Щодо автомобіля як символу престижу серед суспільства бідняків. Є така річ. Не на пустому місці сформована, десятиліттями убитого, з протягами, пилом і поламаними сидіннями публічного транспорту підкріплена. Але, як співає Онука, часи не обирають, в них живуть і помирають. Якщо суспільство вважає це престижним, тут або бути престижним, або бути не престижним, або змінити суспільство.

Я говорю з дзвіниці людини, яка завжди лайкала ідею таксі, непотрібність особистого транспорту в місті і так далі. Таксі — концепт для міста і для часу, коли все «йде ровненько». Як тільки щось ламається, залишаєшся без транспорту. Карантин, урядові обмеження, закриття пасажирських перевезень, збитковість маршруту, сімя, батьки, діти, хвороби, emergency, просто виїхати в нікуди в гори розвіятися — всюди потрібне власне авто, тому що таксі або немає взагалі, або немає зараз, або користуванням ним значно ускладнене в порівнянні.

Щодо ціни — досвід, підкріплений оточенням, говорить, що спочатку захоплюєшся можливості купити модну чорну велику машинку за тисяч 7-10, обманув систему, поки тупі європейці на куцих фіатиках, лохи, ахахаха. Потім машинка починається ламатися, гнити, вимагати більше місця на парковці, переробити щось, докупити інше, залишити на пару тижнів на СТО. Починаєш розуміти, що купити нове авто з салону за 20-30 тисяч, виїздити тисяч 120 без жодних проблем, тільки проходячи заплановані процедури, а потім скинути на беу ринок — найкраще, що можна собі дозволити. Так що дороге авто (в межах розумного) ще далеко не завжди значить дорожче за дешеве.

Будь яка власність добавляє оверхед над не власністю, більше ситуативних, прямо зараз, проблем. Свій дім вимагає більше уваги, чим орендований. Своє авто — більше часу і витрат, чим таксі. Свої заощадження — більше проблем, чим гарантовані державою. Зберігання та носіння готівки та цінностей — небезпечніше, чим зобовязання банку. І так далі. Це не причина не мати нічого власного.

Дуже важко, навіть відкинувши емоції і переконуючи себе, що судді, що беззаконня, що Аваков, що вони страшніші і важливіші мимовільних емоцій, не відчувати огиду, ослизле гадливе відчуття до всієї тусовки навколо Сергія. Ні, викрадення не відбулося з ціллю заволодіння 300 гривень, 300 гривень виявилося уже опісля в так званої жертви. Розбій ніяк, жодним чином, не виправдовується тим фактом, що жертва не несла того дня з собою значної суми. Або розбиваємо звинувачення про розбій як такий, або не викликаємо огиду і відсторонення в навколишніх спробою виправдати розбій невеликою сумою в кошельку жертви.

ДУУУУУУУУУУУУУЖЕ хочеться відправити цю статтю 16-ти річному собі, але нажаль, а може й на щастя, це неможливо.

і нижче в треді, ваші ж слова

Коли в тебе мінімум життєвого досвіду і немає правильних орієнтирів, до одного місця вся сила інтернету. Потрібне правильне академічне оточення, яке покаже хороші приклади, а місцями явно вкаже що добре, а що погано.

Вважайте, що я чарівник, який прочитав ваші слова, і відправив вам статтю в минуле. Проснулися сьогодні, а нічого не змінилося? Ну от.

2) Непонятен разброс зп на рынке.
Что делать если я хочу $3800, а ко мне приходит рекрутер на линкедине и скидывает вилку $4500-$6000, сколько просить?
а) $3800
b) $4500
c) $6000

Впевнений, якщо ви будете достатньо переконливі, наполегливі і у вас «підвішений» язик, якщо ви не боїтесь труднощів і не опускаєте руки в безвихідних ситуаціях — ви таки зможете домовитися про зарплату $3800 замість $4500.

Оплачиваемый отпуск бессмысленен — просто откладывайте 4-5% своих доходов в кубышку, и спокойно компенсируете свою просадку под доходам в неоплачиваемом отпуске.

