЦ? Дійсно, раніше такого не було.
Льоня-Космос роздав 100500 дозволів на забудову, які неможливо скасувати і які вистрілювали ще багато років після (а деякі і зараз ще в резерві).
Хоча Кличко теж приклався до цього бардаку.
I. Логування принципово ділиться на різні глобальні категорії.
Я виділяв колись: цільові логи, контрольні та зневадні (отладочные).
— аудит. Это структурированные логи, содержащие как минимум название операции, параметры операции и результат операции. Большинство, или даже все, поля аудит лога стандартизированы. Эти логи обычно выгружаются в отчетную систему и используются для аналитики типа «какие фичи нашего приложения самые популярные» и «кто удалил данные»— трафик. Содержат текст запроса и ответа (в разумных пределах). Незаменимы для расследования проблем, но могут занимать много места и содержать секретные данные, вроде паролей и номеров кредитных карт.
— метрики. Агрегированные, обычно с окном в одну минуту, численные показатели работы приложения. Самые популярные — кол-во запросов в секунду, кол-во ошибок в секунду, объем свободной памяти и т.п. Нужны для изучения поведения приложения на проде и для расследования сбоев. Бессмысленны, если нет софта для построения графиков по метрикам.
— трассировка. id вызывающей стороны, тип операции, время выполнения операции. Очень важны для изучения быстродействия в распределенных системах. Пример: github.com/openzipkin/zipkin . В рабоче-крестьянском софте часто достаточно добавлять время выполнения запроса в аудит лог.
— текстовые логи.
Я тут не все розумію, мабуть, тут змішано з чимось іншим, але теж можна обміркувати. «Аудит» — мої «цільові». «Метрики» — «контрольні».
Далі припускаю, що ви говорите саме про зневадні логи.
II. Треба вміти регулювати рівень логу. У ваших прикладах, щоб показувати повні деталі включаючи «весь request body», це рівень Trace. Деталі проходження по етапах, але без тексту — це Debug. Факт обробки запиту може бути Info. Тут уже як налаштуєте.
Є більш-менш стандартний набір іменованих рівнів приблизно в такому порядку: Fatal, Critical, Alert, Error, Warning, Notice, Info, Life, Debug, Trace. Багато засобів частково пропускають рівні. Notice не дуже популярний. Life зветься Config в стандартній бібліотеці Java, але у переважній більшости інших засобів не існує (навіть в log4j). І в стандартній Java замість Debug і Trace — Fine, Finer, Finest:) Ну і так далі.
Я навів 10 рівнів, це зручно для людини. Ще можуть бути вкладені під-рівні, теж нема сенсу робити більш 10. 10×10 — і зручно, і зрозуміло, і економно. (Хто робить до 10000 під-рівнів, як в log4cplus — той просто сказився.)
Що принципово в системі рівнів — це що логи рівня, який логічно нижчий за поточний ліміт каналу, мають відсікатись якомога раніше і дешевше. Якщо нема складного форматування, вони відсікаються на рівні обробника вже в каналі перед фінальним форматуванням. Якщо щось складне, що не бере на себе бібліотека, чи просто великі дані, то треба діяти за зразком if (logchannel_requests.allowed(levels.DEBUG)) { logchannel_requests.debug(...багато деталей...); }— тобто перевіряти вручну самому. Ну, ідеала не буде.
III. Логи в чомусь більш-менш складному мають ділитись на канали (channels), які регулюються роздільно. Можуть бути інші назви: в Unix syslog це facility. Система каналів може бути плоскою (syslog, sendmail), а може бути ієрархією — як в log4j, log4cplus, Python модулі logging. Кожен канал може регулюватись окремо — куди і як пишеться.
Ви можете підвищувати рівні в тому ж каналі, щоб писати тіло запиту і інші товсті деталі, чи навіть винести це в окремий канал (підканал, якщо ієрархія). Справа ваша.
Ідеально, коли рівні можна міняти на ходу, без рестарта. Але не кожна бібліотека таке дозволяє.