Оплачувана відпустка — хоча б якась гарантія для обох сторін, що ви у відпустку підете, а не вигорите, станете працювати в три рази менш ефективніше, а потім посеред проекту звільнитеся. Особливо поганий подібний підхід для молодших айтішників, які достатньо енергійні, щоб ще не замислюватися про здоровя, і достатньо голодні, щоб не оплачувати добровільно за власний рахунок відпустку.

Це значить, що дитина (ви, не Олексій) не розрізняє віртуальний світ і реальний, їй здається, що позиція проти чогось в віртуальному світі, віртуальні слова, має значення, і зупиняє хоча б одну кулю в реальності.

Суб’єкт А стверджує, що

у випадку України це здебільшого люди молоді й розумні у інших галузях. А от коли тільки побачать щось із-за східного кордону, так очі розпалюються і доводи логіки стають безсилими в розмові з ними.

Можливо ви помилилися гілкою коментарів

Є три позиції: «за», «не проти», «проти». Ми не проти щорічного росту тарифів, ми не проти Дії (принаймні частина), ми не проти поламаної судової системи. Ті, хто проти певних речей в реальності, висловлюють свою позицію в реальності — протестують проти тарифів, виходять на акції протесту проти судівсього насилля, інакшим чином публічно виражають свою позицію. Ті, хто не проти, і ті, хто за — не виходять і не виявляють своєї позиції в реальності.

Росіяни, весь народ, всі громадяни, поділяються на два види — на тих, хто хоче, щоб хохлів ненависних убивали. І на тих, хто не проти, щоб українців убивали. Їм норм з убивством українців, комфортно, цілком ок, не муляє, не настільки, щоб виходити на мітинги, як виходили за мера якогось із міст два місяці чи періодично проти крадіжок бруківки в москві. Ну і ще декілька тисяч на всю Росію, які в реальності заявили про свою позицію проти. Немає ніякого конфлікту між державою Росія і її громадянами, всім комфортно з її діями.

Це не значить, що я виражаю ненависть відносно будь-якого громадянина РФ (за винятком, коли він прямо заявляє про потребу нас вбивати). Я просто розумію, що громадянам РФ, з якими я особисто спілкуюся «по роботі» і поза роботою, цілком ок, цілком прийнятно, якщо особисто мене вбиватиме російська армія чи озброєні та оплачені росією «сепаратисти».

Здавалося би, при чому тут сепари в раді, вибрані розумними не ватниками, не культивованими, не з розпаленими очима і з готовністю чути логіку? Я говорив про

у випадку України це здебільшого люди молоді й розумні у інших галузях. А от коли тільки побачать щось із-за східного кордону, так очі розпалюються і доводи логіки стають безсилими в розмові з ними.

 а не про сепарів і їх виборців.

забагато швидше

Війна вчить швидше теоретичних викладок.

мене надихають технічні рішення
вас мабуть бірочка — «Made in Ukraine»

Унилий аутсорс також надихають технічні рішення, просто їх немає в москви. Локалізована пошукова стрічка, перекладена більш зрозумілою місцевою мовою — да, є. Всі технічні рішення, нові продукти, спалахи і згоряння чергових ідей — не в москві. Я розумію, чому люди працюють на москву, в цій країні багато зайвих німецьких, французьких, польських чи голландських євро. Але москва в якості зразку, як технічні рішення, серйозно? Гугл чи Фесйбук публікує достатньо бібліотек та ідей прямо сьогодні, не потрібно чекати десять років на їх локалізацію в блогах бобуків.

Унилий аутсорс ДОУ, якщо йому хочеться порефлексувати свою унилість, дивиться на дійсно крутих представників айті усього світу, а не на локальну копію пошукової стрічки гугла. Незрозуміло, що повинно в житті людини піти не так, щоб його всерйоз цікавило московське айті в якості натхнення, бази для порівняння, прикладу.

на жінках де вже були готові тканини, я жив недалеко від інститута та виробночої бази «київского інституту легкоої промисловості» так от там де була хімія — жінок взагалі не пускали

Я знайомий з історіями декількох працівниць з комбінатів Херсонської області часів пізнього совка, нічого спільного з «лише готові тканини в залі з швейними машинками». Можливо жінок не пускали в лабораторії з колбочками, халатами і масками, але в цехах, де ця хімія фонтанувала з щілин реальних, а не в кресленнях, зєднань, осідала на обличчя, вдихалася і очищалася руками — працювали жінки. Я бачив їх руки і чув про їх історію хвороб. Так що конкретно текстильна, за винятком зразкових лабораторій з чоловіками, від виробництва волокна, до покраски тканин, практично вся жіноча.

А голос?

хімвиробництвах

Вся текстильна трималася і тримається на жінках, а ця індустрія з різноманітними хімічними речовинами і шкідливими умовами праці на ти. Ручна праця в сільському господарстві — жінки. Догляд в тваринництві — жінки. До автоматизації з цієї сфери мужчини цілком могли тікати в шахту. Догляд за хворими, старими, помираючими — жінки. Догляд за своїми і чужими дітьми — жінки. Звідси мужчини взагалі часто йдуть хто куди, хехе.

Я багато ще можу перераховувати професій і цілих сфер діяльності, куди особисто я нізащо не хочу, де важко, і де жінки. Поважайте їх працю.

Я не побачив ні слова про її приватне життя, про її почуття, про її сімю і про кількість її дітей і вважаю неприйнятними такий тон і перехід на особистості.

Мій пойнт — про дефіцит кандидаток, який сформує перекос незважаючи на будь-які квоти. Викликаний він в основному тим, що айті кінця нульових і початку десятих по своїй привабливості, по соціальному капіталу, по оплаті, по яскравості і рекламі було на рівні ремонтувальника автобусних двигунів. Ми ніби і користуємося його працею, ніби і корисний, ніби і зарплату якусь отримує, як в консультанта в супермаркеті — але не збуджує юнацьку уяву. Це враховуючи, що людина, яка добре ремонтує двигуни — бажаний номер в адресній книжці, по-батькові запобігливо і що ви, що ви, почекаємо місяць, тільки погляньте. А айтішник, ну, принтер поремонтує, хтозна для чого іще його здібності потрібні в домі.

В такому оточенні не було проблеми «дівчат не зацікавили», була проблема «дівчата не зацікавилися», що зовсім не дивно, якщо тільки не хочеш натягнути сову на глобус. Вони не жертви, і їх вибір потрібно поважати. Навіть якщо хочеться знецінити його під свої потреби «ну що вони знали, що вони могли вибрати, дурочки, це ми просто не зацікавили їх»

Гендерными квотами мы выравниваем тот дисбаланс, который создали в детстве, не заинтересовав девочек техническими профессиями

Що значить «зацікавили»? Насильно загнали? Діти зобовязані обовязково зацікавитися нудною як для них професією, щоб комусь з дорослих було приємно бачити ідеологічно правильні графіки? Дівчата, які «не зацікавилися», і яким приблизно 25+, народилися в девяностих, вчилися в нульових. Фейсбук створили в 04, айфон в 07, поняття «дизайн» в інтернет прийшло в кінці нульових, розбавивши страшні «задротські» сайти. Зарплати в айті на початку десятих були на рівні менеджера залу в супермаркеті, принаймні в невеликих обласних центрах. Чому технічна професія повинна була їх зацікавити? В айті йшли люди певного складу розуму, і за зарплатними рекордами та криками про квоти ми призабули, що фраза про склад розуму була в ті часи даааалеко не компліментом. Мрія, а не робота, особливо для людей, в яких не ампутовані емоції, навіть не знаю, чому вони не зацікавилися в дитинстві, хммммм.

Їм не може, а дійсно нормас. Але позиція «мені зараз добре, я не вигорю» ніяк, жодним чином не не прогнозує майбутнього. Можливо це лише мій субєктивний досвід, але вигоряння — лавина, а не снігопад. Щоб його уникнути, потрібно зразу, коли немає найменших ознак, жодного натяку, коли все в кайф, прийняти, що певні дії приведуть до вигоряння потім.
Або не приведуть. Цього не спрогнозувати з 100% впевненістю, незважаючи на жодні поточні дані.