IV. У випадку потенційного перевантаження системи є свої засоби. Я використовував token bucket: наприклад, лімітую запис повного тіла запита (якщо проблема обробки) рівнем до 1 на секунду в середньому максимумі, але сплесками до 10. (В тому продукті ще ці числа залежали від рівня логгінгу даного каналу, але не необмежено.) (Взагалі token bucket — геніальна ідея, і є ще 100500 випадків, коли воно корисне. Наприклад, обмежувати темп реєстрацій на сайті, написання коментарів... але це інше питання.)
Ще один варіант, який полюбляють в embedded домені, це вести деталі в кільцевому буфері, який зазвичай не відправляється через вузьке вушко, але скидається по тріггеру виникнення проблеми. Він може і комбінуватись з token bucket.
-----------------------------
Ну а деталі, що ви пробуєте питати, це дуууже залежіть від домену. Про деталі типу паролів я вже вище писав і квотив — мають бути увімкнені тільки коли є суттєва проблема, і/або іти в окремий лог. Далі питання прав — може, є якісь молодші адміни, яким не дозволено цей детальний лог читати:) Ну і ліміт темпу за рахунок token bucket чи аналога дозволяє тримати систему живою і при цьому розбирати проблемні випадки. При нормальному написанні не виникає дві і більше принципово різні проблеми одночасно:)
До прикладів параметрів, що ви навели, я б ще додав якийсь cross-id. Якщо система багаторівнева, а тим більше із мікросервісів, на вході початкового запиту створюється якийсь достатньо унікальний id, який далі іде як параметр по ланцюгу обробки і логається на всіх проміжних стадіях. Якщо треба згенерувати свій id, про це теж пишеться запис, з обома id. Інакше під навантаженням ви просто не розберете, який внутрішній запит відповідає якому початковому проблемному.
Сподіваюсь, для старта вистачить:)
А чому «inverse», коли це як раз вважається стандартним heisenbug?
і так хлам був
Так нащо писати хлам? Я писав ті, що реально системно зустрічаються (в текстах потрібного типу).
решта просто забулась без використання
Слід залишився, і наступного разу буде легше згадати.
краще вміти говорити ніж знати правила (imho).
Це окрема тема. Звісно, краще сказати «ой, не знаю слово, ну <ось опис іншими словами>», ніж хвилинами згадувати найточніший переклад.
Або просто берете якусь там Anki і воно само вираховує, що з якою частотою подавати. Головне — не лінитись набивати словник (деку) новими словами:)
І аналогічно з правилами, словосполученнями і т.п.
Я в першому коментарі звернув увагу тільки на синтаксис — не було настрою вдумуватись. Але зараз передивився... а чи є взагалі в даному випадку сенс у вкладеному запиті?
Фактично у вас є JOIN двох таблиць. І ви фільтруєте одну з них за дуже простим критерієм: діапазон одного параметра. В будь-якій сучасній базі оптимізатор сам впорається з таким, вирішивши, яке з джерел треба попередньо профільтрувати (або не треба). Є багато статей, як це роблять MySQL, Postgres, інші. Коротко — вони оцінюють розмір даних, який буде вибраний, витрати на виборку, і будують дерево виконання так, щоб скоротити сумарну кількість операцій.
Ні, приклад має бути більш складний. В субзапиті має щось бути таке, щоб виносити в один «плоский» запит (навіть якщо в ньому купа JOIN-ів) було надто складно.
У класичній книзі Дейта «Введення в системи баз даних» є такі приклади:
[cut]
8.3.13. Отримати номера постачальників, статус яких менше поточного максимального статуса в таблиці S:
SELECT S.S# FROM S WHERE S.STATUS < ( SELECT MAX(S.STATUS) FROM S );[/cut]
або:
[cut]
8.3.15. Отримати номери постачальників, що не постачають деталь P2:
SELECT DISTINCT S.SNAME FROM S WHERE NOT EXISTS ( SELECT * FROM SP WHERE SP.S# = S.S# AND SP.P# = "P2" )або альтернативно:
SELECT DISTINCT S.NAME FROM S WHERE S.S# NOT IN ( SELECT SP.S# FROM SP WHERE SP.P# = "P2" )[/cut]
Ці випадки незручно формулювати у плоскому вигляді, якщо взагалі можливо.
Claude мені видав такий приклад, ще складнішій:
[cut]
«The three most recent orders per customer»:
SELECT * FROM ( SELECT o.*, ROW_NUMBER() OVER (PARTITION BY customer_id ORDER BY ordered_at DESC) AS rn FROM orders o ) t WHERE rn <= 3;An ordering problem applies: WHERE runs before windows, so WHERE ROW_NUMBER() OVER (...) <= 3 is illegal. The subquery-free alternative is a self-join that counts newer orders, HAVING COUNT(*) < 3, which is quadratic per customer and mishandles ties unless you add tie-breakers.
Я взагалі лякаюсь віконних функцій, бо використовував один раз в житті і наосліп:), але бачу, що це таки реальний приклад, і тут явно вказана проблема, чому плоска версія погана.
1. Перед переїздом краще зменшити TTL записів NS на щось мале (наприклад, 1800). У більшости випадків там за замовчуванням 86400 (1 доба), при проблемах це забагато. Після стабілізації його краще вернути назад.
2. nslookup, звісно, працює, але це дуже примитивний інструмент. Деталі стану DNS, коректність записів у нового регістратора _до_ переноса треба перевіряти чимось що показує повну відповідь, а це або dig (переважно), або host (у verbose режимі).
Недалека від нас Європа, переважно словʼянські країни. Від Польші до Хорватії.
Це в основному проблема півночі, там, де субтропіки і живе Крокодил Данді.
А південь-схід (від Мельбурна до Сіднея) тільки трохи тепліший за нас, морози не кожного року, але регулярні, і дивні створіння дуже рідкі.
спершу реєстрація на чужу адресу, і аж потім запит скидання пароля вже для неї
Хм, тоді незрозуміла ціль. Свого довільного тексту не можна додати в такі форми. Що було б, якщо пересічного користувача вмовили мати акаунт на вашому сайті? Зіпсувати видимий моральний стан користувача (типу, у вас аналіз якости кредитування, а юзери — ісламські марксисти)?
Це не має прямого відношення до описаних вами рішень, але все одно дивно. Ну, вважатиму, що ви так замаскували дещо інше, під NDA.
А плюс-теги — інша історія: їх підтримують і Outlook, і iCloud, і Fastmail, і Proton. Тому +tag відрізається для всіх доменів, а крапки — тільки для цих двох. Два різні правила з різним охопленням.
Ну, тут картина складніша. Деякі рушії (exim) дозволяють не ’+’, а ’-’ як такий тег. У qmail ’-’ це єдиний нормальний варіант, він все базує на ньому, і у нього ієрархія (наприклад, a-b-c@domain — спочатку шукається локальна адреса «a-b-c» без форварда, потім форвард «c» для локальної адреси «a-b», потім «b-c» для «a». Які з великих email-хостингів це підтримують, я не знаю. Ще є варіанти, коли юзеру надають цілий домен (на нього поступає все для buka.mail.example.org, і він вже сортує). Але, практично, таких так мало, що у випадку проблеми їх можна окремо потім адресувати, а можна ніколи і не зіткнутись.
Зупинюсь, головна ідея все одно зрозуміла і цінна навіть якщо напряму такий досвід не переноситься, деталі не так важливі.
хочеться нести щось нове, а не розбирати ази.
Так не треба тотально ази. Але вони гарні для більш зрозумілого входження в тему: що теорія типів — вона скрізь навкруги, хоча дуже часто і неявно. І після цього вже значно легше буде переходити до «високого» польоту.
Але я згоден з тим, що якщо вам нецікаво уплощувати всю тематику в те, що вміститься в імперативні мови, то і розповідати стане нічого. У такому випадку — ок, слід зупинитись.
Ви не думаєте, що така поведінка bash це баг?
Якщо ні, чим вони це пояснюють? Бо виглядає надто дивно.